на заочне рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення не виплаченого страхового відшкодування, -

В травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «СК «Українська страхова група»про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що 4 червня 2009 року між ним і відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0220-0361, предметом страхування за яким є автомобіль марки Mitsubishi Lancer 1.6 comfort, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Автомобіль застрахований, зокрема, на випадок настання дорожньо-транспортної пригоди.

13 березня 2010 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено застрахований автомобіль. Даний факт підтверджується постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення.

На виконання умов договору страхування позивачем по телефону було повідомлено відповідача про дорожньо-транспортну пригоду, а 16 березня 2010 року подано письмову заяву про настання страхового випадку.

На вимогу представників відповідача та відповідно до п. 7.8. договору, позивачем було надано пошкоджений автомобіль для огляду і оцінки матеріального збитку. Огляд транспортного засобу було здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у присутності представника ПАТ «СК «Українська страхова група»Шоргало В.В., про що було складено протокол огляду транспортного засобу від 22.03.2010 року.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було проведено експертне дослідження автомобіля, про що складено висновок № 115П-03 від 29.03.2010 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 132 632,58 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу складає 94 733,37 грн.

Позивачем було надано витребуваний представниками відповідача пакет документів для підтвердження обставин страхового випадку і від них не надходило вимог щодо надання будь-яких інших додаткових документів, чи вчинення з його боку будь-який дій. З чого він зрозумів, що ним виконано усі умови договору страхування щодо надання необхідних документів.

Однак, відповідач не виплатив йому страхове відшкодування у визначений п. 5.4.8 договору строк, тобто до 19 квітня 2010 року.

У виплаті страхового відшкодування йому було відмовлено значно пізніше встановленого договором строку з тих підстав, що відновлювальний ремонт транспортного засобу було здійснено без погодження із страховиком на підставі п. 11.1.10.3 договору страхування.

Однак, Законом України «Про страхування» (85/96-ВР) не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу без погодження із страховиком.

16 червня 2010 року представником страховика Шоргало В.В. було складено акт огляду транспортного засобу після здійснення відновлювального ремонту.

Він був вимушений за власні кошти здійснити ремонт транспортного засобу в зв'язку з потребою використання автомобіля для робочих і особистих цілей та у зв'язку із бездіяльністю страхової компанії по виплаті страхового відшкодування. Загальна вартість ремонту відповідно до акту виконаних робіт № 140 склала 59 860,00 грн.

В порушення умов договору і Правил добровільного страхування транспортних засобів страховиком сума страхового відшкодування не розраховувалась.

Фактичні витрати на ремонт транспортного засобу склали 59 860,00 грн. Крім того, ним було сплачено 300 грн. за проведення експертного дослідження автомобіля. Загальна сума витрачених позивачем коштів, пов'язаних із ремонтом автомобіля, склала 60 160,00 грн.

Враховуючи, що договір укладено на умовах відшкодування без вирахування зносу запасних частин автомобіля та з франшизою в розмірі 0,5% від страхової суми, зазначеної в п. 3.1.4. при ДТП, при страхуванні на повну вартість страхове відшкодування дорівнювало б вартості відновлювального ремонту.

Крім того, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити йому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу відповідно до п. 13.1. договору страхування, збитки від інфляції та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України, а також моральну шкоду, яка спричинена йому відповідачем в зв'язку з затягуванням процесу виплати страхового відшкодування, порушенням ним своїх зобов'язань за договором страхування та наступною відмовою у виплаті страхового відшкодування, що забрало у нього значну частину робочого та вільного часу, спричинило душевні хвилювання, він став дратівливим, менше часу проводив з рідними та близькими, що вплинуло на його родинні стосунки, стосунки з колегами по роботі, друзями.

Позивач просив стягнути з відповідача 121 930,56 грн., із яких: 59 650,00 грн. -невиплачена сума страхового відшкодування, 42 411,15 грн. -пеня, 6 214,21 грн. -збитки від інфляції, 3 485,85 грн. -3% річних, 9 169,35 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами, 1 000 грн. -моральна шкода.

В червні 2012 року представник позивача ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені, просив стягнути пеню за період з 19 квітня 2010 року по 11 червня 2012 року (за 785 днів) в сумі 46 825,25 грн.

В вересні 2012 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду уточнений розрахунок суми пені, згідно якого пеня нарахована станом на 27 вересня 2012 року (на день розгляду справи судом першої інстанції) за період з 19 квітня 2010 року по 27 вересня 2012 року (за 893 дні) в сумі 53 267,45 грн.

Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК «Українська страхова група», в особі Вінницького управління продаж Центральної регіональної дирекції ПАТ «СК «Українська страхова група», на користь ОСОБА_3 113 217,45 грн., в тому числі: 59 650,00 грн. - матеріальної шкоди, 53 267,45 грн. -пені, 300 грн. -моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «Українська страхова група», в особі Вінницького управління продаж Центральної регіональної дирекції ПАТ «СК «Українська страхова група», на користь держави 1 132,17 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2012 року заяву ПАТ «СК «Українська страхова група»про перегляд заочного рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «СК «Українська страхова група»про стягнення невиплаченого страхового відшкодування залишено без задоволення.

Відповідач ПАТ «СК «Українська страхова група»подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначив, що рішення суду не відповідає обставинам справи і винесене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити без зміни рішення суду.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надіслав телеграму, якою просив відкласти розгляд справи у зв'язку із великою завантаженістю розгляду справ в судах України та відпусткою представника.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

По справі встановлено, що 4 червня 2009 року між ЗАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0220-0361 (надалі -договір страхування), згідно якого на період з 5 червня 2009 року по 4 червня 2010 року застраховано транспортний засіб -автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6 comfort, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 102 000 грн., від страхових ризиків: викрадення, протиправні дії третіх осіб, ДТП, стихійні лиха, пожежа, вибух, напад тварин (а. с. 9-11).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

13 березня 2010 року стався страховий випадок -дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено застрахований транспортний засіб -автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6 comfort, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 8183 від 07.05.2010 року (а. с. 29) та постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 30).

Пунктом 5 частини 1 статті 989 ЦК України визначено обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 7.7. договору страхування протягом трьох робочих днів з моменту настання події страхувальник зобов'язаний надати страховику письмову заяву із зазначенням обставин пригоди, характеру та ймовірного розміру збитку.

16 березня 2010 року ОСОБА_3 подав до ПАТ «СК «Українська страхова група»заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у якій повідомив про скоєння дорожньо-транспортної пригоди і пошкодження застрахованого транспортного засобу (а. с. 12).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.

Зазначений обов'язок страховика передбачений і п. 5.4.2. договору страхування, відповідно до якого страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів після отримання письмової заяви про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.

22 березня 2010 року здійснено огляд транспортного засобу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у присутності представника страховика -ПАТ «СК «Українська страхова група» Шоргало В.В., про що складено протокол, який підписаний представником страховика (а. с. 25).

Згідно висновку експертного дослідження № 115П-03 від 29 березня 2010 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 132 632,58 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу, складає 94 733,37 грн. (а. с. 14-17, 18-14).

Відповідно до акту виконаних робіт № 140, складеного суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6, фактичний розмір витрат на відновлюваний ремонт автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6 comfort, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, склав 59 860,00 грн. (а. с. 26).

Факт здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу підтверджується актом огляду транспортного засобу після здійснення відновлювального ремонту від 16 червня 2010 року, складеного представником ПАТ «СК «Українська страхова група»Шоргало В.В. у присутності ОСОБА_3 (а. с. 13).

За правилами ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Умовами договору страхування встановлено, що страховик зобов'язаний скласти страховий акт щодо виплати страхового відшкодування або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше п'яти робочих днів від дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів, зазначених в розділі 8 цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків (п. 5.4.8); здійснити виплату страхового відшкодування протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (п. 5.4.10).

Згідно листа ПАТ «СК «Українська страхова група» від 23 червня 2010 року № 03/09212 ОСОБА_3 відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 11.1.10.3 договору страхування в зв'язку з тим, що ним було здійснено відновлювальний ремонт транспортного засобу без погодження із страховиком (а. с. 27).

25 червня 2010 року ЗАТ «СК «Українська страхова група» було прийнято розпорядження про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_3 у зв'язку із здійсненням ним ремонту пошкодженого транспортного засобу без письмового дозволу страхувальника і невиконання страхувальником своїх обов'язків, обумовлених договором (а. с. 28).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення страхувальником -фізичною особою, або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Пунктом 11.1.10.3 договору страхування передбачено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є здійснення страхувальником ремонту пошкодженого транспортного засобу без письмового дозволу страховика.

При цьому відповідно до п. 7.10. договору страхування у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний без письмової згоди страховика не здійснювати будь-яких ремонтних робіт транспортного засобу до огляду транспортного засобу, передбаченого п. 7.8. цього договору (за виключенням робіт, необхідних для транспортування пошкодженого транспортного засобу до місця його ремонту або зберігання, погоджених зі страховиком) та узгоджувати документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту транспортного засобу.

Пунктом 7.8. договору страхування передбачено обов'язок страхувальника надати страховику для огляду транспортний засіб і бути присутнім при проведенні такого огляду.

Відповідно до п. 5.4.5. договору страхування страховик зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого транспортного засобу та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи (за умови отримання інформації про інших учасників ДТП: прізвища, імена, по-батькові, адреси та контактні телефони).

Із матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2010 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який проводив експертне дослідження пошкоджень автомобіля, у присутності власника транспортного засобу ОСОБА_3 та представника страховика -ПАТ «СК «Українська страхова група» Шоргало В.В. було проведено огляд транспортного засобу -автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6 comfort, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і описано характер пошкоджень автомобіля, про що складено протокол огляду транспортного засобу (а. с. 25).

Отже, страховиком проведено огляд транспортного засобу 22 березня 2010 року, тобто у строк, визначений договором, а відновлювальний ремонт автомобіля позивач здійснив у червні 2010 року після огляду транспортного засобу у березні 2010 року. Договір страхування не містить заборони страхувальнику не здійснювати ремонтних робіт транспортного засобу без письмової згоди страховика після огляду ним транспортного засобу.

За наведених обставин, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 11.1.10.3 договору страхування в зв'язку з тим, що позивачем було здійснено відновлювальний ремонт транспортного засобу без погодження із страховиком є незаконною. А тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача не виплаченої суми страхового відшкодування є такими, що підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до п. 9.1. договору страхування розмір страхового відшкодування визначається виходячи із фактичного розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу, документів, зазначених у розділі 8 цього договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір страхової суми за договором.

Фактичний розмір витрат на відновлюваний ремонт автомобіля згідно акту виконаних робіт № 140 склав 59 860,00 грн. (а. с. 26).

Крім того, за проведення експертного дослідження позивачем було сплачено 300 грн. (а. с. 24).

Таким чином, витрати позивача, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля склали 60 160,00 грн.

Враховуючи те, що договір страхування укладено на умовах відшкодування без вирахування зносу запасних частин автомобіля та з франшизою 0,5% від страхової суми, зазначеної в п. 3.1.4. при ДТП, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 59 650,00 грн.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскільки відповідно до фактично понесених витрат на ремонт автомобіля та висновку експертного дослідження № 115п-03 від 29 березня 2010 року транспортний засіб позивача є таким, що конструктивно загинув, так як сума матеріального збитку перевищує 60% дійсної вартості транспортного засобу, тому визначення розміру страхового відшкодування повинно проводитися на підставі п. 9.4. договору страхування, є безпідставними.

Пунктом 9.4. договору страхування надано право саме страховику у разі конструктивної загибелі транспортного засобу прийняти рішення стосовно розрахунку розміру страхового відшкодування за варіантами, визначеними в п. 9.4.1. та 9.4.2., а не обов'язок страхувальника визначити розмір страхування за такими варіантами.

Відповідач, являючись страховиком, не скористався таким своїм правом, передбаченим п. 9.4. договору страхування та не надав суду доказів і розрахунків, які б свідчили, що сума страхового відшкодування має бути іншою (меншою), ніж заявлено до стягнення позивачем.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що є обґрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при визначенні розміру пені, що нарахована за невиконання зобов'язань за договором страхування, виходячи із наступного.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4.10 договору страхування встановлено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом виплати страхувальнику пені у розмірі 0,1 % від суми несплаченого в строк страхового відшкодування за кожний день прострочки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давністю в один рік.

Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та умов договору страхування, до стягнення із відповідача підлягає пеня за період з 27 вересня 2011 року по 27 вересня 2012 року (станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції).

Таким чином, розмір пені за період з 27 вересня 2011 року по 27 вересня 2012 року (367 днів) становить 21 891,55 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 536 ЦК України передбачено обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, являються обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6 214,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2010 року по лютий 2012 року, 3% річних в сумі 3 485,85 грн., нарахованих за період з 19 квітня 2010 року по 20 березня 2012 року та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 169,35 грн., нарахованих за період з 19 квітня 2010 року по 20 березня 2012 року (а. с. 31-33).

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, зокрема: статті 11 ЦПК України у тій частині, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін і що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; статті 10 ЦПК України в тому, що кожна із сторін має рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; статті 60 ЦПК України, яка покладає на кожну із сторін обов'язок по доведенню тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір; частини 3 статті 27 ЦПК України яка покладає на сторін обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

На виконання таких вимог норм процесуального закону, відповідач користуючись своїми процесуальними правами і виконуючи свої процесуальні обов'язки, не заперечив заявлені позивачем до стягнення нараховані суми інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами та не надав іншого розрахунку зазначених сум.

Згідно вимог ст. 213, 214, 215 ЦПК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визначаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п.11).У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон і інші нормативно-правові акти матеріального права (п. 12).

Оскаржуване рішення в мотивувальній частині не містить таких даних по позовних вимогах в частині відмови у стягненні з відповідача збитків від інфляції, 3% річних та процентів за користування коштами.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) , які не можуть бути застосовані для регулювання правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, оскільки він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 300 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 23 ЦК України. Проте, вимоги у цій частині не підлягають до задоволення, оскільки між сторонами мають місце договірні відносини, що випливають із договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0220-0361 від 4 червня 2009 року та спір виник в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за цим договором.

Пунктом 4.3. договору страхування передбачено, що страховик не відшкодовує непрямі збитки та інші витрати, що можуть бути пов'язані із страховим випадком, зокрема моральну шкоду.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції незаконно стягнув кошти на користь позивача, оскільки вигодонабувачем за договором страхування є ВАТ «Родовід банк», який має право на першочергове отримання страхування, або його частини в межах заборгованості страхувальника перед вигодонабувачем по договору кредиту.

Частиною 2 статті 985 ЦК України передбачено право страхувальника при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Із договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0220-0361 від 4 червня 2009 року вбачається, що вигодонабувачем за договором є ВАТ «Родовід банк».

Відповідно до п. 6.1.3. договору страхування вигодонабувач має право відповідно до ст. 3 Закону України «Про страхування» на першочергове отримання страхового відшкодування, його частини, в межах заборгованості страхувальника перед вигодонабувачем по договору кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази того, що у позивача є заборгованість перед вигодонабувачем - ВАТ «Родовід банк»за кредитним договором та що у зв'язку з цим банк має право на першочергове отримання страхового відшкодування і відповідачем не надано суду доказів того, що вигодонабувач повідомляв їх про наявність у позивача заборгованості за кредитним договором. Вигодонабувач -ВАТ «Родовід банк», маючи таке право, не скористався ним і не звернувся із вимогою про отримання такого страхового відшкодування. Крім цього, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 не має заборгованості перед ВАТ «Родовід банк» по кредитному договору.

За таких обставин, сума страхового відшкодування підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

Керуючись ст. 258, 526, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 979, 985, 988, 989, 990 ЦК України, ст. 10, 11, 27, 60, 303, 307, 309, 313- 314, 316 ЦПК України, ст. 3, 26 Закону України «Про страхування», колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»задовольнити частково.

рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»про стягнення не виплаченого страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(код ЄДРПОУ 30859524; юридична адреса: м. Київ, вул. Федорова Івана, 32А) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2; місце реєстрації: АДРЕСА_1) невідшкодовану суму страхового відшкодування -59 650,00 грн., пеню в сумі 21 891,55 грн., інфляційні втрати в сумі 6 214,21 грн., 3% річних в сумі 3 485,85 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 9 169,35 грн., а разом -100 410 грн. 12 коп.