( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs29685782) ) ( Додатково див. рішення Тернопільського міськрайонного суду (rs27526492) )

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Козака І. О., Хоми М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 листопада 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_1

до редакції газети «Тернопіль вечірній»

треті особи: Тернопільська міська рада, КП «Адміністративно-технічна інспекція»

про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати,

Апелянт звернулася зі скаргою на рішення суду першої інстанції від 05.11.12, вважаючи, що воно частково увалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення в частині вирішення вимог позивача про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахункових коштів при звільненні, стягнувши 123312,00 грн., а не 10000,00 грн., як це зробив суд. Із рештою рішення апелянт погоджується.

Порушення процесуальних норм вбачає у неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду фактичним даним.

Щодо порушень норм матеріального права, то вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 (v0013700-99) , в оскаржуваному рішенні суперечить сам собі, оскільки п. 20 даної Постанови визначено, що у разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягає задоволенню у повному обсязі. Окрім того, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішень.

Однак, судом проігноровано роз'яснення і правові позиції Верховного суду України.

У суді апелянт та її представник підтримали скаргу, пославшись на мотиви, зазначені в ній.

Представник відповідача скаргу не визнала і просила рішення суду залишити без змін.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із редакції газети «Тернопіль вечірній»на користь останньої 36585, 51 грн. заборгованості, в тому числі: 20853,15 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати, 11131,50 грн. компенсації за невикористану відпустку, 4600, 86 грн. вихідної допомоги. Стягнуто з редакції газети «Тернопіль вечірній»на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з редакції газети «Тернопіль вечірній»в користь держави 465, 86 грн. судового збору.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін з наступних причин.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що заявлена позивачем до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових перевищує заборгованість по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги більш ніж у три рази, й те, що матеріальний стан відповідача є важким, оскільки редакція газети відновила свою діяльність лише у лютому 2011 року, а з 01.10.09, коли було визначено комісію з припинення юридичної особи редакції, видавцем газети визначено КП «Адміністративно-технічна інспекція».

Із таким висновком слід погодитися.

Встановлено, що із 02.04.07 по 09.03.10 позивач працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. Звільнена ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На час звільнення розрахунок із нею не був проведений й заборгованість склала 36585,51 грн. Розмір середньомісячного заробітку позивача на час звільнення становив 3853,50 грн.

Судом першої інстанції сума розрахункових стягнута на корить позивача й в цій частині рішення сторонами спору не оскаржувалося.

Щодо вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, то апеляційна інстанція вважає, що сума у 10000,00 грн. є співрозмірною для відшкодування з огляду на таке.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Колегія суддів враховувала те, що позивач на час звільнення працювала головним бухгалтером, в обов'язки якої входили функції по нарахуванню та виплаті заробітної плати працівникам відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що на час звільнення позивача відповідач знаходився у неплатіжоспроможному стані й перебував у стадії ліквідації.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказана стаття передбачає обов'язкову наявність вини роботодавця у невиплаті розрахункових при звільненні.

Судом першої інстанції врахована дана вимога закону, а саме - майновий стан відповідача. Свою діяльність відповідач відновив у лютому 2011 року.

Підсумувавши вище наведене судова колегія приходить до висновку, що при ухваленні рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права й підстав для його зміни, з мотивів, наведених у скарзі - не вбачає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.