розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 31 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

рішенням Кузнецовського міського суду від 31.10.2012 р. позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" 15 983,37 грн. заборгованості по тілу кредиту, 10390,33 заборгованості за відсотками, 1700 грн. штрафу, 934,06 грн. пені та 290,07 грн. судових витрат.

У задоволенні позову ПАТ КБ " ПриватБанк" до ОСОБА_2 відмовлено у зв"язку із безпідставністю позовних вимог.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є частково незаконним щодо задоволення позовних вимог до нього в повному обсязі.

Зазначає, що кредитор неправомірно нарахував відсотки та штрафні санкції після закінчення строку дії договору 25.02.2011р., крім того позивач прострочив відповідно до ст. 258 ЦК України річний строк позовної давності для стягнення неустойки, відповідно до п. 6.2 кредитного договору збільшено лише загальний строк позовної давності. Також стягнення з нього і штрафу і пені, які є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, свідчить про подвійну цивільно-правову відповідальність, в супереч ст. 61 Конституції України та ст. 509 ЦК України. Просить рішення змінити в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ " ПриватБанк" до нього, стягнувши з нього на користь позивача за кредитним договором заборгованість у розмірі 11 381,61 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "КБ "Надра" і ОСОБА_1 27.02.2012 р. було укладено кредитний договір № 14/2702/08-01ПКП за умовами якого, банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 17 000 грн., із відсотками за користування 3,1% за місяць, строком до 25.02.2011 р.

У забезпечення виконання вказаного договору, між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2 27.02.2012 р. було укладено договір поруки № 14/2702/08-01ПКП.

У зв"язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1,останньому банком 26.07.2012р. було надіслано вимогу про необхідність погашення простроченої заборгованості за вихідним № 50/3665, яку боржник отримав 23.08.2012 р.(а.с. 60).

Справа № 1711/1585/12 Головуючий суддя 1 інстанції: Ковтунович М.І.

Провадження № 22-ц1790/2197/2012 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.

Відповідно до наданих банком розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 станом

на 25.07.2012 р. становить 29 007, 76 грн., з яких : заборгованість по тілу кредиту - 15 983,37 грн., заборгованість за відсотками -10 390,33 грн., пеня за прострочення сплати по тілу кредиту -934,06 грн., штраф за порушення вимог кредитного договору -1 700 грн.

Таким чином, пеня, що становить 934,06 грн., розрахована за період з 05.03.2012 р. по 25.07.2012р., у зв"язку з чим посилання ОСОБА_1 на пропуск позивачем передбаченого ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності для стягнення неустойки, є безпідставним.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з роз"ясненнями постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. (v0005740-12) " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", за змістом ст. 552, ч.2 ст. 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

У зв"язку з наведеним, закінчення строку дії договору не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за його порушення (ч. 4 ст. 361 ЦК та п. 7.4 кредитного договору), а тому судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 934,06 грн., що відповідає умовам кредитного договору та положенням ст. 549 ЦК України

Також, згідно зі ст. 627 ЦК України, за вимогами ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Згідно з умовами п.п. 4.1, 4.2, 4.3 вказаного кредитного договору, сторони передбачили відповідальність за порушення боргового зобов'язання позичальника у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення та штрафу у вигляді одноразового платежу розміром 10 % від суми кредиту.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором позики передбачено відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня та штраф. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв'язку з наведеним, стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700 грн. є безпідставним і рішення в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову позивачу у стягненні з відповідача зазначеної суми.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про безпідставне нарахування банком відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору, то ці доводи апеляційним судом не приймаються, оскільки ані кредитний договір, ані глава 50 Цивільного кодексу України (435-15) не містять в якості підстави припинення зобов'язань таку підставу, як закінчення строку дії договору. Натомість, у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відсотки є платою за користування кредитними коштами і підлягають сплаті боржником за правилами основного боргу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

рішення Кузнецовського міського суду від 31 жовтня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ " ПриватБанк" 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень штрафу -скасувати, ПАТ КБ " ПриватБанк" в позові в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.