розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 06 березня 2012 року,

У січні 2011 року позивач ПрАТ «АІСЕ Україна» звернулось до суду із зазначеним позовом, який згодом уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 травня 2003 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_3 була укладена Угода №63091 та підписані Додатки 1 та 2. Дана угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з продажу автомобілів Автоплан. У липні 2005 року ОСОБА_3 через дану систему отримав автомобіль ЗАЗ 110307, кузов № НОМЕР_1, 2005 року випуску та 29 липня 2005 року зареєстрував його на своє ім'я. ОСОБА_3 зобов'язався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних внесків, але 09 серпня 2005 року він помер.

Зазначав що, 07 листопада 2005 року позивачем відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України та п.189 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» на адресу Третьої Черкаської державної нотаріальної контори було направлено вимогу кредитора. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога кредитора була отримана нотаріальною конторою 12 листопада 2005 року, однак жодної відповіді позивач не отримав.

Вважає, що обов'язок відповідача задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості одержаного у спадок майна відповідно до ст. 1282 ЦК України. Станом на листопад 2005 року ОСОБА_3 було сплачено 51,1736% від ціни автомобіля, загальна заборгованість складає 14180,81 грн., що не виходить за межі розміру успадкованого автомобіля, ціна якого на листопад 2005 року складає 21479,82 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу 14180,81 грн. та судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 06 березня 2012 року, у задоволенні позову ПрАТ «АІСЕ Україна» відмовлено.

У касаційній скарзі заявник, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 06 березня 2012 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ «АІСЕ Україна» суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сторонами не надано доказів про вартість автомобіля, а також відомостей про об'єм та вартість спадкового майна, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Проте погодитись з таким висновком судів не можна.

Судами встановлено, що 24 травня 2003 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_3 була укладена угода №63091 та підписані Додатки 1 та 2. Дана Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з продажу автомобілів Автоплан.

У липня 2005 року ОСОБА_3 через дану систему отримав автомобіль ЗАЗ 110307, кузов № НОМЕР_1, 2005 року випуску та 29 липня 2005 року його зареєстрував на своє ім'я та зобов'язався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних внесків.

09 серпня 2005 року ОСОБА_3 помер.

07 листопада 2005 року позивачем, відповідно до ст. 1281 ЦК України та п.189 «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» на адресу Третьої Черкаської державної нотаріальної контори було направлено вимогу кредитора, але відповіді позивач не отримав.

У травні 2010 року позивач повторно звернувся до Третьої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою з проханням повідомити інформацію щодо спадкоємців ОСОБА_3

Відповідно до повідомлення Третьої Черкаської державної нотаріальної контори від 06 липня 2010 року, після смерті померлого заведено спадкову справу, заява про прийняття спадщини надійшла від дочки померлого ОСОБА_1, але свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Згідно Довідки-рахунку №216863 від 29 липня 2005 року повна вартість автомобіля ЗАЗ 110307, кузов № НОМЕР_1, 2005 року випуску становить 21470,82 грн.

Станом на листопад 2005 року ОСОБА_3 було сплачено 51,1736% від ціни автомобіля та залишилось несплаченим 48,8264% ціни автомобіля, що становить в грошовому вимірі 10483,43 грн. та заборгованість по сплаті адміністративних виплат за Угодою в сумі 3697,38 грн., а всього заборгованість складає 14180,81 грн.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1269 України).

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Обставини, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору між кредитором і спадкоємцем про стягнення заборгованості за кредитним договором у випадку смерті боржника є: прийняття спадщини, наявність та розмір спадкового майна, невиконання чи неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, пред'явлення позову в межах строку, визначеного законодавством.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України не з'ясували, яке майно увійшло до складу спадщини; з яких підстав відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом; вартість спадкового майна; що свідчить про те, що суди не визначились із характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами та правовою нормою, яка підлягала до застосування, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Допущені судами при вирішені спору порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення не можуть вважатись обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 06 березня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.