розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу прокурора Гагарінського району м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2012 року по цивільній справі за позовом прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08», про визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ №053842 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0420 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:02:002:0039, виданий відповідачу Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 011088400558 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що відповідачем безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами діючого земельного законодавства, у порушення інтересів держави, отримано у власність земельну ділянку. Підставою видачі державного акту вказано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 229-р від 04.02.2010 року. Як було з'ясовано при проведенні прокурорської перевірки, вказаним розпорядженням Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08» (далі - ОК «ЖБТІЗ «Беркут-08») передано земельну ділянку площею 0,8795 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд. ОСОБА_3 з заявою про надання йому земельної ділянки до СМДА про надання згоди на розробку технічної документації не зверталася. На думку прокурора вказане розпорядження видано Севастопольською міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень, так як відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України) від 25.10.2001року, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження із розпорядженням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Тобто спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави у особі уповноваженого на органу - Севастопольської міської Ради, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи не з'явилися, про час слухання справи повідомлени належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь головуючого, з`явившихся сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що оозивачем не доведено повноважень Севастопольської міської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №1738-р від 31 серпня 2010 року «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 04.02.2010 р. № 229-р» постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 грудня 2010 року визнано протиправним та скасовано, також позивачем не доведено наявність порушень з боку відповідача при його отриманні.

З данними висновками погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2010 р. Севастопольської міською державною адміністрацією видано розпорядження №229-р «Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08» земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2». Зазначеним розпорядженням на підставі клопотання голови обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08», проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому порядку, наданої містобудівної документації, погодженої головним архітектором міста, висновку комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою від 28.01.2010 р., положень Земельного кодексу України (2768-14) , ЗУ "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (1457-15) , ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» (586-14) , затверджено ОК ««Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08» проект землеустрою з відведення земельних ділянок площею 0,8795 га для передачі у власність громадян для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2, передано громадянам-членам ОК «Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08» у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд з віднесенням цих земель до категорії житлової та громадської забудови (а.с. 4).

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що відповідач - ОСОБА_3 є членом ОК «Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08», яким передано у власність земельну ділянку.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №053842, виданого СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 8536400000:02:002:0039 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,042 га, розташовану у м. Севастополі по АДРЕСА_1. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088400558, із зазначенням підстави видачі - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 04 лютого 2010 року № 229-р (а.с. 5).

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Порядок припинення прав на землю регулюється главою 22 ЗК України (2768-14) .

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. ст. 140-149 ЗК України.

Відповідно до ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Визнання недійсним державного акту на право власності на землю як правовстановлюючого документа без оспорення рішення, що надало право на отримання цього ату та визнання дій щодо цього факту незаконними не передбачено законом.

Звернувшись до суду з даним позовом прокурор не оспорює підстави видачі відповідачу державного акту на право власності на земельну ділянку, а вказує лише на ті обставини, що рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність безпосередньо відповідачу та видачу йому державного акту не приймалося, що на його думку є порушенням вимог Закону та підставою для припинення права власності на землю відповідачем.

Колегія суддів вважає, що оскільки захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, то визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням закону.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 (v0002700-10) ), при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року (v007p710-09) №7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. (п.5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (v007p710-09) ).

Без визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки неможливе визнання недійсним державного акту на неї.

В даному випадку наявність судового рішення про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відповідач набула права власності на земельну ділянку не вбачається.

Посилання прокурора на ст.12 "Перехідних положень" Земельного кодексу України (2768-14) про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту м.Севастополь, тому є комунальною власністю, також являється неспроможною і не приймається до уваги колегією, оскільки суперечить вимогам ч.2 ст.83 ЗК України, згідно якої в межах населеного пункту можуть перебувати як землі комунальної власності так і землі приватної та державної власності. При цьому, колегія враховує і ті факти, що рішення про розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж м.Севастополя прийняте Севастопольською міською Радою тільки 19.04.2011р., тобто через рік після постановлення розпорядження №229-р від 04.02.2010р.. Більш того, станом на 06.12.2012р. названий проект не розроблений і не затверджений; Севастопольська міська Рада не має державного акту, підтверджуючого право комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Оскільки станом на 04.02.2010р. спірна земля згідно даних земельного кадастру знаходилась в державний власності, обслуговуючий кооператив «Житлово-будівниче товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08» обґрунтовано, відповідно до вимог ч.6 ст.118 ЗК України, звернувся до Севастопольської міської держадміністрації з клопотанням про передачу вказаної земельної ділянки у власність громадянам, - членам кооперативу.