розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 та апеляційною скаргою представника Державного казначейства України Ожибка Петра Ігоровича на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 7 листопада 2011 року у справі за позовами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Державного казначейства України (на даний час Державна казначейська служба України) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з незаконним порушенням кримінальної справи та незаконними діями суду, -

2 вересня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2, кожен окремо, звернулися до міського суду з вищевказаними вимогами.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2010 року зазначені позови об'єднанні в одне провадження.

Позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь 66 тис. 969 грн. витрат на правову допомогу адвоката в кримінальній справі та по 500 тисяч грн. на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 16 серпня 2005 року відносно них була порушена кримінальна справа за ст. 356 КК України. Лише 26 грудня 2008 року Трускавецький міський суд постановив відносно них виправдувальний вирок. У зв'язку з тим, що суд не роз'яснив їм право та порядок звернення за відшкодуванням шкоди громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, тому вони помилково звернулися до суду з позовом про відшкодування шкоди до особи, по заяві якої була порушена відносно ник кримінальна справа. рішенням суду від 30 грудня 2009 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду від 17 червня 2010 року. в цьому позові їм було відмовлено.

Внаслідок незаконного притягнення їх до кримінальної відповідальності, вони були позбавлені можливості вести звичайний спосіб життя, зазнали суттєвих моральних страждань, оскільки про факт порушення щодо них кримінальної справи був доведений до відома громадськості, що негативно вплинуло на їх стосунки з оточуючими, знайомими, родичами. Вище зазначене призвело до погіршення стану здоров'я та того, що ОСОБА_4, будучи приватним підприємцем, була позбавлена можливості здійснювати повноцінну діяльність, а ОСОБА_2 змушений був звільнитись з роботи та втратив можливість балотуватись на посаду міського голови міста Трускавця.

Посилаючись на викладене та те, що кримінальна справа по їх обвинуваченню розглядалась судами різних інстанцій більше 54 місяці, що повністю змінило їх звичний спосіб життя, вимагало та вимагає зусиль для його відновлення, що в свою чергу завдало моральної шкоди, на підставі ст.ст.1-4, 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», просили задовольнити їх вимоги.

рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 50 тис. грн. моральної шкоди. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

рішенням апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 і апеляційну скаргу представника Державного казначейства задоволено частково.

рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року в частині стягнення з Державного казначейства України на користь позивачів по 50 тисяч грн. моральної шкоди змінено та резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України в установленому законом порядку на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 25 000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди.

рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_2 у стягненні витрат на правову допомогу у кримінальній справі скасувати та провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу у кримінальній справі, закрити».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10 жовтня 2012 року касаційні скарги Державного казначейства України та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 задоволено. рішення апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В своїй апеляційній скарзі на рішення міського суду апелянти ОСОБА_2 і ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити їх вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянти посилаються на те, що суд при вирішення вимог щодо стягнення матеріальної шкоди - витрат на правову допомогу в кримінальній справі, не взяв до уваги та не застосував належні норми матеріального права.

Апелянт -Державне казначейство України, просить рішення міського суду скасувати й ухвалити нове, яким відмовити позивачам в позові, посилаючись на те, що рішення прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд стягнув кошти з Державного казначейства України, хоча чинним законодавством визначено, що таке відшкодування проводиться за рахунок коштів державного бюджету, що не є тотожним. Крім того, апелянт посилається на те, що не погоджується з визначеним розміром моральної шкоди та те, що не встановлена незаконність дій посадових осіб органу дізнання, слідства, прокуратури та суду, яка є підставою для відшкодування шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - позивача ОСОБА_2 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги Державного казначейства України, представника Державної казначейської служби України Квасніцького О.В. на підтримання апеляційної скарги Державної казначейської служби та заперечення апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення міського суду, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 (1085/2010) утворено Державну казначейську службу України, поклавши на цю Службу функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету, та яка є правонаступником Державного казначейства України, яка ліквідована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 «Про ліквідацію урядових органів» (346-2011-п) (а.с.21-24 т.2).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦК шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч.1 ст.2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутності у діянні складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

У наведених у ст.1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (п.5 ст.3 зазначеного Закону).

Відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) , провадиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Встановлено, що 16 серпня 2005 року суддею Трускавецького міського суду Львівської області відносно позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ст. 356 КК України (а.с.14).

12 жовтня 2006 року Трускавецьким міським судом Львівської області постановлено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було виправдано за відсутності в їхніх діях складу злочину та скеровано матеріали Трускавецькому МВ УМВС України у Львівській області для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 186 КпАП України (а.с.24, 25 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2007 року вказаний вирок міського суду був залишений без змін, однак ухвалою Верховного Суду України від 18 березня 2008 року ухвалу апеляційного суду було скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд (а.с.27, 28).

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2008 року вищевказаний вирок Трускавецького міського суду Львівської області скасовано, а кримінальну справу направлено до міського суду на новий розгляд (а.с.29, 30 т.1).

26 грудня 2008 року Трускавецьким міським судом Львівської області постановлено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виправдано за ст. 356 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину (а.с.32, 33 т.1).

За таких обставин позивачі перебували під судом з 16 серпня 2005 року до 26 грудня 2008 року, тобто 40 місяців 10 днів.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлено, що мінімальний розмір моральної шкоди не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Виходячи з обставин справи, вимог п.1 ч.1 ст.1, п.п. 4, 5 ст.3, ч.ч.1, 5, 6 ст.4 Закону України від 01.12.1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», міський суд дійшов законного й обґрунтованого висновку про заподіяння позивачам моральної шкоди внаслідок перебування позивачів під судом понад 40 місяців.

Відповідно до ч.1 ст.4 та ч.1 ст.13 цього Закону моральну шкоду визначає суд, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з п.1.3 Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Держказначейства від 04.02.2008 р. № 39 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09.02.2008 р. за № 110/14801 (z0110-08) (чинного з 20.02.08 р.), виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у державному бюджеті на цю мету.

Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язанням держави.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до ст.ст. 7, 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Тому, з урахуванням викладеного, колегія суддів не може погодитись з висновком міського суду про стягнення коштів безпосередньо з Державного казначейства України так, як чинним законодавством України передбачено інший порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Отже, відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) , провадиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, тобто грошові суми відшкодовуються Державним казначейством України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що визначаючи розмір шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачів, суд повинен керуватися принципами справедливості, добросовісності та розумності.

Відтак, перевіряючи визначений міським судом розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує вищенаведене, керується вищенаведеними принципами та вимогами ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які він дав в п. 9 своєї постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 2005 року №4 (v0004700-95) , коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неподаткового мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити із такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Трускавецький міський суд виносив своє рішення 07 листопада 2011 року і на той час, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» (2857-17) , мінімальна заробітна плата становила 985 грн. (ст.22).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що міським районним судом при визначені розміру моральної шкоди не враховано вищенаведеного, а відтак приходить до висновку про зменшення розміру моральної шкоди, яку визначив міський суд на користь кожного з позивачів, а тому приходить до переконання про зменшення розміру з 50 тисяч до 45 тисяч грн., що буде відповідати стражданням, які були заподіяні позивачам внаслідок тривалого перебування під судом, позбавлення можливостей реалізації ними своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми та інших негативних наслідків морального характеру та поміркованості, розумності і справедливості.

Відповідно до положень п.4 ст.3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»громадянинові відшкодовується сума, сплачена ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.

Відповідно до п.п.4, 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 р. №6/5/3/41 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 за № 106/1131 (z0106-96) , завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядової скарги, а також унесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядової інстанції.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.

Таким чином, зазначене законодавство передбачає відшкодування шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає й положенню ст. 22 ЦК України.

Відмовляючи у задоволені зазначених вимог, міський суд виходив з того, що позивачами не подано доказів на ствердження понесених ним зазначених витрат.

Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК (1618-15) .

Статтею 57 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

В матеріалах справи маються укладені договори ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з адвокатом ОСОБА_6 про надання їм правової допомоги, за що, відповідно до цих угод, зазначені особи сплатили, кожен окремо, по 16 700 грн. (а.с.195, 197-199, 201, 203, 206-211). Крім того, сплата коштів адвокату ОСОБА_6 стверджується і довідками, що надав сам адвокат.

Відповідно до довідки ОСОБА_7 від 14.12.2009 р. за № 14 їй, як особі, яка надавала позивачам юридичну допомогу по кримінальній справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 сплачено 17 200 грн. (а.с.94 т.1).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сплата позивачами 50 600 грн. за надання юридичної допомоги по кримінальній справі.

За таких обставин сплачені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суми, сплачені у зв'язку з наданням юридичної допомоги по кримінальній справі, підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України. Тому рішення суду в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового - про часткове задоволення вимог -стягнення 50 600 грн. понесених за надання юридичної допомоги.

Відповідно до ч.2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п.п.2, 3 ч.1 ст. 307, п.п.1, 4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та апеляційну скаргу представника Державного казначейства України Ожибка Петра Ігоровича задовольнити частково.

рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 змінити, зменшивши суму з 50 000 (п'ятдесяти тисяч) грн. до 45 000 (сорока п'яти тисяч) грн.

У зв'язку з цим частину другу резолютивної частини рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року викласти в такій редакції:

«Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі по 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. кожному».

рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року в частині відмови у задоволені вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо стягнення витрат за надання юридичної допомоги по кримінальній справі скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 50 600 (п'ятьдесять тисяч шістсот) грн. сплачених у зв'язку з наданням юридичної допомоги по кримінальній справі.

В решті рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.