розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 жовтня 2012 року

по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В липні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В заяві зазначено, що відповідно до кредитного договору №VIW3G205631571 від 20.08.2007 року відповідачка ОСОБА_2 отримала у позивача строковий кредит у розмірі 10000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.08.2037 року.

Свої зобов'язання за вказаним договором відповідачка належним чином не виконала і станом на 06.06.2012 року розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором становить: 9477,60 дол. США - заборгованість за кредитом; 4659,79 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 800,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4798,59 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,29 - штраф (фіксована частина); 986,80 дол. США - штраф (процентна складова), а всього в сумі 20754,07 доларів США, що еквівалентно 165825 грн..

Тому позивач, на підставі умов кредитного договору та вимог закону, просив стягнути з відповідачки вказану суму боргу та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 жовтня 2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №VIW3G205631571 від 20.08.2007 року в розмірі 16245,41 доларів США, що еквівалентно 129800,82 грн. та 1298 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідачки просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 800 дол. США та штрафів в розмірі 1018,09 дол. США, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачки на користь банку вказані суми та судові витрати, а в іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що 20.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №VIW3G205631571 від 20.08.2007 року, відповідно до якого відповідачка отримала строковий кредит у розмірі 10000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.08.2037 року. Згідно до умов цього договору в разі неналежного виконання умов договору позичальником, банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Також суд встановив, що відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала і станом на 06.06.2012 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, згідно наданого позивачем розрахунку, становить 20574,07 дол. США, з яких: 9477,60 дол. США - заборгованість за кредитом, 4659,79 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 800 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4798,59 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,29 - штраф (фіксована частина), 986,80 дол. США - штраф (процентна складова).

Вирішуючи спір, суд взяв до уваги вимоги ст.ст. 526, 530, 536, 629, 1054 ЦК України, умови договору кредиту, укладеного між сторонами, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в сумі 9477,60 дол. США і заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4659,79 дол. США.

Задоволюючи частково позовні вимоги щодо стягнення суми пені, суд врахував вимоги ст.ст. 257, 267 ЦПК України щодо строку позовної давності, про застосування яких було заявлено представником відповідачки, та вірно виходив з того, що позивачем суму пені нараховано понад встановлені строки позовної давності, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума пені лише в межах річного строку позовної давності, а саме в розмірі 2108,02 дол. США.

Відмовляючи в задоволенні вимог в частині стягнення нарахованих позивачем сум комісії і штрафів (відповідно 800 дол. США і 1018,09 дол. США), суд правильно аргументував свій висновок тим, що нарахування вказаних сум суперечить вимогам законодавства, зокрема: п.3.6 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року №168 (z0541-07) «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та ст. 61 Конституції України.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та ухвалив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Посилання представника відповідачки в скарзі на те, що рішення ухвалено не повноважним судом, не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до Указів Президента України №437 від 05.07.2012 року (437/2012) та №558/2012 від 21.09.2012 року (558/2012) суддю Кашпрука Г.М. переведено з посади судді Ленінського районного суду м. Вінниці на посаду судді Вінницького міського суду 16.10.2012 року і саме з цієї дати даний суд розпочав роботу, тоді як оскаржуване рішення було ухвалено ще 01.10.2012 року і відповідно Ленінським райсудом м. Вінниці.

Доводи скарги представника відповідачки щодо не застосування судом трирічного строку позовної давності відносно основного боргу (тіла кредиту) та відсотків, заявлених до стягнення поза межами строків позовної давності, не заслуговують на увагу, так як суперечать вимогам ч.5 ст. 261 ЦК України та умовам кредитного договору.

Решта доводів апеляційної скарги представника відповідачки та доводи апеляційної скарги позивача також безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.