колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Дубовій К.В.,

за участі позивача ОСОБА_3, представника відповідача - Кардупеля В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 7 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення відсотків за користування коштами, інфляційних нарахувань та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2011 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") про стягнення відсотків за користування коштами, інфляційних нарахувань та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 23 червня 2008 р. уклав з ТОВ "Український промисловий банк" договір банківського вкладу - депозиту (вклад "Перша ластівка"), за умовами якого передав банку грошові кошти в сумі 11100 євро з виплатою 9,8% річних строком на 390 днів: з 23 червня 2008 р. по 17 липня 2009 р.

Незважаючи на закінчення строку дії договору ТОВ "Українській промисловий банк" не повернув в повному обсязі суму за договором.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 7 жовтня 2009 р. № 1133 (1133-2009-п) всі зобов'язання ТОВ "Український промисловий банк" за депозитними вкладами, в тому числі позивача, було передано відповідачу, з яким 17 березня 2010 р. позивачем укладено договір на відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1. ПАТ "Родовід Банк" порушило умови пункту 3.1.1. цього договору, оскільки видачі грошей проводилась згідно ліміту - по 1000 грн. на добу, а після заміни платіжної картки на іменну - по 100 грн. на день і залишок коштів в сумі 150 євро позивач отримував протягом півроку.

18 серпня 2010 р. за пропозицією відповідача позивач уклав строковий договір банківського вкладу "Ощадний" № ДРС.545,ОЩ01-5429/08-2010 строком на один місяць. Після закінчення дії цього договору відповідачем обманним шляхом було складено акт про повернення грошових коштів за договором банківського вкладу та переведено кошти на поточний рахунок, у зв'язку з чим позивач вимушений був укласти договір № РАЄ.545.ПРР-1398/10-2010 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичних осіб-резидентів.

28 січня 2011 р. позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахування грошей з його рахунку НОМЕР_2 на його особовий рахунок № НОМЕР_3 у філії "Відділення ПАО ПИБ" в м. Миколаєві, однак відповідач ніяк не відреагував на вказану заяву.

Посилаючись на вказані обставини, які, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем його права розпоряджатися грошовими коштами, які знаходяться на рахунку, порушення умов договору щодо своєчасного повернення вкладу, позивач просив суд стягнути з відповідача 55185 грн., з яких борг з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за період з 17 липня 2009 р. по 17 березня 2010 р. становить 3075,92 євро та за період з 18 вересня 2010 р. по 26 травня 2011 р. - 1791,73 євро, а також - 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В подальшому позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені, відмова від позову прийнята судом ухвалою від 17 серпня 2012 р., провадження по справі в цій частині закрито.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 остаточно просив суд стягнути з відповідача 1753,34 євро інфляційних збитків внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання (еквівалентно 19877 грн. 93 коп.) та 397,30 євро відсотків за понадстрокове користування депозитними вкладами (еквівалентно 4504 грн. 26 коп.) та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 7 вересня 2012 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на невідповідність висновків суду нормам матеріального права, дійсним обставинам спору й просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 23 червня 2008 р. ОСОБА_3 уклав з ТОВ "Український промисловий банк" договір банківського вкладу (вклад "Перша ластівка"), за умовами якого позивач передав банку грошові кошти в сумі 11000 євро з виплатою 9,8% річних строком на 390 днів: з 23 червня 2008 р. по 17 липня 2009 р.

Незважаючи на закінчення строку дії договору ТОВ "Українській промисловий банк" не повернув позивачеві суму за договором.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 7 жовтня 2009 р. № 1133 (1133-2009-п) всі зобов'язання ТОВ "Український промисловий банк" за депозитними вкладами, в тому числі перед позивачем, було передану ПАТ "Родовід Банк", з яким 17 березня 2010 р. позивачем укладено договір на відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1.

18 серпня 2010 р. ОСОБА_3 уклав з відповідачем строковий договір банківського вкладу "Ощадний" № ДРС.545,ОЩ01-5429/08-2010 строком на один місяць. Згідно акту про повернення грошових коштів за договором банківського вкладу від 4 жовтня 2010 р., складеного представником ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3, відповідач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором банківського вкладу "Ощадний" № ДРС.545,ОЩ01-5429/08-2010 від 18 серпня 2010 р., вкладник отримав всю суму вкладу та проценти по ньому в повному обсязі і претензій до Банку не має. 4 жовтня 2010 р. між відповідачем та позивачем укладено договір № РАЄ.545.ПРР-1398/10-2010 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичних осіб-резидентів.

28 січня 2011 р. позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахування грошей з його рахунку НОМЕР_2 на його особовий рахунок № НОМЕР_3 у філії "Відділення ПАО ПИБ" в м. Миколаєві.

У зв'язку з відсутністю у заяві необхідних реквізитів відповідач відмовив у виконанні такого розпорядження.

Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 30 березня 2011 р. № 323 (323-2011-п) "Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного банку України щодо відчуження публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" зобов'язань перед фізичними особами за вкладами та активів відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (далі - постанова) передбачено, що 31 березня 2011 р. ПАТ "Родовід Банк" припиняє виплати за зобов'язаннями перед фізичними особами за вкладами і поточними рахунками, складає реєстр вкладів для передачі Ощадбанку, а Ощадбанк починає виплату коштів за вкладами фізичним особам за їх зверненням на підставі реєстру вкладів та внутрішніх документів Ощадбанку не пізніше ніж у місячний строк після припинення виплат ПАТ "Родовід банк".

20 квітня 2011 р. відповідач передав активи (зобов'язання) щодо позивача згідно наведеної постанови до ПАТ "Ощадбанк".

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з Постанови, рішенням уповноважених державних органів фактично відбулася заміна боржника - ПАТ "Родовід Банк" у зобов'язаннях останнього перед фізичними особами за вкладами і поточними рахунками на ПАТ "Ощадбанк".

Таким чином, зобов'язання ПАТ "Родовід Банк" перед ОСОБА_3 щодо його депозитних вкладів та поточних рахунків припинилися з 31 березня 2011 р.

Крім того, згідно підписаного сторонами акту від 4 жовтня 2010 р. зобов'язання відповідачем було виконано і ОСОБА_3 претензій до банку не мав.

За такого відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаних в позові коштів і суд обґрунтовано відмовив в позові.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують наведених висновків, згідно з якими ПАТ "Родовід Банк" не є належним відповідачем у спірних правовідносинах у зв'язку з його заміною іншою уповноваженою державними органами банківською установою.

З урахуванням встановлених обставин щодо часткового повернення відповідачем коштів та змісту акту від 4 жовтня 2010 р. також не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта на невиконання відповідачем умов договорів.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 7 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.