розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки від 15 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною-,

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівки від 15 листопада 2012 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» подана апеляційна скарга, в який просили рішення суду скасувати,ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог,посилаючись на неповне з*ясування обставин,що мають значення по справі,порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи шляхом отримання телефонограм,зареєстрованих в журналі телефонограм № 1 за № 2567 та за № 2568 (а.с. 75,76). Від представника ПАТ КБ « ПриватБанк» надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв*язку з неможливість явки представника у судове засідання (а.с.77). Відповідачем ОСОБА_1 надано заперечення на апеляційну скаргу та заяву про можливість розгляду справи у його відсутності (а.с.78,79-80). Відповідно ч.2.ст. 305 ЦПК України неявка сторін,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи,не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що 01 березня 2009 року між сторонами був укладений договір про надання юридичних послуг (а.с. 8 - 11),відповідно до умов якого відповідач (виконавець за договором ) зобов*язався надати позивачу (замовнику за договором ) консультаційні та юридичні послуги щодо супроводженням та забезпеченням позову Банку спільно з ТОВ «Тріада - Дон» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Киїрівеньторг» про визнання переважного права купівлі майна, переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі - продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно, а позивач (замовник за договором ) зобов*язався прийняти та сплатити надані послуги.

Згідно із пунктом 3.3 спірного договору позивачем була видана довіреність ОСОБА_1 на представництво інтересів позивача.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України до основних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору. До того ж, відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 901 ЦК України,за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов*язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуги,яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності,а замовник зобов*язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг,якщо це не суперечить суті зобов*язання.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову,суд першої інстанції виходив з того,що недотримання суб*єктного складу договору не може бути підставою для визнання договору недійсним .

Зі змісту договору від 01 березня 2009 року вбачається, що між фізичною особою ОСОБА_1, який має статус адвоката та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про надання юридичних послуг. У преамбулі і в реквізитах підпису договору вказано тільки на статус адвоката, який має фізична особа. Обидві сторони при укладанні договору досягли згоди щодо його умов. В спірному договорі відсутні будь - які посилання на Закон України «Про адвокатуру», в тому числі не йдеться про «оплату праці адвоката», «засоби для покриття фактичних витрат адвоката», а мова йде про «винагороду за послуги».

По своїй правовій природі угода є договором про надання послуг, відмінною ознакою якого є те, що юридичні послуги споживаються замовником в процесі їх надання шляхом, вказаним в п. 2.1 спірного договору, в якому сторони не вказали результат як визначений, відокремлений матеріалізований об'єкт.

Правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем регулюються нормами розділу 63 ЦК України (435-15) .

Стаття 215 ЦК України містить підстави недійсності правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України. В статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне встановлення правових наслідків, що обумовлені ними .

Відмовляючи в задоволенні позову,суд обґрунтовано зазначив,що договір про надання юридичних послуг укладено сторонами та ними підписаний. Договір за змістом та формою відповідає вимогам законодавства,не суперечить їм,сторони за договором мали необхідний обсяг цивільної дієздатності,був спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним. Незалежно від того, ким укладено договір - фізичною особою, адвокатом або суб*єктом підприємницької діяльності суть угоди не змінюється та її зміст не протирічить вимогам ст. 203 ЦК України. Доводи апеляційної скарги у вказаній частині є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення при укладенні договору вимог ст. 203 ЦК України,недотримання яких є підставою для визнання правочину недійсним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції, не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303 - 315 ЦПК України, апеляційний суд -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки від 15 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.