розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц/2290/2657/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зазначеним позовом, у якому зазначала, що 20 травня 2008 року вона уклала договір позики з відповідачем ОСОБА_1, згідно якого відповідач отримав від неї 57 962,00 грн. та зобов'язався повернути їх до 31 грудня 2009 року, що підтвердив розпискою. На даний час борг ним не повернутий, тому просила позов задовольнити.

Рішенням Ізяславського районного суду від 25 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у сумі 57 962,00 грн. та 579,62 грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неврахування судом показів свідків з його сторони про те, що гроші він не отримував від позивачки а розписку написав під впливом хвилювання, та стверджує про незаконне вирішення судом спору.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі. На підтвердження укладання цього договору та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст. 1051 цього Кодексу, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях

Головуючий у першій інстанції -Пашкевич Р.В. Провадження № 22ц/2290/2657/12

Доповідач -Юзюк О.М. Категорія № 19, 27

свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

За змістом вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При вирішенні позову місцевий суд повно, всебічно і об'єктивно оцінив докази надані сторонами та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів у підтвердження його доводів про неотримання грошей та написання розписки про це ним у неадекватному психологічному стані.

Судом правильно не прийнято до уваги покази свідків по справі, оскільки їх твердження про написання розписки відповідачем під час його перебування в Росії не є доказом неотримання ним у позивачки позики.

Не прийнятими є і доводи скарги про необхідність засвідчення розписки про позику у нотаріуса чи підписами свідків такої, так як ці твердження не ґрунтуються на законі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.