Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (надалі ПАТ «ПУМБ») за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ «ПУМБ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначав, що приватним нотаріусом ОСОБА_5 15 серпня 2011 року було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на те, що вказаний напис вчинено з порушенням п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (z0283-04) , а саме нотаріус не переконався в безспірності заборгованості, банком не було направлено, а відтак він не отримував письмової вимоги про усунення порушень за 30 днів до вчинення виконавчого напису, просив про задоволення його вимог.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2012 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис №6283 від 15 серпня 2011 року, вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, загальної площею 305, 20 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях поданих на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом 11 червня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» (правонаступник ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір за яким останній отримав кредит у розмірі 190 000 доларів США на строк до 11 червня 2018 року зі сплатою 14,49% річних (а.с. 19-24).

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання в той же день сторони уклали договір іпотеки, згідно з яким позивач передав банку в іпотеку нежитлове приміщення, загальної площею 305, 20 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 171-173).

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року №2 (v0002700-92) «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову і їх вчиненні» роз'яснено, що при вирішені питання про обґрунтованість скарг суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Порядок вчинення виконавчих написів визначається положеннями ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (зі змінами), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 (z0283-04) , відповідно до яких, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості і для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, Законом України «Про іпотеку» (898-15) , а також постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року (1172-99-п) .

Відповідно до ч.4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (z0283-04) , вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2009 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до ОСОБА_4 з повідомленням - вимогою про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 968,30 доларів США та про необхідність дострокового повернення всієї заборгованості по кредиту - 170 802,20 доларів США, заборгованості зі сплати процентів у розмірі 5 926 доларів США, 164,34 грн. пені (а.с.60).

Також, 10 березня 2011 року ПАТ «ПУМБ» звернулося з вимогою до ОСОБА_4 про необхідність в 30 денний термін з отримання вимоги банку, здійснення погашення заборгованості станом на 10.03.2011 року у розмірі 222 211,78 доларів США в тому числі: 170 802,20 доларів США - заборгованість по кредиту; 41 148,60 доларів США - заборгованість по процентам; 10 260,98 доларів США пеня, а також про те, що у випадку невиконання вимог банку у встановлений строк, банк має право згідно з законодавством на звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.63).

20 липня 2011 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису де зазначено, що станом на 18 травня 2011 року заборгованість за кредитним договором складає 246 393,65 доларів США з яких: 170 802,20 доларів США - основна сума кредиту; 45 960,96 доларів США - заборгованість за нарахованими процентами; 29 630,49 доларів США - пені (а.с.55-58).

У зв'язку з невиконанням вимоги в строк передбачений законом, та не надіслання заперечень з приводу боргу, 15 серпня 2011 року нотаріусом було вчинено виконавчий напис на звернення стягнення на майно передане в іпотеку задля погашення боргу в сумі 216 763,16 доларів США, 236 065, 31 грн. - пені та 2 200 грн. витрат за вчинення нотаріальної дії (а.с.10).

Відповідно до положень ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинно зазначатись суми, що підлягають стягненню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення.

Враховуючи, що нотаріус самостійно визначив складові суми заборгованості за кредитом, а саме суму штрафних санкцій, оскільки сума пені, що зазначена в вимозі та заяві про вчинення виконавчого напису відрізняється від тієї, що зазначена у виконавчому написі, то вказаний борг не можна вважати безспірним.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що при вчинені виконавчого напису, нотаріус діяв в рамках закону на увагу суду не заслуговують, оскільки визначення суми заборгованості не входить до компетенції нотаріуса, а крім того, безспірність суми боргу із зазначенням складових повинна бути доведена до вчинення виконавчого напису.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду, ухваленого з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.