розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, який діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, до ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія АСКА", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

У листопаді 2011 року ОСОБА_2, який діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 лютого 2008 року у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася за участю відповідачів загинула його дружина ОСОБА_13, матір малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_9, якого звільнили від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу, тому, вважає, що останній повинен відшкодувати за завдану йому та його доньці шкоду. Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд зобов'язати ОСОБА_9 сплачувати щомісячно на його користь шкоду в розмірі 1\2 частини мінімальної заробітної плати, розмір якої визначений на законодавчому рівні, починаючи з 05 лютого 2008 року до досягнення малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття. стягнути з ОСОБА_9 витрати на поховання загиблої ОСОБА_13 у розмірі 13272,50 грн., а також стягнути солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на його користь моральну шкоду в розмірі 150000 грн.

У грудні 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_11 про відшкодування шкоди та просила стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 7382,35 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що 04 лютого 2008 року під час дорожньо-транспортної пригоди, яке сталося з вини відповідача ОСОБА_9 та за участю відповідача ОСОБА_11 вона отримала середнього ступеню важкості тілесні ушкодження, було пошкоджено її одяг, 28.05.2008 року їй було встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок чого їй було завдано матеріальної та моральної шкоди неправомірними діями відповідачів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2012 року справи за позовами ОСОБА_2, який діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_11 об'єднані в одне провадження.

У лютому 2012 року ОСОБА_14 звернулась до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_11, та уточнивши вимоги в остаточній редакції, просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на свою користь моральну шкоду в сумі 75000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 350 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що загибла ОСОБА_13 була матір'ю малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки батько малолітньої ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, дитина залишилась сиротою, її призначили опікуном дитини, смертю матері малолітній ОСОБА_7 спричинено моральну шкоду, яку і просила стягнути з відповідачів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2012 року вищезазначені справи об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_12

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2, який діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_14, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника в сумі 7308 грн., матеріальну шкоду в сумі 5964 грн. 50 коп., а також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 матеріальну шкоду з 04 лютого 2008 року по 20 липня 2012 року в сумі 9191 грн. 50 коп., а всього 22464 грн.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 171 грн. 67 коп. щомісячно, починаючи з 21 липня 2012 року до її повноліття.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 7053 грн. 95 коп., 200 грн. витрат на правову допомогу, а також 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_14 на відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 -50000 грн., а також 350 грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь держави судовий збір з ОСОБА_9 в сумі 224 грн. 64 коп. та солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в сумі 321 грн. 90 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо його обов'язку по відшкодуванню шкоди та залишив поза увагою, що власником автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_12 тому, як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен відповідати за завдану шкоду, він же керував автомобілем на підставі наказу про закріплення автомобіля за ним від імені ТОВ «КІЦ», тобто дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ним трудових обов'язків. Крім того, суд не перевірив наявність довіреності на його ім'я, на яку посилається в своїх запереченнях відповідач ОСОБА_12, а також не витребував у останнього договір оренди автомобіля між ним та ТОВ «КІЦ» і не надав йому правової оцінки.

В своїх запереченнях ОСОБА_14 та ОСОБА_12 просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 лютого 2008 року близько 17.10 години на перехресті вулиць 20-го Партз'їзду та Кропивницького у Жовтневому районі м. Кривого Рогу відбулось зіткнення автомобіля ВАЗ 21112, державний реєстраційний НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_11 і автомобіля ВАЗ 21093, державний реєстраційний № НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_9, внаслідок якого автомобіль ОСОБА_11 виїхав за межу проїзджої частини дороги та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_13 та на ОСОБА_5, які в момент наїзду знаходились за межами проїзджої частини дороги - на тротуарній доріжці. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, які призвели до смерті. Пішохід ОСОБА_5 внаслідок ДТП отримала середньої важкості тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 158/176 від 10.06.2008 року, знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської лікарні № 8 до 21. 04. 2008 року, продовжувала стаціонарне лікування з 23. 04. 2008 року по 05. 06 2008 року та з 30.06.2008 року по 29.07.2008 рік (т.2 а.с. 6-8). З 28. 05. 08 року ОСОБА_5 було встановлено 2 групу інвалідності.(т.2 а.с. 8).

07 лютого 2008 року за фактом ДТП було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою слідчого від 12.05.2010 року закрито кримінальну справу в частині пред'явленого ОСОБА_11 обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (т.1 а.с 13-15).

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рога від 11 жовтня 2011 року ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, кримінальну справу закрито (т.1 а.с.6). В постанові зазначено, що невиконання водієм ОСОБА_9 вимог п.10.1 та 10.4 ПДР України (1306-2001-п) знаходиться в причинному зв'язку з наслідками технічного характеру ДТП - дотичного зіткнення автомобіля ВАЗ 21093 з автомобілем ВАЗ 21112, що призвело до наїзду автомобіля ВАЗ 21112 на пішоходів ОСОБА_13 та ОСОБА_5 Постанова не оскаржена та набрала законної сили.

Судом також встановлено, що на день смерті ОСОБА_13 не працювала, перебувала у декретній відпустці з 13.12.2006 року (т.1 а.с.64), на її утриманні перебували двоє дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Посилаючись на положення ст. ст. 1167, 1168, 1166, 1188, 1190, 1195, 1200 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку щодо стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника в сумі 7308 грн., матеріальної шкоди в сумі 5964 грн. 50 коп., а також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 матеріальної шкоди з 04 лютого 2008 року по 20 липня 2012 року в сумі 9191 грн. 50 коп., і по 171 грн. 67 коп. щомісячно, починаючи з 21 липня 2012 року до її повноліття, та солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000 грн., на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 7053 грн. 95 коп., 200 грн. витрат на правову допомогу, і 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди. та на користь ОСОБА_14 на відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 - 50000 грн., а також 350 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_9, не оскаржуючи рішення в частині розмірів стягнутих сум на відшкодування позивачам, завданої наслідками дорожньо-транспортної пригоди, матеріальної та моральної шкоди, вважає, що матеріальну та моральну шкоду повинен відшкодовувати ОСОБА_12, як власник транспортного засобу ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким він керував на підставі наказу про закріплення за ним цього транспортного засобу від імені ТОВ «КІЦ», з яким він перебував у трудових відносинах, за що отримував заробітну плату. Дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ним трудових обов'язків, коли він з бухгалтером та юристом ТОВ «КІЦ» їхав з банку, тому вважає, що суд безпідставно та всупереч діючого законодавства визнав його титульним володільцем джерела підвищеної небезпеки та поклав на нього відповідальність за спричинену позивачам матеріальну та моральну шкоду . Однак доводи ОСОБА_9 про перебування ним у трудових відносинах з ТОВ «КІЦ», участі його в дорожньо-транспортній пригоді під час виконання трудових обов'язків на закріпленому наказом ТОВ «КІЦ» за ним, транспортного засобу спростовуються, як матеріалами цивільної справи так і матеріалами кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_9 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, яка складається із трьох томів, яку було витребувано із Криворізького районного суду Дніпропетровської області для огляду в судовому засіданні. При ознайомленні з матеріалами даної кримінальної справи встановлено, що в ній відсутні будь-які докази на підтвердження доводів відповідача, окрім пояснень самого обвинуваченого ОСОБА_9, в яких ним зазначено, що він неофіційно перебував з ТОВ «КІЦ» у трудових відносинах.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (v0006700-92) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була. Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 1172 ЦК України у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства (кооперативу), так і особами, які виконують роботу за трудовим договором .

Факт наявності між володільцем та особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою Органу Державної податкової служби України тощо).

Відповідачем ОСОБА_9 всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, не надано належних доказів на підтвердження перебування ним у трудових відносинах з ТОВ «КІЦ» та заподіяння шкоди у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків.

Суд першої інстанції, посилаючись на наявність у ОСОБА_9 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водійського посвідчення, талона до посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21093, дійшов висновку, що відповідач фактично здійснював управління автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди, маючи відповідні правові підстави, а тому був титульним володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії, що виключає наявність талону у водія.

Крім того, ст. 16 зазначеного вище Закону, встановлено, що водій під час керування транспортним засобом повинен мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'явити для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

ОСОБА_9, керуючи транспортним засобом під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди мав при собі та після неї на вимогу працівників міліції пред'явив для перевірки своє посвідчення водія та реєстраційний документ на керований ним транспортний засіб, а отже був володільцем транспортного засобу на відповідній правовій підставі.

Крім того, вказаними ч.9 ст. 15, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» фактично скасовується інститут довіреності на право керування транспортним засобом, у зв'язку з чим суд першої інстанції у відповідності до ч.2 ст. 1187, ч. 2 ст. 1188 ЦК України та у межах заявлених вимог, поклав на одного із солідарних відповідачів ОСОБА_9 відповідальність за відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих позивачам та неповнолітнім дітям загиблої ОСОБА_13, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.