( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs32868318) ) ( Додатково див. рішення Миколаївського районного суду Львівської області (rs7313838) )

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Бойко С.М., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Служала А.Ю.

з участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 грудня 2009 року,

Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03 грудня 2009 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3 солідарно в користь Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк " 37695 (тридцять сім тисяч дев'яносто п'ять) грн. 98 коп., 376,96 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а разом 38102 ( тридцять вісім тисяч сто дві) грн. 94 коп.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є помилковим та незаконним і підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_5, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк". Вказує, що районним судом неповно з'ясовано і неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення і неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу суду, що районний суд прийняв необґрунтовані доводи виключно тільки позивача, який діяв із зловмисною домовленістю з відповідачем ОСОБА_5

Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" про стягнення боргу та судових витрат з ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_3.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк", районний суд виходив з того, що внаслідок невиконання ОСОБА_5 умов кредитного договору його заборгованість перед позивачем становить 37695 грн. 98 коп., відповідальність за порушення зобов'язання лежить на ньому, а також на поручителю - ОСОБА_3, який у відповідності до укладеного договору поруки виступив поручителем за невиконання чи неналежне виконання позичальником кредитного зобов'язання, погодився з умовами кредитного договору та договором поруки без застережень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.

Районним судом встановлено, що 17.07.2007 року ОСОБА_5 уклав кредитний договір та отримав кредит у розмірі 5000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок НОМЕР_1 відкритий ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору №76486-cred від 17.07.2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.01.2009 року.

Зобов'язання за вказаним договором забезпечено договором поруки №1 від 25.06.2007 року, укладеним із поручителем ОСОБА_3.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.3 ЦК України).

Згідно ст. 553 ч.1 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсилідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду про покладення обов'язку по сплаті боргу солідарно обома відповідачами.

Твердження апелянта про те, що районний суд прийняв необґрунтовані доводи виключно тільки позивача є безпідставними, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.

Колегія суддів вважає голослівними також твердження ОСОБА_3 про те, що позивач діяв із зловмисною домовленістю з відповідачем ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України (1618-15) , а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ