Банк зазначав, що 03 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № CL -401/024/2008, згідно з яким останній надано кредит в сумі 22 635, 74 доларів США зі сплатою 12, 49 % річних за користування кредитом та зі строком повернення до 25 березня 2014 року.

03 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого останній як поручитель зобов`язався нести солідарну з ОСОБА_5 відповідальність у разі невиконання нею зобов'язань за кредитним договором.

Проте зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 09 вересня 2010 року загальна сума боргу складала 168 008 грн. 05 коп., а саме: заборгованість по кредиту - 20186,57 дол. США, що еквівалентно 159841 грн. 30 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 821,63 дол. США, що еквівалентно 6505 грн. 83 коп.; пеня - 1560 грн. 92 коп.; штраф за порушення умов кредитного договору - 100 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач на підставі ст. ст. 530, 1054 ЦК просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів 168 008 грн. 05 коп. заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2012 року проведена заміна позивача Банку на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у зв'язку з переуступкою права вимоги.

рішенням цього ж районного суду від 20 вересня 2012 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 20186, 57 дол. США, що становить 159 841 грн. 30 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 821,63 доларів США, що становить 6505 грн. 83 коп.; пеню - 400 грн., а всього - 166 747 грн. 13 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати у розмірі 893 грн. 74 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду змінити в частині стягнення з нього в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором і в задоволенні цієї вимоги відмовити. ОСОБА_4 посилається на те, що рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням вимог цивільного права та умов кредитного договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, 03 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № CL -401/024/2008, згідно з яким відповідачці надано кредит в сумі 22 635, 74 доларів США зі сплатою 12, 49 % річних за користування кредитом та зі строком повернення до 25 березня 2014 року.

03 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого він як поручитель зобов'язався нести солідарну з ОСОБА_5 відповідальність у разі невиконання останньою зобов'язань по договору поруки.

20 травня 2009 року Додатковим договором № 2 до кредитного договору змінено процентну ставку за користування кредитними коштами з 12,49% до 13,42 % на період з 25 січня 2010 року до 26 лютого 2010 року.

25 січня 2010 року Додатковим договором № 3 до кредитного договору знову змінено процентну ставку з 13,42 % до 13,64 %, починаючи з 26 лютого 2010 року і до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Вказані додаткові договори поручитель не підписував.

Згідно з розрахунком Банку станом на 09 вересня 2010 року загальна сума боргу складала 168 008 грн. 05 коп., а саме: заборгованість по кредиту - 20186,57 дол. США, що еквівалентно 159841 грн. 30 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 821,63 дол. США, що еквівалентно 6505 грн. 83 коп.; пеня - 1560 грн. 92 коп.; штраф за порушення умов кредитного договору - 100грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 22 постанови № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умовами збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами тощо.

Із змісту договору поруки (п.2.1 статті 2) вбачається, що порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Договором поруки не передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди. Письмових доказів, які свідчили б про те, що ОСОБА_4 повідомлений Банком про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, позивач не надав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що додатковими договорами без згоди ОСОБА_4, як поручителя, збільшено зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом, що згідно зі ст. 559 ЦК підставою припинення поруки.

Тому з висновком суду про стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором погодитися не можна, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи і наявним у ній доказам, що відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за основним кредитом 20186, 57 дол. США, що еквівалентно 159 841 грн. 30 коп.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 821,63 доларів США, що еквівалентно 6505 грн. 83 коп.; пені - 400 грн., а всього - 166 747 грн. 13 коп., та в частині стягнення з ОСОБА_4 судових витрат, і ухвалення в цій частині нового рішення, яким в задоволенні вимог позивача до ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК на користь ОСОБА_4 з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 834 грн., які понесені ним при подачі апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за основним кредитом 20186, 57 дол. США, що еквівалентно 159 841 грн. 30 коп.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 821,63 доларів США, що еквівалентно 6505 грн. 83 коп.; пені - 400 грн., а всього - 166 747 грн. 13 коп., та в частині стягнення з ОСОБА_4 судових витрат скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

В позові Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_4 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.