з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 -ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи -ЛКП «Снопківське», обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування розпоряджень, демонтаж проведеної реконструкції, приведення горища до попереднього стану, -

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2012 року у задоволені вище вказаному позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтоване. Зокрема, апелянт посилається на те, що він як співвласник допоміжних приміщень має право на усунення перешкод у користуванні власністю, а відтак суд прийшов до помилкового висновку, що він не має права на звернення з вимогою щодо знесення самовільного будівництва. Крім того, апелянт посилається на те, що згоди на добудову відповідачам не давав, підпис на відповідній заяві не його, а відтак горище вибуло поза його волею.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи.

За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 -ОСОБА_7 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.8, 9, 21).

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири № 7, а ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 співвласниками квартири № 8 у цьому будинку.

Після реконструкції квартири № 8 за рахунок добудови та поділу її на квартири № 8 та № 10 власником квартири № 10 з 17.12.2010 року (відповідно до договору купівлі-продажу) є ОСОБА_12

Вказаний вище будинок знаходиться на балансі ЛКП «Снопківське» і до реконструкції квартир № 7 та № 8 складався з восьми квартир.

ОСОБА_2 звернувшись до суду в березні 2011 року з вищевказаним позовом та з уточненням і збільшенням позовних вимог в лютому 2012 року просив визнати розпорядження Галицької районної адміністрації від 9 листопада 2007 року № 979 «Про реконструкцію квартир АДРЕСА_2 з розширенням їх за рахунок надбудови» та від 9 серпня 2010 року № р-398 «Про розділ квартири АДРЕСА_2 на дві окремі», зобов'язати відповідачів демонтувати незаконну проведену реконструкцію та відновити горище будинку до попереднього стану, що існував до початку будівельних робіт (а.с.3-5, 90-92, 114-115).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником квартири № 1, що знаходиться в спірному будинку, а відтак співвласником допоміжних приміщень, в тому числі і горища будинку, однак Галицька районна адміністрація надала позивачам дозвіл на розширення квартир без його дозволу, тим самим порушила його права як співвласника.

Відповідно до ч.2 ст.383 ЦК власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Переобладнання або перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, згідно зі ст.152 ЖК проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради депутатів.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями передбачено, що переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів та лоджій власниками квартир, наймачами й орендарями може проводитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

За змістом зазначених норм закону, власник квартири може здійснювати в ній ремонт або зміни, тобто перепланування і переобладнання. Здійснення змін у квартирі проводиться при наявності проектів та з дозволу виконкому відповідної місцевої ради депутатів.

Наймач, або власник який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Встановлено, що розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 9 листопада 2007 року № 979 «Про реконструкцію квартир № 7 та № 8 на АДРЕСА_2 з розширенням їх за рахунок надбудови»дозволено ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як співвласникам квартири № 7, та ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як співвласниками квартири № 8, реконструювати квартири № 7 та № 8 з розширенням їх за рахунок надбудови згідно з поданим ескізним проектом (а.с.29).

Після отримання відповідачами проектно-кошторисної документації та відповідних дозволів, в тому числі дозволу на виконання будівельних робіт (а.с.30), відповідачі провели відповідну реконструкцію квартир відповідно до проектної документації та вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, про що були видані відповідні свідоцтва (а.с.38, 49).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 4 вересня 2009 року № 692 «Про погодження акта готовності об'єкта до експлуатації -квартири № 7 на АДРЕСА_2», а розпорядженням Галицької районної адміністрації від 26.10.2010 р. № р-506 «Про відповідність перепланування новоутворених квартир № 8 та № 10 на АДРЕСА_2 затвердженому проекту»погоджено акт готовності об'єкта до експлуатації - квартир № 7, № 8 та № 10 після їх реконструкції з розширенням за рахунок надбудови (а.с.31, 43-48, 58) та сторонам видані свідоцтва про право власності на реконструюванні квартири (а.с.32, 50).

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 9 серпня 2010 року № р-398 «Про розділ квартири № 8 на АДРЕСА_2»дозволено розділити квартиру № 8 на дві окремі та новоутвореним квартирам присвоєно номери 8 та 10 (а.с.57) та видано, на підставі наказу управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 30.11.2010 року № 2167-ЯС-Г, свідоцтва про право власності на квартири (а.с.59).

Внаслідок добудови та реконструкції загальна площа квартири № 7 становить 186,5 кв. м., квартири № 10 -125,7 кв. м., квартири № 8 -49,6 кв. м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 грудня 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 продали, а ОСОБА_12 купив квартиру № 10 (а.с.52-56).

Із пакету документів, які були підставою для видання розпорядження Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради від 9 листопада 2007 року № 979 «Про реконструкцію квартир № 7 та № 8 на АДРЕСА_2 з розширенням їх за рахунок надбудови», була заява всіх мешканців-співвласників будинку № 24 про те, що вони не заперечують проти реконструкції відповідачами квартир № 7 та № 8 за рахунок надбудови одного поверху та мансарди (а.с.147). У цій заяві є прізвище власників та співвласників всіх квартир, в тому числі і позивача та їх підписи про вищевикладене, які затверджені головним інженером ЛКП «Снопківське»(а.с.147).

Таким чином, надбудову та реконструкцію квартир відповідачі провели відповідно до отриманих дозволів та відповідного розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради. Надбудова та реконструкція квартир були прийняті в експлуатацію та відповідачам видані відповідні свідоцтва про право власності на квартири, тобто відповідачами було реалізовані відповідні дозволи та розпорядження Галицької районної адміністрації, яке є ненормативним правовим актом одноразового застосування.

Встановлено, що стверджується відповідними нормативними актами, надбудова та реконструкція квартир проведена у відповідності до проекту та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, про що були видані відповідні свідоцтва.

Таким чином встановлено, що відповідачі не вчинили жодних порушень реалізовуючи своє право на надбудову та реконструкцію квартир.

Посилання апелянта на те, що у заяві про згоду відповідачам на надбудову та реконструкцію квартир навпроти його прізвища не його підпис, не може бути підставою для задоволення його позовних вимог, оскільки в цьому відсутня вина відповідачів, так як завірення підписів жильців проводилось посадовою особою Львівського комунального підприємства «Снопківське» Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, до компетенції якого входить це і рішення про дозвіл відповідачем на надбудову на підставі цього приймав публічний орган.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стреч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у зазначені статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майном або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У цьому рішенні Європейський суд зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладені договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

Крім того, у цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

З огляду на наведене позбавлення права власності відповідачів внаслідок недобросовісних дій третіх осіб приведе до порушенням їх (відповідачів) законних прав та свобод.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відмову у задоволенні вимог позивача.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду в цій частині, що позивач не має права на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Так, відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч.2 ст.16 ЦК).

Відтак, позов про знесення самочинної забудови може бути пред'явлений не лише органом державної влади чи місцевого самоврядування, а й особою, чиї права порушенні на підставі ст.391 ЦК в разі доведеності особою відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення і в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 2 листопада 2011 р., справа № 6-26922 св 09.

А відтак з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання суду на те, що позивач не має права на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

В решті частині рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а відтак підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. ст. 314, ст. 313, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2012 року залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на те, що позивач не має права на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.