Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мартинюка В.І. Дем’яносова М.В. Ткачука О.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" про зобов’язання видати трудову книжку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від

17 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 листопада

2010 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" (далі – ТОВ "Ларєв"), в якому просив зобов’язати відповідача належно оформити його трудову книжку та стягнути з відповідача на його користь 11 818 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 листопада

2010 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ "Ларєв" просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 листопада 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення яким у позові ОСОБА_4 відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. У інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року (z0110-93) , власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Згідно з п. 4.2 Інструкції (z0110-93) , якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач будь-яких поштових повідомлень позивачу із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки після його звільнення не надсилав.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду (судів) не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.