судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді : Міненкової Н.О.

суддів -Бородіна М.М., Костенко Т.М.

при секретарі -Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2012 року по справі за позовом ТОВ «ОТП Факторінг Україна»( далі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, -

в листопаді 2010 року до суду звернувся представник Банку, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №-СІ-703/010/2007 від 13 березня 2007 року в загальній сумі 171 950,25 грн., з яких -124 203,70 заборгованість за кредитом, 16 764,16 заборгованість за відсотками за період з 31 серпня 2009 по 02 червня 2010 року, пеню в сумі 30 982,39 грн. та судові витрати. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач в порушення умов договору не сплачує відсотки за користвання кредитом і тіло кредиту, у зв.язку з чим утворилась заборгованість. Право на вимогу щодо дострокового виконання боргових забов.язань за кредитним договором передбачене п.1.91. кредитного договору та ст. 525 ЦК.

Не погодився з позовом ОСОБА_1, пред,явив зустрічний позові про визнання кредитного договору недійсним. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що чинним законодавством йому не було надано право здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за договором кредиту. Підтвердив, що він при сплаті кредиту використовував готівкову іноземну валюту. Вважає, що у зв,язку з тим, що на момент укладення кредитного договору не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія та дозвіл і додаток до дозволу Національного Банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові забов,язання за кредитним договором в іноземній валюті, тому даний договір необхідно визнати недійсним. Суду були надані квітанції про сплату кредиту в іноземній валюті.

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог представник позивача за основними вимогами зазначав, що п. 1.11.2 кредитного договору передбачено те, що саме позичальник під час виконання боргових забов.язань несе відповідальність за валютні ризики.

Порядок використання іноземної валюти регулюється Законом України «Про Національний Банк України» від 20.05.19999 року №-679-ХІУ та Декретом КМУ «Про систему валютного регулювіання і валютного контролю» від 19.02.93 року №- 15-93 (15-93) , яким передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при отриманні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і йогог погашення.

ПАТ «ОТП Банк»отримало ліцензію №-191 від 02.02.1998 року на право здійснення банківських операцій, серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Усі умови договору були погоджені з ОСОБА_1 і він частково їх виконав.

рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2012 року позовні вимоги «ОТП Факторінг Україна» задоволені. В задоволенні зузстрічних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодився з рішенням ОСОБА_1 й у апеляційній скарзі просить його скасувати й у задоволенні позовних вимог відмовити. Його зустрічний позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Банку суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «ОТП БАНК»та ОСОБА_1 був укладений 13 березня 2007 року кредитний договір №-СІ-703/010/2007, згідно з яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 33630,00 дол.США (а.с.6).

Відповідно до п.1.11 договору усі платежі для повернення суми кредиту, сплати відсотків та комісій за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим договором. На отримання кредиту позичальник ОСОБА_1 надав кредитну заявку, зазначивши суму кредиту у розмірі 33630,00 дол. США та просив здійснити видачу кредиту шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок, який був відкритий на ім,я ОСОБА_1 у відділенні «Благовіщенське» ЗАТ «ОТП БАНК» ( а.с. 10). До кредитного договору наданий графік повернення кредиту та 13 березня 2007 року укладено договір застави автотранспортного засобу № РСІ-703/010/2007( а.с. 52-55). Погашення кредиту позичальником здійснювалося за квитанціями( а.с. 57-64).

08 квітня та 03 липня 2008 року на адресу позичальника було направлене повідомлення -вимога про сплату заборгованості за кедитним договором( а.с. 12-17). А в грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося ло суду з клопотанням про залучення до участі у справі у якості позивача ТОВ «ОТП Факторінг Україна», якому перейшли усі права ПАТ «ОТП БАНК»щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором №-СІ 703/0102007 від 13 березня 2007 року на підставі договору купівлі -продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року( а.с.83-94).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічними позовними вимогами за їх необгрунтованістю, але вважає, що сума нарахованої пені повинна бути зменшена на підставі ст. 551 ЦК України.

Підставою зменшення розміру неустойки судом згідно з ч.3 ст. 551 ЦК є наявність обставин, що мають істотне значення. Перелік обставин, які мають істотне значення Цивільний кодекс України (435-15) не зазначає, тобто перелік підстав для зменшення розміру неустойки є невичерпним. Дане питання вирішується виходячи з обставин конкретної ситуації.

Судовим розглядом було встановлено, що позивач отримуючи кредит на придбання автомобіля розраховував на позитивний результат, а також на те, що буде мати можливість сплатити кредитні кошти, щоб мати можливість безперешкодно користуватися транспортним засобом. На час укладення кредиту курс долара США до української гривні був значно меншим і складав до 500 грн. за 100 дол. США, а на січень 2009 року підвищівся до 792 грн. за 100 дол.США.

Як вбачається зі справи №-2018/2-150/11/05 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «ОТП Банк», третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання нечинним виконавчого напису натаріуса( яка була досліджена в судовому засіданні суду апеляційної інстанції), вже в січні 2009 року позивач звернувся до Банку та просив відстрочити сплату платежів за кредитним договором. В 2008 року позичальник сплатив тіло кредиту в сумі майже 8000 дол.США та відсотки, а тому загальна сума заборгованості на цей час склала 26 638,92 дол.США ( 25689,47 дол. заборгованість за кредитом і 949,45 заборгованість за відсотками. 05 лютого 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис. рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, а виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.( а.с. 69-71).

Крім того апелянт зазначав, що по даній справі було проведено дві судово - економічні експертизи, в яких зазначено, що відсотки за кредитним договором нараховувались непраильно. Але позивачем суду не були надані розрахунки заборгованості, які він вважає правильними, тому судова колегія виходила із розрахунків Банку наданих в суді апеляційної інстанції, після ознайомлення представника позивача з висновками проведених експертиз.

В суді апеляційної інстанції позивач за зустрічним позовом пояснив, що автомобіль, який він придбав у кредит було вилучено в нього і продано в порядку виконання виконавчого напису, на його думку, за ціною, яка була значно занижена. Позивач посилався на те, що у нього відсутні кошти для вирішення питання про повернення автомобіля.

Судова колегія вважає, що усі ці обставини підтверджують, що в даному випадку істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання забов,язання, та причин невиконання або його неналежного виконання.

Судова колегія погоджується з розрахунками заборгованості наданими представником ТОВ «Факорінг Україна» так як позивач не спростував їх, але вважає, що з урахуванням вищевикладеного розмір пені необхідно зменшити до 3000 грн. Судова колегія вважає, що рішення суду необхідно в цій частині змінити.

Керуючись ст. 209, 303, 304, 309, 317, 319 ЦПК України (1618-15) сдова колегія.

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2012 року, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Фактиринг Україна»»до 143967,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактирінг Україна»заборгованість за кредитним договором станом на 12 листопада 2010 року в сумі 15680 дол. США 90 центів, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України 124 203,70 грн., 2 116,50 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку 16764,16 грн. - заборгованість за нарахованими та не сплаченими відсотками за користування кредитом з 31 серпня 2009 року по 02 червня 2010 року пеня за прострочення виконання забов,язання за кредитним договором в сумі 3000 грн. Усього 143967,86 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили після його проголошення та може бутит оскаржено протягом двадцяти дняв шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цтвільних і кримінальних справ.