Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого -Ремеза В.А.

суддів -Пономарь З.М., Калиновського А.Б.

при секретарі -Грендач Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську,

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 4 жовтня 2012р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, застосування наслідків нікчемного правочину повернення сторін у переддоговірний стан та стягнення суми, -

У лютому 2012р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, застосування наслідків нікчемного правочину повернення сторін у переддоговірний стан та стягнення суми, посилаючись на те, що з метою придбання у відповідача будинку АДРЕСА_1 він 26.05.2004р. передав відповідачу еквівалент 1000 доларів США, а потім 25.08.2004р. ще 9000 доларів США і при передачі зазначених сум була обумовлена повна вартість будинку, що продавався відповідачем у сумі 19000 доларів США, і залишок суми складав 9000 доларів США, які він мав заплатити відповідачу після оформлення відповідної документації на будинок, і ОСОБА_3 письмово дозволив йому з сім'єю вселитися в будинок, що він і зробив та розпочав ремонтно-оздоблювальні роботи, і ним були понесені витрати на проведення ремонтних робіт в сумі 142000грн. Крім того позивач посилався на те, що за його рахунок було оформлено право власності будинку на відповідача і вартість оформлення права власності склала 10000 доларів США, після чого останній збільшив повну вартість будинку до 120000 доларів США, а також з'ясувалось, що у будинку окрім відповідача ще зареєстрована його дружина та син, які в свою чергу також просили сплатити їм їх частку грошей за будинок, у зв'язку з чим угода купівлі-продажу зазначеного будинку між ними не була укладена, а тому позивач просив визнати усі угоди укладені між ним та ОСОБА_3 у письмовій формі недійсними, застосувати наслідки нікчемного правочину та повернути сторони у переддоговірний стан, і стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у еквіваленті 1000 доларів США, 9000 доларів США, 10000 доларів США та 95000грн., а також стягнути з ОСОБА_3 вартість проведених ремонтних робіт у сумі 142000грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000грн. та судові витрати.

рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, застосування наслідків нікчемного правочину повернення сторін у переддоговірний стан та стягнення сум відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13009418 від 22.12.2006р. (а.с.32).

26.05.2004р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений попередній усний договір купівлі-продажу зазначеного будинку за 19000 доларів, і згідно розписки ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 завдаток в сумі 5300грн., що еквівалентно 1000 доларів США (а.с.6).

25.08.2004 р. ОСОБА_3 згідно розписки отримав від ОСОБА_2 ще 9000 доларів США за продаж АДРЕСА_1(а.с.5).

Крім того між позивачем та відповідачем у 2006р. був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 АДРЕСА_1 за 95000грн., і зазначену суму ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 до підписання укладеного договору (а.с.7).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до положень ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 про визнання усіх угод укладених між позивачем та ОСОБА_3 у письмовій формі недійсними та застосування наслідків нікчемного правочину і повернення сторін у переддоговірний стан суд встановив, що укладений як попередній договір купівлі-продажу, так і укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, є нікчемним, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні, оскільки договір було укладено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Також суд з урахуванням зібраних по справі доказів обґрунтовано прийшов до висновку про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 витрачених на оформлення та реєстрацію права власності за відповідачем коштів на загальну суму 10000 доларів США, та стягнення вартості проведений ремонтних робіт на загальну суму 142000грн., оскільки матеріали справи не містять доказів про уповноваження ОСОБА_3, на договірних умовах з визначенням прав та обов'язків сторін, ОСОБА_2 на укладення з ПП «АСК-Л»договору про надання витрат по оформленню права власності згідно договору від 20.09.2005р. на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, і так само ОСОБА_2 не надав доказів про укладення між ним та відповідачем договору на проведення ремонтних робіт в АДРЕСА_1, а тому виконані ним ремонтні роботи на власний розсуд без погодження в установленому законом порядку з відповідачем на заявлену суму 142000грн. не створюють для відповідача обов'язку на повернення витраченої позивачем суми.

Крім того суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини, і умовами укладених між сторонами договорів не передбачалось відшкодування потерпілій стороні моральної шкоди у разі їх порушення, і колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду в цій частині незаконне та необґрунтоване, безпідставні та зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодженням з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд розглядаючи справу оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, відмовивши ОСОБА_2 у задоволені вимог про визнання усіх угод укладених між позивачем та ОСОБА_3 у письмовій формі недійсними та застосування наслідків нікчемного правочину і повернення сторін у переддоговірний стан, а також відмовив ОСОБА_2, у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 витрачених на оформлення та реєстрацію права власності за відповідачем коштів, стягнення вартості проведений ремонтних робіт, та моральної шкоди за недоведеністю, і зазначені судом висновки апеляційна скарга не спростовує.

Що ж стосується рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення сплачених коштів в рахунок придбання належного відповідачу будинку, то в цій частині колегія суддів приходить до висновку про незаконність рішення суду з наступних підстав.

Як було встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 в рахунок придбання у ОСОБА_3 АДРЕСА_1, передав за розписками від 26.05.2004р. та 25.08.2004р. кошти на загальну суму 10000 доларів США, і сторонами при укладанні усного попереднього договору було зазначено, що вартість будинку складає еквівалент 19000доларів США.

Згідно укладеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу (а.с.7) ОСОБА_3 отримав до підписання договору кошти в рахунок продажу за будинок в сумі 95000грн., що на момент укладення зазначеного договору згідно курсу долару США до гривні дорівнювало узгоджену сторонами суму вартості будинку 19000 доларів США, і на думку колегії суддів до вказаної сумі увійшли отримані відповідачем кошти за розписками 2004р. на загальну суму 10000 доларів США.

Відповідно до вимог ч.1, ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є задатком, вона вважається авансом.

Оскільки у передбаченому законом порядку між сторонами у подальшому не було укладено договір купівлі-продажу вказаного будинку, і матеріали справи не містять будь-яких інших доказів про передачу позивачем ОСОБА_3 за розписками сум в рахунок укладеного договору, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача авансової суми з розрахунку з розрахунку курсу НБУ 1 долар США -7,993грн. = 79930грн. та різниці між отриманої за договором від 2006р. суми 95000грн. -79930грн. = 15070грн., тим самим задовольнивши в цій частині позовні вимоги частково.

Також у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача підлягають стягненню понесені ОСОБА_2 витрати по справі в порядку ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі витрат по сплаті судового збору в розмірі 950грн.

У зв'язку з тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував наведені обставини та норми права якими вони регулюються, рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в стягненні коштів підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині, та стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача авансової суми еквіваленту 10000доларів США - 79930грн., також сплачених 15070грн., і судових витрат в сумі 950грн.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 4 жовтня 2012р. в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні коштів у еквіваленті 10000доларів США, та в сумі 95000грн. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 еквівалент 10000 доларів США -79930грн., та 15070грн., і на повернення понесених судових витрат 950грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.