Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про захист авторського права на твори, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2010 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що видані ОСОБА_5 свідоцтва НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 – про реєстрацію авторського права на твір, мають бути визнані судом недійсними, позивач також зазначив, що відповідачем було порушено його авторські права протягом 2006-2009 років, тому просив зобов’язати ОСОБА_5 припинити порушення його авторського права; заборонити ОСОБА_5 без його дозволу використовувати ці твори шляхом їх відтворення; публічного виконання і публічного сповіщення цих творів; їх публічної демонстрації та публічного показу; будь-якого повторного оприлюднення цих творів; перекладу цих творів; переробок адаптації, адаптації, аранжування та інших подібних змін цих творів; включення даних творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження цих творів шляхом першого продажу, їх відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників цих творів; подання даних творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; імпорту примірників творів.

Крім цього, просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь компенсацію у розмірі 5 450 000 гривень за порушення авторського права та 1 000 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди та просив зобов’язати ОСОБА_5 здійснити у газеті "Бабушка (Рецепты от 100 бед)", газеті "Бабуся из Кировограда", газеті "Бабушкина аптечка", газеті "Доктор Айболит", журналі "Бабушка" Энциклопедия народной медицины", журналі "Оздоровительные советы" публікацію про порушення ним авторського права позивача на вищевказані твори з наведенням повного тексту судового рішення у справі.

Накласти штраф на ОСОБА_5 у розмірі 545 000 гривень за порушення його авторського права на вищевказані твори і покласти всі судові витрати на відповідача.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2010 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір - книгу "ІНФОРМАЦІЯ_1" ("ІНФОРМАЦІЯ_1"), свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію авторського права на твір - книгу "ІНФОРМАЦІЯ_3" ("ІНФОРМАЦІЯ_3"), свідоцтво НОМЕР_3 про реєстрацію авторського права на твір - книгу "ІНФОРМАЦІЯ_2" ("ІНФОРМАЦІЯ_2").

Зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір щодо визнання недійсними свідоцтва України про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Зобов'язано ОСОБА_7 припинити порушення авторського права ОСОБА_4 на твори "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Заборонено ОСОБА_5 без дозволу ОСОБА_4 використовувати твори "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2" шляхом відтворення цих творів; публічного виконання і публічного сповіщення цих творів; їх публічної демонстрації і публічного показу; будь-якого повторного оприлюднення цих творів; перекладу цих творів; переробок, адаптації, аранжування та інших подібних змін цих творів; включення даних творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження цих творів шляхом першого продажу, їх відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників цих творів; подання даних творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; імпорту примірників творів.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 418 750 гривень компенсацію за порушення авторського права на твори, 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Зобов'язано ОСОБА_5 здійснити у газеті "Бабушка (Рецепты от 100 бед)", газеті "Бабуся из Кировограда", газеті "Бабушкина аптечка", газеті "Доктор Айболит", журналі "Бабушка" Энциклопедия народной медицины", журналі "Оздоровительные советы" публікацію про порушення ним авторського права ОСОБА_4 на твори "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2" з наведенням повного тексту судового рішення у справі.

Накладено штраф на ОСОБА_5, за порушення авторського права ОСОБА_4 у розмірі 41 875 гривень, який зараховано в встановленому порядку до Державного бюджету України.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 1 716 гривень державного мита та на користь ОСОБА_4 30 гривень витрати пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

ОСОБА_5 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального прав.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують

У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що 15 вересня 2010 року між сторонами ОСОБА_5 та правонаступником ОСОБА_4 ОСОБА_8 було укладено мирову угоду для врегулювання спору, яка не була розглянута судом і по ній не було прийнято жодного рішення, незважаючи на те, що мирова угода була оприлюднена в судовому засіданні, передана суду для ознайомлення та затвердження.

Однак, вказані доводи спростовуються ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2010 року, в якій суд зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки воно суперечить вимогам закону та порушує інтереси інших осіб, а саме: мирова угода виходить за межі позову та порушує інтереси держави – в абз. 6 п. 2 клопотання, ставиться питання щодо закриття провадження у справі в частині зарахування до Державного бюджету України стягнутого з відповідача штрафу (а.с 269 т. 4).

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.