розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, Садівницького товариства "Трудове літо", ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування на садовий будинок та земельну ділянку ; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, Садівницького товариства "Трудове літо", 3-особа: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування на садовий будинок та земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою через представника, на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 30 вересня 2010 року

В листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, Садівницького товариства "Трудове літо " про визнання права власності в порядку спадкування на садовий будинок та земельну ділянку .В обгрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_5, після смерті якої залишилося спадкове майно : садовий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний садовий будинок.

Посилаючись на те, що вона до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, однак після смерті матері прийняла спадщину, просила визнати за нею право власності на садовий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26 листопада 2007 року позов ОСОБА_3 був задоволений. Зазначене рішення за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скасовано ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 березня 2009 року у зв"язку з нововиявленими обставинами ( а.с.81).

В квітні 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подали зустрічну позовну заяву про визнання за ними права власності в порядку спадкування в рівних долях на садовий будинок АДРЕСА_2, що залишилися після смерті їх та ОСОБА_3 матері – ОСОБА_5 Зазначали, що на момент смерті матері вони: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були зареєстровані та проживали разом з матір"ю в квартирі АДРЕСА_1 та фактично вступили в управління і володіння майном, прийнявши таким чином спадщину. Посилаючись на ці обставини і на те, що їх сестра –ОСОБА_3 спадщину не прийняла, позивачі за зустрічним позовом, просили задовольнити їх позов, а в позові ОСОБА_3 відмовити ( а.с.111).

Позови ОСОБА_3, та ОСОБА_4, ОСОБА_6 об"єднані в одне провадження. За заявою ОСОБА_6 її позов був залишений без розгляду ухвалою Тернопільського міськрайсуду від 13 листопада 2009 року ( а.с.182).

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 12 листопада 2009 року подала заяву про зміну підстав позову та про збільшення розміру позовних вимог. Зазначала, що в 1995 році мати оформила в нотаріальній конторі на її ім."я заповіт, яким заповіла їй садовий будинок та земельну ділянку, що є предметом спору в справі. Вказала, що від спадщини вона не відмовлялася і просила визнати за нею право власності на будинок та земельну ділянку, а в позові ОСОБА_3 відмовити

20 листопада 2009 року позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 подала додаткову позовну заяву, в якій вказала, що її сестри ОСОБА_4та ОСОБА_6 відмовилися від спадщини після смерті матері, про що подали заяви в нотаріальну контору. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на садовий будинок та земельну ділянку ( а.с.190).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 30 вересня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволений. Постановлено визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування право власності на садовий будинок АДРЕСА_2, та на земельну ділянку площею 0,060 га, яка знаходиться за цією ж адресою. В позові ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_4 про визнання права власності на садовий будинок та земельну ділянку відмовлено за недоведеністю позовних вимог ( а.с.264-265)

В касаційній скарзі, поданій через представника, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, відмовити в позові ОСОБА_3, а її позов задовольнити, посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовив в позові представнику ОСОБА_4 який подав позов в її інтересах, хоча фактично позивачем була ОСОБА_4

Відмовляючи . в позові,суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 подала в нотаріальну контору заяву про відмову від чавстки спадщини, а тому вважається такою, що відмовилася від усієї спадщини. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що ОСОБА_3 в 2003 році подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини – 1/7 квартири АДРЕСА_1, а також вступила в управління та володіння садовим будинком та земельною ділянкою.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції послався на інші підстави, а сааме: на те, що не подавши заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, ОСОБА_4 вважається такою, що відмовилася від спадщини. Крім того, послався на те, що прописка ОСОБА_4 на день смерті матері разом з матір"ю в одній квартирі, не вважається прийняттям спадщини. До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов і за тих обставин, що ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири, що залишилася після смерті матері, а ОСОБА_4 не оспорює це свідоцтво, тобто відмовилася фактично від спадщини за законом, а тому й на решту спадщини, тобто, на садовий будинок та земельну ділянку, на які мати залишила ОСОБА_4 заповіт. Щодо позовних вимог ОСОБА_3, Апеляційний суд погодився з доводами рішення суду першої інстанції.

З такими висновками погодитися не можна.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої залишилася спадищна у вигляді 1/7 частки квартири АДРЕСА_1, а також садовий будинок АДРЕСА_2 і земельна ділянка площею 0,060 га, що знаходяться на території Буцнівської сільської ради Тернопольської області. На садовий будинок та земельну ділянку ОСОБА_5 залишила заповіт на ім."я ОСОБА_4

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_3та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 являються доньками спадкодавця ОСОБА_5 Протягом шести місяців після смерті спадкодавця ніхто в нотаріальну контору з заявою не звертався.

Позивачка ОСОБА_3 свідоцтво про право на частку квартири отримала в 2003 році, подавши заяву про прийняття спадщини у вересні 2003 року - лише на частку квартири, не вказавши інше спадкове майно : будинок та земельну ділянку.. В 2007 році вона звернулася в суд з позовом про визнання за нею права в порядку спадкування на садовий будинок та земельну ділянку, не вказавши про наявність інших спадкоємців.

Дізнавшись про рішення, ухвалене судом за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 подала заяву про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, а після скасування цього рішення, ОСОБА_4 звернулася з зустрічним позовом .

Виходячи з вимог ст..10 ЦПК України (1618-15) суд у кожному випадку зобов"язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного, об"єктивного з"ясування обставин справи.

Вважаючи, що ОСОБА_4 відмовилася від спадщини, суд першої інстанції послався на заяву від 15 серпня 2003 року ( а.с.276). Разом з тим, суд не звернув уваги на зміст цієї заяви, яка складається з двох частин, які суперечать одна другій. Поза увагою суду та без перевірки залишилися доводи ОСОБА_4 про те, що вона цю заяву взагалі не писала і від спадщини не відмовлялася. Крім того, згідно ст..553 ЦК України (435-15) , який діяв на той час, спадкоємець міг відмовитися від спадщини протягом шести місяців після відкриття спадщини, тоді, як заява датована 15 серпня 2003 року, тобто майже через півтора роки після смерті спадкодавця. Суд не перевірив чи є ця заява належним та допустимим доказом

Поза увагою та без перевірки суду першої інстанції залишився також довід ОСОБА_4 про те, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки на день смерті матері проживала з останньою однією сім"єю і була прописана в квартирі разом з матір"ю., а суд апеляційної інстанції не вважав це прийняттям спадщини . При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що за діючим на той час законодавством ( ст..549 ЦК України 1963 (1540-06) р, Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (z0152-94) ) при доведеності спільне проживання спадкоємця з спадкодавцем безпосередньо перед його смертю та прописка з останнім в одній квартирі або в будинку, вважалися фактичним прийняттям спадщини.

Вважаючи відмовою ОСОБА_4 від спадщини ту обставину, що вона не оспорює отримане ОСОБА_3 свідоцтво про право власності в порядку спадкування на частку квартири, Апеляційний суд не навів закону, на підставі якого він дійшов такого висновку і не звернув уваги на те, що в порядку ст..10 ЦПК України (1618-15) ОСОБА_4 не було роз"яснено судом першої інстанції таке право.

Таким чином, судами порушені норми матеріального права. Крім того, допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому у відповідності до ч.3 ст. 338 ЦПК України судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Керуючись ст.. ст..336, 338, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника, задовольнити частково.

Скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 30 вересня 2010 року, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.