Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Ковальчук Н.М., Мельник Ю.М.,

секретаря судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2012 року у справі за позовом АТ "Райфайзен банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу та внесення змін до договору, витребування документів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2012 року позов АТ "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу та внесення змін до договору, витребування документів - задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 3 581 169,44 грн. - заборгованість згідно до укладених договорів станом на 05.06.2012 року; 3 339 грн. - судові витрати, а всього 3 584 508 (три мільйони п'ятсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот вісім) грн. 44 коп.

Витребувано у ОСОБА_1 державні акти на право власності на земельні ділянки площами 1,0775 га, 0,0240 га, 0,0683 га, 0,0687 га та 0,3 115 га, що розташовані в АДРЕСА_1, та передано їх на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Внесено зміни до пункту 1.3 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 р. та викласти пункт 1.3 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 р., укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1, посвідченого 28.09.2006 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 4553, і викладено його в наступній редакції: " Разом з іпотекою нерухомого майна, яке зазначене в п.1.2 цього договору, в іпотеку за цим договором надаються земельні ділянки, на яких знаходяться визначені будівлі та споруди. Земельні ділянки площею 1,0775 га, 0,0240 га, 0,0683 га, 0,0687 га та 0,3115 га, що розташовані в АДРЕСА_1, які належать Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.08.2007 року (бланк серії ВЕХ № 292588), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 4273."

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що судом при винесенні рішення, щодо стягнення заборгованості по кредитному договору не досліджено належні письмові докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення.

В позовній заяві ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та в розрахунку заборгованості, який

Справа №1716/3618/2012 Головуючий у суді І інстанції -Красовський О.О. Провадження № 22-ц/1790/2247/2012 Доповідач -Демянчук С.В.

був доданий до позовної заяви, загальна сума заборгованості по кредитних договорах становить 2 743 551,54 грн., однак будь-яких заяв про збільшення позовних вимог на його адресу не направлялось, що унеможливело його здійснити альтернативний розрахунок по виникнувшій перед позивачем заборгованості з урахуванням часткової сплати по кредитним договорам в період розгляду даного спору.

Відносно задоволення позовної вимоги про витребовування державних актів на право власності на земельні ділянки, ОСОБА_1 зазначає, що незрозуміло на яких підставах суд встановив, що дані державні акти перебувають у нього, не обґрунтував правові підстави для їх передачі позивачу, не вказав які саме права позивача порушуються у зв'язку з їх не передачею.

Вказує, що задовольняючи позовну вимогу про внесення змін до п. 1.3 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 р., суд керувався припущеннями, а не дійсними обставинами справи, вказуючи про належність йому на праві приватної власності земельних ділянок, що розташовані в АДРЕСА_1, та не дослідив кому в дійсності належать вказані земельні ділянки, не залучив до розгляду справи їх власників.

На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях позивач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів. Просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалася на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги "Райффайзен Банк Аваль", суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що між сторонами мали місце кредитні правовідносини відповідно до укладеної генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560, що сторонами не оспорюється.

Так, 28.09.2007 року між сторонами, в межах генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року укладено кредитний договір № 014/89-07/564, згідно якого ОСОБА_6 надано кредит у сумі 1900 000,00 грн. із сплатою 17% річних строком до 27.09.2017 року включно з погашенням відповідно до Графіку погашення (Додаток № 1 до кредитного договору).

Згідно з п. 1.9.1 кредитного договору № 014/89-07/564 від 28.09.2007 р., у випадку невиконання відповідачем умов кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань вцілому, або у визначеній банком частині.

24 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та АТ "Райффайзен Банк Аваль", в межах генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року укладено кредитний договір № 014/89-07/1094/980, згідно якого відповідачу надано кредит у сумі 745706,00 гри. із сплатою 24% річних строком до 26.06.2015 року з погашенням відповідно до графіку погашення (Додаток № 1 до кредитного договору).

Відповідно до п.1.9 кредитного договору № 014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 р., банк має право вимагати дострокового виконання відповідачем боргових зобов'язань у випадку виконання своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором та умов договору іпотеки.

Відповідно до умов спірних кредитних договорів погашення відповідної частини кредиту здійснюється зазначеним відповідчем щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати відсотків.

В забезпечення генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року, між ОСОБА_1, та позивачем укладено договір поруки № 014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року (зі змінами від 27 .06.2008 р.)

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, судом першої інстанції при вирішенні справи та ухваленні рішення правильно враховано ті обставини, що грошові кошти за вказаним договором банк надав відповідачу. Зобов'язання за кредитним договороми відповідач належним чином не виконував, що привело до виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В забезпечення генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року, між бакком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року (зі змінами від 27 .06.2008 р.)

Відповідно до п. 2.1 договору поруки № 014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року, у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов"язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник.

Станом на 05.06.2012 р. сума заборгованості за кредитним договором № 014/89-07/564 від 28.09.2007 р. у відповідності з розрахунком заборгованості становить 2 440 191,14 грн., в тому числі: 627 972,1 1 грн. - заборгованість по відсотках, 1 695 936,55 - залишок за кредитом, пеня - 116 282.48 грн.

Сума заборгованості за кредитним договором № 014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 р. станом на 05.06.2012 року у відповідності з розрахунком заборгованості становить: 1 140 978,30 грн. в тому числі: 416 602,68 грн. - заборгованість по відсотках, 651 650,96 грн. - залишок за кредитом, пеня - 72 724,66 грн.

Таким чином, загальна сума кредитної заборгованості станом на 05.06.2012 р. становить 3 581 169,44 грн., яку суд обгрунтовано стягнув солідарно з відповідачів відповідно до наданих позивачем розрахунків, які жодним допустимим доказом не спростовано.

Також, в забезпечення генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 між банком і позичальником укладено договір іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 р. (зі змінами від 27.06.2008 р.; 24.11.2009 р.)

Відповідно до п.п.1.1-1.2 якого відповідачем передано в іпотеку банку цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Відповідачеві-1 на праві власності, підтверджується договором купівлі-продажу від 18.06.2006 року.

П.1.3 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 р. сторони передбачили, що "Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці розміром 15500 кв.м.. призначення земельної ділянки - для реконструкції і добудови викупленого виробничо-торгівельною комплексу в складі: офісних приміщень з магазинами промислових, родовольчих товарів та кафе з добудовою, торгово-розважального комплексу, торгово-виставкового салону, гаражів з адміністративними, побутовими приміщеннями та майстернями, торгово-складських приміщень, цеху по виробництву металоконструкцій з добудовою та стоянок машин. У зв'язку з тим, що право власності на земельну ділянку належить Управлінню комунальної власності Рівненської міської ради (старий продавець) і на момент укладення договору іпотеки має бути оформлена у власність ОСОБА_1 у відповідності до договору купівлі-продажу від 27.08. 2007 року (бланк серії № 292588), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстровано в реєстрі за № 4273 у встановленому законом порядку, сторони за цим договором домовились, що до 25.01.2007 року позичальник оформить своє право власності на земельну ділянку, що буде підтверджуватися відповідним державним актом. Після одержання Державного акту про право власності на земельну ділянку, яка в цьому договорі є предметом іпотеки як майнові права на земельну ділянку по договору купівлі-продажу від 27.08.2007 року (бланк серії ВЕХ № 292588), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрованого в реєстрі за № 4273, банк реєструє обтяження прав власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, а оформлене право власності на земельну ділянку продовжує бути предметом іпотеки відповідно до цього договору без додаткової угоди до нього".

Відповідно до п. 4.1.11 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року, відповідач зобов'язаний негайно повідомляти банк про зміну документів, що стосуються предмету іпотеки.

Відповідно до п. 4.1.14 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року, ОСОБА_1 зобов'язаний протягом 3-х банківських днів після одержання правовстановлюючих документів на предмет іпотеки надати їх Банку.

Відповідно до п. 4.1.16 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року після оформлення земельної ділянки у власність відповідач у десятиденний строк надасть іпотекодержателю копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, що передана в Іпотеку за цим договором.

Відповідно до п. 5.2 договору іпотеки, ОСОБА_1 має право вчиняти будь-які юридичні дії щодо предмета іпотеки виключно на підставі письмової згоди Банку.

Всупереч вищевикладеному, Відповідач до цього часу не надав Банку Державного акту про право власності на земельну ділянку, яка в цьому договорі є предметом іпотеки, хоча такий акт оформлений ще 17.04.2008 року. Більше того, відповідач двічі звертався до банку з заявами (24.06.2008 р.; 18.11.2009 р.), в яких повідомляв, що Державний акт про право власності на земельну ділянку йому ще не наданий.

Між тим рішенням Рівненської міської ради № 3222 від 2.05.2010 року затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності підприємця ОСОБА_1 для реконструкції і добудови виробничо-торговельного комплексу добудовою, торгово-розважального комплексу, торгово-виставкового салону, гаражів адміністративно-побутовими приміщеннями та майстернями, торгово-складських приміщень, цеху з виробництва металоконструкцій з добудовою та стоянок автомашин у АДРЕСА_1; прийняте рішення про видачу Відповідачеві 1 державних актів на право власності на земельні ділянки площами 1,0775 га, 0,0240 га, 0,0683 га, 0,687 га та 0,3115 га, та про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку взамін якого видаються вищезазначені державні акти.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи зі встановлених договірних зобов"язань іпотекодавця, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що дії відповідача суперечать умовам договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 р. та вимогам ст. 586 ЦК України, ст. 9, 10 Закону України "Про іпотеку", порушують права банку, як іпотекодержателя, та можуть в майбутньому призвести до неможливості звернути стягнення на предмет іпотеки, змінив договір іпотеки, вказавши конкретні земельні ділянки.

Доводи апелянта про те, що таким чином мають місце порушення прав відповідача не заслуговують до уваги, оскільки встановлено, що внесені зміни лише конкретизують об"єкти іпотеки та не збільшують розміри земельних ділянок.

Що ж до довідів апелянта про те, що вказані розміри не відповідають розмірам земельних ділянок на які в подальшому видані Державні акти на землю, яка знаходиться під нерухомим майном іпотеки, то вони є голослівними, оскільки самих актів не надано суду, зроблені вони в порушення умов договору щодо узгодження дій предмету іпотеки з іпотекодержателем. Окрім того, як з"ясовано апеляційним судом, розмір земельних ділянок зменшено, а не збільшено, тобто прийняте рішення стосується лише земельних ділянок, яке знаходить в іпотеці.

Оскільки встановлено судом порушення відповідачем умов договору щодо надання Державних актів, тому правомірно вирішено судом вимоги про витребовування державних актів на право власності на земельні ділянки.

На підтвердження зазначених висновків в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та відповідають обставинам справи.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, ОСОБА_1 суду не надав.

Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку зазначені висновки не спростував.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313- 315, 324- 325 ЦПК України,

колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.