розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення збитків за договором доручення, -

В квітні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення збитків за договором доручення, посилаючись на те, що 9 січня 2012 року він з відповідачем уклав договір доручення, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання купити за межами України на його ім'я автомобіль, зняти його з обліку за місцем реєстрації, перегнати автомобіль в Україну і зареєструвати його на ім'я позивача. Цього ж дня позивач передав відповідачу 6400 Євро та 250 дол. США, і для легалізації його повноважень перед третіми особами надав відповідачу довіреність.

27 січня 2012 року ОСОБА_8 доставив позивачу автомобіль «Nissan Primastar» 2,5 DCI, 2006 року випуску, а ОСОБА_7 сплатив йому ще 500 дол. США за доставку автомобіля, 700 грн. витрат за паливо і 362 дол. США та 50 Євро додаткових витрат. Крім цього, позивач сплатив 12094 грн. 40 коп. за митне оформлення автомобіля.

16 лютого 2012 року ОСОБА_7 звернувся в Смілянське відділення PEP при УДАІ УМВС України в Черкаській області для проведення державної реєстрації придбаного автомобіля, але спеціалістом з трасологічного дослідження НД бюро судових експертиз було встановлено, що ідентифікаційний номер автомобіля «Nissan Primastar» змінювався незаводським способом.

Посилаючись на те, що пригнаний відповідачем автомобіль «Nissan Primastar» не підлягає державній реєстрації, що позбавляє позивача використовувати його за призначенням, ОСОБА_7 просив суд стягнути з ОСОБА_8 6400 Євро та 250 дол. США - кошти згідно з договором доручення; 500 дол. США - послугу за доставку автомобіля; 700 грн. - вартість палива; 362 дол. США та 50 Євро - додаткові витрати, пов'язані з доставкою автомобіля; 12094 грн. 40 коп. - митне оформлення, а всього в гривневому еквіваленті - 89 215 грн. 08 коп.

Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення коштів, наданих ним відповідачу для придбання автомобіля, і просив суд стягнути з ОСОБА_8 4530 Євро (6400-1870) - різницю між сумою, отриманою ОСОБА_9 на придбання автомобіля та ціною, вказаною в договорі купівлі-продажу, всього збитків в гривневому еквіваленті - 69694 грн. 99 коп.

рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Зобов'язано Смілянське управління Державної казначейської служби України Черкаської області повернути 195 грн. 20 коп. судового збору, переплаченого згідно з квитанцією №6 від 12 квітня 2012 року, сплаченого в Смілянському відділенні Ощадбанку №3276.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення міськрайонного суду зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що сторони по справі уклали між собою усний договір доручення, згідно якого ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_7 6400 євро та 250 дол. США для купівлі автомобіля за кордоном та доставки його в м. Сміла - це підтверджується розпискою від 9 січня 2012 року, виданою ОСОБА_8 ( а.с. 5).

Довіреністю від 10 січня 2012 року, посвідченою нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованою в реєстрі за № 28, ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_8 купити за межами України на його ім'я будь-який автомобіль за ціну та на умовах за його розсудом, зняти його з обліку за місцем реєстрації, перегнати його в Україну, бути його представником в органах митниці та державтоінспекції з питань сплати мита, пенсійного внеску, отримання сертифікату та реєстрації на його ім'я придбаного автомобіля ( а.с. 6).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно зі ст. 1003 ЦК України в договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Частина перша статті 1004 ЦК України передбачає, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Обов'язки довірителя визначені ст. 1007 ЦК України, зокрема, довіритель зобов'язаний: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. При цьому згідно із ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний... після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Довіритель зобов'язаний, за правилом ст. 1007 ЦК України, негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Однією з підстав припинення договору доручення є відмова сторони від договору, яка може бути здійснена у будь-який час (ст. 1008 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1009 ЦК України, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити плату пропорційно виконаній ним роботі.

Тобто, чинним законодавством передбачено, що якщо довіритель за власним бажанням відмовляється від договору, то він не має права на відшкодування збитків, крім випадків комерційного представництва.

Таким чином як в суді першої, так і апеляційної інстанції було встановлено і не заперечується сторонами, що між сторонами виникли договірні правовідносини стосовно придбання автомобіля повіреним на користь довірителя.

Укладений між сторонами договір доручення був оплатний, розмір якого становив 500 доларів США.

27 січня 2012 року ОСОБА_8 пригнав автомобіль вантажний фургон «NISSAN PRIMASTAR» 2006 року випуску. В зв'язку з чим, позивач сплатив 500 доларів США, додаткові витрати пов'язані з доставкою автомобіля на загальну суму 362 долари США, 50 Євро та оплатив вартість палива в розмірі 700 грн.

9 лютого 2012 року Черкаська митниця видала ОСОБА_7 посвідчення про реєстрацію транспортного засобу. За митне оформлення він сплатив 12 094 грн.

16 лютого 2012 року позивач звернувся до Смілянського ВРЕР при УДАІ для проведення державної реєстрації придбаного автомобіля. Проте виявилось, що ідентифікаційний номер автомобіля змінювався. Даний факт встановлений висновком №0302/01 спеціаліста з трасологічного дослідження Науково-дослідного бюро судових експертиз від 2 березня 2012 року, в якому встановлено, що індентифікаціний номер наданого на дослідження автомобіля «NISSAN PRIMASTAR» змінювався шляхом видалення номерної та ідентифікаційної наклейок і номерної панелі з позначенням первинного номера та подальшого встановлення виготовлених не заводським способом наклейок і виварювання кустарним способом в кузов номеронесучої панелі.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про укладення між сторонами договору доручення на придбання автомобіля обґрунтований матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги щодо невиконання його відповідачем є помилковими, не відповідають матеріалам справи та вимогам закону оскільки не заперечується сторонами, що відповідач по справі придбав для позивача обраний останнім автомобіль і доставив його за місцем проживання позивача, а останній офіційно не звертався в органи ДАІ для реєстрації автомобіля.

Також, апелянтом в апеляційній скарзі було порушено питання стосовно ціни автомобіля, придбаного повіреним на його ім»я і дана позовна вимога так доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Так, з договору продажу автомобіля марки «Nissan Primastar» 2,5 DCI, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 перекладеного з польської мови на українську перекладачем ОСОБА_11, що мається в матеріалах справи (а.с. 51), вбачається, що вартість автомобіля встановлена в розмірі 8 000 польських злотих.

Однак, як вбачається із заяви від 27 липня 2012 року, перекладеної з польської мови на українську перекладачем ОСОБА_12 (а.с. 58), справжність підпису якої засвідчив державний нотаріус Черкаської районної нотаріальної контори Дмитренко Д.М., зареєстровано в реєстрі за № 2-1387, ОСОБА_13 23 січня 2012 року продав ОСОБА_8 автомобіль марки «Nissan Primastar» за 27 000 польських злотих.

Судова колегія не погоджується з районним судом стосовно того, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд надав перевагу заяві ОСОБА_13 стосовно вартості автомобіля, а не сумі, зазначеній в договорі продажу.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

На порушення вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України суд на зазначені положення закону уваги не звернув та не встановив належність наданих доказів. Оскільки основне зобов'язання між сторонами виникло на підставі договору купівлі автомобіля вартістю 8 000 польських злотих. Даний договір має першочергове значення для вирішення даного спору.

За таких обставин висновок суду про те, що відповідач сплатив за автомобіль 27 000 польських злотих не відповідає матеріалам справи, а тому судове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги із цих підстав не можна визнати законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 4 580 Євро - різницю між вартістю автомобіля за договором купівлі-продажу та отриманою відповідачем сумою.

Вимоги про стягнення з відповідача збитків за договором доручення та витрат на митне оформлення задоволенню не підлягають.

Згідно з офіційним курсом НБУ України на 19 грудня 2012 року 1 Євро становить 10 грн. 57 коп. Тому сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_8 в гривневому еквіваленті становить (4580 Євро х 10,57 грн. = 48410,60 грн.).

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню на користь ОСОБА_7 підлягають сплачені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 484 грн..

Вимоги про стягнення витрат на оплату правової допомоги задоволенню не підлягають, оскільки звіту про надання правової допомоги не надано, як і розрахунків, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 218 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволити частково.

рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення збитків за договором доручення скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 48410 гривень 60 копійок як різницю між вартістю автомобіля за договором купівлі-продажу та отриманою відповідачем сумою за договором доручення.

В задоволенні позовних вимог про стягнення ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 збитків за договором доручення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати по справі в сумі 484 гривні.

Зобов'язати Смілянське управління Державної казначейської служби України Черкаської області повернути ОСОБА_7 195 гривень 20 копійок судового збору, переплаченого згідно з квитанцією №6 від 12 квітня 2012 року, сплаченого в Смілянському відділенні Ощадбанку №3276.