Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа – приватний нотаріус Запорізького міжміського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання попереднього договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 травня 2008 року між нею та ОСОБА_5 був укладений попередній договір, відповідно до якого сторони зобов'язались у майбутньому в строк до 25 липня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. Посилаючись на те, що під час підписання договору позивачка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки в той час хворіла та проходила лікування у медичних установах. У зв’язку із зазначеним просила визнати недійсним вказаний попередній договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним попередній договір, укладений 29 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1048.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про с касування оскаржуваного судового рішення і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено попередній договір купівлі-продажу 2/3 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що належать позивачу на праві приватної власності. ОСОБА_5 на виконання умов попереднього договору передала ОСОБА_4 в якості завдатку грошову суму в розмірі 53 000 гривні (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 301 від 4 червня 2009 року ОСОБА_4 хронічними психічними захворюваннями не страждала і не страждає в даний час, а виявляє дисоціативний розлад особистості. У силу чого вона може розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с. 88-92).

Крім того, згідно висновку первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 192 від 19 березня 2010 року в період укладання попереднього договору від 29 травня 2008 року ОСОБА_4 виявляла помірно-виражений астеноневротичний синдром обумовлений соматичною патологією на фоні дисоціативного розладу особистості, внаслідок чого вона могла розуміти значення своїх дії, але не в повній мірі могла керувати ними (а.с. 93-100).

Також з матеріалів справи вбачається що, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення суми завдатку та авансу, яке набрало законної сили 12 березня 2009 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 подвійну суму завдатку за договором від 29 травня 2008 року в розмірі 106 000 гривень та аванс в сумі 6 820 гривень (а.с. 140-141).

За таких обставин не можна вважати касаційну скаргу обґрунтованою.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.