Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого судді Єгорової С.М.,

суддів: Полежая В.Д., Чельник О.І.,

при секретареві: Кечкіні А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 жовтня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки та виселення, -

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 жовтня 2012 року частково задоволено вказаний позов. Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KGKWGK01580002 від 16.07.2008 року в розмірі 35340,14 (доларів США), що за курсом 7,94 відповідно до службового розпорядження НБУ №417/58 від 15 лютого 2011 року складає 280600,72 грн., звернувши стягнення на квартиру загальною площею 42,32 кв.м., яка розташована за адресою: 25000, АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № KGKWGK01580002 від 16.07.2008 року) Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1708 грн. 50 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення відповідачки та інших осіб, які зареєстровані і проживають в квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. Зазначається, що висновки суду не відповідають вимогам закону та договору, суперечать наданим доказам, зроблені з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідачки ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного і необґрунтованого та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначається, що кредитний договір містить умови, які не відповідають вимогам закону, є несправедливими, розмір заборгованості є необґрунтованим, проте суд не дав цім обставинам належної оцінки, розглянув справу без її участі, з порушенням норм процесуального права.

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення з підписом про одержання судової повістки, в судове засідання до апеляційного суду не з»явилась, про причину не повідомила, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України (1618-15) справа розглянута без її участі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк», який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідачки, вивчивши матеріали справи, в передбачених ст. 303 ЦПК України (1618-15) межах перевіривши доводи скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд встановив і правильно виходив з того, що відповідно до укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 кредитного договору № KGKWGK01580002 від 16.07.2008 р., остання отримала кредит в сумі 31844, 20 (доларів США), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 25 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та взяла на себе обов'язок повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором до 17.07.2028 р. У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов»язань у ОСОБА_2 станом на 16.02.2011 року виникла заборгованість в розмірі 35340,14 (доларів США), яка складається з наступного: -25925,79 (доларів США)- заборгованість за кредитом; -4634,32 (доларів США)- заборгованість по процентам за користування кредитом; -1242,60 (доларів США)- заборгованість по комісії за користування кредитом; -1824,58 (доларів США)- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору:-31, 49 (доларів США) -штраф (фіксована частина); -1681, 36 (доларів США) -штраф (процентна складова). Згідно з укладеним між ними в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором договору іпотеки №KGKWGK01580002 ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартиру загальною площею 42,32 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов вказаних договорів банк має право у відшкодування виниклої заборгованості звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, пунктом 24 договору іпотеки передбачено, що у випадку порушення умов кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом трицятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення ні предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Право позивача продажу предмета іпотеки узгоджується зі статтями 38 та 39 Закону України «Про іпотеку», якими встановлена можливість одержання задоволення вимог кредитора шляхом визнання за ним права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки. При цьому у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя та спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Суд, повно і всебічно з»ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, стягнувши заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки без виселення відповідачки та інших осіб, які проживають в квартирі, яка є предметом іпотеки.

Доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на доказах, суперечать встановленим судом обставинам та не спростовують висновків суду, які належним чином мотивовані і відповідають вимогам матеріального права, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК УКраїни рішення суду не підлягає зміні або скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.