розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу (далі -ЖБК) "Космос" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2012 року, -

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ЖБК "Космос" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що з 26 березня 2003 року він працював на посаді голови правління ЖБК "Космос" та був звільнений з 04 лютого 2009 року у зв"язку з закінченням строку дії контракту. За період роботи йому не у повному обсязі виплачена заробітна плата та станом на час звернення до суду заборгованість складає 2351 грн. 35 коп. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача вказану суму, а також 758 грн. 63 коп. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, 115 953 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ЖБК "Космос" на користь ОСОБА_1 758 грн. 63 коп. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, 12651 грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 300 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ЖБК "Космос" на користь держави 137 грн. 10 коп. судового збору.

Справа №0609/2-1783/12 Головуючий в суді 1-ї інст. Колупаєв В.В.

Категорія 53 Доповідач Павицька Т.М.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26 березня 2003 року по 04 лютого 2009 року перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач в день звільнення перебував на роботі, що підтверджується актом прийому-передачі від 04 лютого 2009 року. На порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач не провів із позивачем повного розрахунку при звільненні. На час звільнення з роботи заборгованість по заробітній платі становила 46 290 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь ё працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки розрахунку визначає орган, який виносить рішення по суті.

Згідно довідки ЖБК "Космос" №210 від 04.04.2012 року, на час звернення до суду заборгованість по заробітній платі становила 2351 грн. 35 коп., та була виплачена ОСОБА_1 30 березня 2012 року. В цій же довідці зазначено, що позивачу в 2009 році виплачено 24 827 грн., в 2010 році - 11 500 грн., в 2011 році - 7689 грн. 60 коп., в 2012 році - 2351 грн. 35 коп.

Тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2351 грн. 35 коп. не підлягають до задоволення, оскільки ця сума виплачена йому 30 березня 2012 року.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (100-95-п) Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі -Порядок) визначено, що у всіх випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюються виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов"язана відповідна виплата.

Виходячи з викладеного, колегія суддів при обчисленні середньої заробітної плати позивача враховує його заробітну плату за грудень 2008 року та січень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2008 року ОСОБА_1 відпрацював 16 днів і його заробітна плата становила 2574 грн.56 коп., в січні 2009 року - 13 днів, заробітна плата становила 2403 грн. 20 коп.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 171 грн. 65 коп., із розрахунку 2574 грн.56 коп. + 2403 грн. 20 коп. : 29 дн.

З врахування вимог ст. 117 КЗпП України колегія суддів при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку враховує заробітну плату, яка була виплачена позивачу з березня 2009 року по березень 2012 року.

У випадку коли б, позивачу в 2009 році не виплачувалася заробітна, то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за цей рік мав бути 39 136 грн. 62 коп. (171 грн. 65 коп. х 228 дн.= 39 136 грн. 62 коп.). Однак ОСОБА_1 в 2009 році виплачено 52,92 % заробітної плати від загального розміру заборгованості по заробітній платі, залишок становить 47,08 %. ( 100 %- 52,92%). Тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за 2009 рік становить 18 394 грн.21 коп. (39 136 грн. 62 коп. х 47,08 % = 18 394 грн.21 коп.).

За час затримки розрахунку за 2010 рік середній заробіток становить 9 478 грн.51 коп. 171 грн. 65 коп. х 251 дн. = 43 084 грн. 15 коп. В 2010 році ОСОБА_1 виплачено 25,10% заробітної плати від загального розміру заборгованості по заробітній платі, залишок становить 21,98 %. (52,92 %+ 25,10%=78,02%; 100 %-78,02=21,98 %). 43 084 грн. 15 коп. х 21,98 % = 9 478 грн. 51 коп.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за 2011 рік становить 2145 грн.63 коп. 171 грн. 65 коп. х 250 дн.= 42 912 грн. 50 коп. В 2011 році ОСОБА_1 виплачено 16,90 % від загального розміру заборгованості по заробітній платі. Залишок невиплаченої заробітної плати становить 5,08 % (52,92 %+ 25,10%+16,90%=94,92; 100 %-94,92=5,08 %). 42 912 грн. 50 коп. х 5,08 % = 2145 грн. 63 коп.

З 01 січня по 30 березня 2012 року середній заробіток за час затримки розрахунку становить 532 грн.12 коп. (171 грн. 65 коп. х 62 дн.= 10 642 грн. 30 коп.х 5,08 =532 грн.12 коп.).

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 30 550 грн.47 коп. (18 394 грн.21 коп. +9 478 грн. 51 коп. + 2145 грн. 63 коп. + 523 грн.12 коп.), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати за 2009-2011 роки. Тобто, за період після звільнення з роботи.

На підставі ст. 34 Закону України "Про оплату праці" у зв"язку із порушенням строків виплати заробітної плати працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1, який звільнений з роботи компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 758 грн. 63 коп., суд не врахував, що індекс інфляції нараховується за порушення строків виплати заробітної плати працівникам.

Права звільненого працівника у разі порушення строків виплати йому належних при звільненні коштів захищаються в інший спосіб, - шляхом виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку. З огляду на наведене вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст.237-1 КЗпП, у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування йому моральної шкоди.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає ( і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може бути суто умовний вираз.

З огляду на наведене, враховуючи конкретні обставини у справі, характер моральних страждань позивача і те, що ОСОБА_1 своїми винними діями причетний до виникнення заборгованості по заробітній платі та в затримці розрахунку, колегія суддів стягує з відповідача на його користь 1 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК, колегія суддів стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 412 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу "Космос" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Космос" на користь ОСОБА_1 30 550 грн. 47 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 1000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовити.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Космос" 412 грн. 80 коп. судового збору на користь держави.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.