Справа № 2506/5360/2012 

Провадження № 22-ц/2590/3443/2012 

Головуючий у I інстанції - Коверзнев В.О.

Категорія - цивільна Доповідач - Губар В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддігубар в.с.,суддів:мамонової о.є., шемець н.в.,при секретарі:Летуті Ю.М., Примачок Ю.О.за участю:ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживача, -

В апеляційній скарзі ПАТ «АІСЕ Україна» просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано припиненими зобов'язання за Угодою № 98432 від 23.06.2005 року та Договором застави від 26.04.2007 року, укладеними між ОСОБА_3 та ЗАТ «АІСЕ Україна» про надання послуг з придбання та передачі в заставу автомобіля моделі «Деу Сенс», модифікації Т13110, темно-зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1.

Стягнуто з ПАТ «АІСЕ Україна» на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані за Угодою № 98432 від 23.06.2005 року грошові кошти в розмірі 182 грн. 64 коп. та понесені нею судові витрати в розмірі 321 грн. 54 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_3 звернулась до суду за захистом своїх прав у спосіб, який не визначений чинним законодавством.

Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 4 ЦПК України, та норм матеріального права, зокрема ст. ст. 16, 509, 526, 530, 598, 599 ЦК України.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність проведення відповідачем заміни автомобіля у відповідності до положень ст. 10 Додатку № 2 до Угоди, оскільки ціна автомобіля, який зазначений у Додатку № 1 до Угоди, повідомлялась щомісячно виробником та/або імпортером такого автомобіля. І саме зазначена ціна автомобіля є критерієм у відповідності до якого розраховуються щомісячні повні внески і така ціна повідомлялась позивачу щомісячно в інформаційній частині квитанції.

Як вказує апелянт, з серпня 2007 року припинилось виробництво автомобілів «СЕНС», тому подальше подання ціни даного автомобіля виробником неможливе і при цьому апелянт посилається на п. 10.1 ст. 10 Додатку № 2 до Угоди, яким передбачено, що якщо протягом терміну дії Угоди виробник та /або імпортер здійснить заміну або припинити імпортувати або виробляти модель автомобіля, зазначену у Додатку № 1, фірма зобов'язується замінити її новою моделлю або іншим автомобілем. Ціна нової моделі або автомобіля буде дійсною для розрахунку повного внеску для сплати усіма учасниками групи.

Апелянт зазначає, що оскільки різниця у ціні між автомобілем «Сенс» (40300 грн.) та «Ланос» (42000 грн.) перевищує 10%, тому подальші розрахунки щомісячних внесків проводились до липня 2008 року з ціни автомобіля «Ланос» відповідно до п. 10.1 ст. 10 Додатку № 2 до Угоди.

А з липня 2008 року припинено виробництво автомобіля «Ланос», тому як вказує апелянт, подальше надання ціни даного автомобіля виробником неможливе і були застосовані положення п. 10.2 ст. 10 Додатку № 2 до Угоди, відповідно до яких якщо різниця між ціною нової моделі та ціною автомобіля, зазначеного у Додатку № 1, перевищує 10%, то в цьому разі розмір несплачених повних внесків учасників системи, які вже отримала попередню модель автомобіля, розраховуватиметься згідно з ціною автомобіля, яка діяла на останньому асигнаційному акті, коли така попередня модель присуджувалася, та буде відповідно змінюватись в процентному відношенні відповідно до зміни нової моделі.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодних доказів зміни ціни автомобіля «Сенс» модифікації ТF698Р та ТF698К порівняно з модифікацією Т13110 і про те, що позивач повинна була сплатити 56155 грн. 68 коп.

Як зазначає апелянт, позивачем не в повному обсязі виконано умови Угоди, а саме не сплачено 100% вартості автомобіля та не сплачено в повному обсязі адміністративні витрати шляхом сплати 84-х внесків, а тому зобов'язання по Угоді позивачем не виконано і відсутні підстави для виключення запису про реєстрацію застави з реєстру рухомого майна.

В письмових запереченнях ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу ПАТ «АІСЕ Україна», а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2012 року - залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом по справі встановлено, що 23 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якого є ПАТ «АІСЕ Україна», укладена Угода № 98432 і Додаток № 1 до неї, відповідно до яких відповідач взяв на себе зобов'язання надавати позивачеві систему послуг, спрямованих на придбання автомобіля «Деу Сенс», модифікації Т1311-02, вартістю 41850 грн. (а.с. 8 - 13).

Відповідно до умов Угоди ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання сплатити повну вартість обраного нею автомобіля, шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків до яких включаються: чистий внесок в розмірі 1.1905% ціни автомобіля в поточному місяці, адміністративні витрати відповідача в розмірі 0.35% ціни автомобіля в поточному місяці (разом із ПДВ), страхові внески в розмірі 0.065% ціни автомобіля в поточному місяці. Зазначені обставини в апеляційному суді сторони не спростовували.

Як встановлено судом, 29 березня 2007 року між сторонами був укладений Додаток № 3 до Угоди, відповідно до умов якого на момент його укладання загальна сума зобов'язань ОСОБА_3 за Угодою складає 56 155 грн. 68 коп., з яких 23016 грн. 13 коп. вже позивачкою сплачено, а решта суми в розмірі 33094 грн. 55 коп. підлягає погашенню згідно складеного та погодженого сторонами графіку (а.с. 14). Зазначені обставини правильно встановлені судом першої інстанції і в апеляційному суді сторони їх не заперечували.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» укладений договір купівлі-продажу автомобіля «Деу Сенс», модифікації Т13110, темно-зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1, вартість якого складає 40500 грн. (а.с. 24 - 27).

З метою належного виконання своїх зобов'язань за Угодою № 98432, 26 квітня 2007 року позивач передала за договором застави вказаний автомобіль ЗАТ «АІСЕ Україна» (а.с. 28).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, своїм листом без дати, сповістив позивача, що з 01.08.2007 року автомобіль моделі «Деу Сенс» замінився виробником на автомобіль моделі «Деу Ланос» з об'ємом двигуна 1400 куб. см., вартість якого з січня 2008 року складає 45250 грн. (а.с. 16).

Листом від 30.07.2008 року ЗАТ «АІСЕ Україна» повідомило ОСОБА_3 про заміну виробником автомобіля моделі «Деу Ланос» з об'ємом двигуна 1400 куб. см на автомобіль «Деу Ланос» з об'ємом двигуна 1500 куб. см. (а.с 17), вартість якого в липні 2008 року складає 46250 грн. (а.с. 181).

Враховуючи вищевикладене ЗАТ «АІСЕ Україна» збільшило ціну автомобіля, як складову щомісячного повного внеску позивача, що в кінцевому випадку призвело до збільшення кінцевої суми зобов'язань за Угодою та виникнення заборгованості, яка станом на 27.12.2011 року складала 11292 грн. 95 коп., при сплаті позивачем 78 повних внесків.

Як првильно встановлено судом, ПАТ"Запорізький автомобілебудівний завод" припинив випуск автомобілів моделі "ДеуСенс" модифікації Т13110 в 2007 році у зв"язку з випуском нової модифікації цього автомобіля - ТF698Р, яку в подальшому замінила модифікація автомобіля ТF698К.

За висновком суду, приймаючи рішення про зміну суми щомісячного повного внеску відповідач мав виходити з вартості наступних модифікацій автомобіля, а саме - ТF698Р та ТF698К, які належать до одного модельного ряду автомобілів "ДеуСенс", а не з вартості автомобіля "ДеуЛанос" з об"ємом двигуна 1400 кубсм, а в подальшому - з вартості автомобіля "ДеуЛанос" з об"ємом двигуна 1500 куб.см, які належать до іншого модельного ряду автомобілів, укомплектованих більш потужними двигунами іноземного виробництва, а тому значно дорожчими, що суттєво вплинуло на розмір щомісячного повного внеску, який повинна була сплачувати позивач, внаслідок чого значно збільшився і кінцевий розмір її зобов"язань за Угодою. Апеляційний суд погоджується з таким висновком оскаржуваного рішення, який в апеляційному суді представником відповідача не спростований жодними доказами.

Відповідачем не доведено суду першої інстанції і не надано жодних доказів в апеляційному суді зміни ціни автомобіля "ДеуСенс" модифікацій ТF698Р та ТF698К порівняно з автомобілем "ДеуСенс" модифікації Т13110, який придбала позивач, і не надано доказів існування підстав для збільшення щомісячної суми повного внеску, і як наслідок цього - збільшення кінцевого розміру зобов"язань позивача за Угодою.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач мала сплатити відповідачеві за придбаний автомобіль вартість автомобіля, визначену у Додатку № 3 до Угоди - 56155 грн. 68 коп.

Як встановлено судом, відповідно до наявних у справі платіжних документів (а.с.83-108), після укладення Додатку № 3 до угоди позивачем фактично сплачено 33277 грн.19 коп. при визначеній сторонами заборгованості у розмірі 33094 грн. 55 коп, а тому відповідачеві переплачено 182 грн. 64 коп. (33277,19 - 33094,55). Таким чином, зобов"язання позивача по сплаті вартості придбаного автомобіля виконані у повному обсязі і твердження відповідача про начебто існуючу заборгованість по оплаті автомобіля у розмірі 11077,36 грн. є безпідставними і спростовуються наданими позивачем платіжними документами.

Отже, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження повної сплати вартості придбаного автомобіля, а відповідач у належний спосіб їх не спростував і до правовідносин між сторонами судом правильно застосовані положення п.7 ч.2 ст. 16, ст. 1212 ЦК України.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що статтею 16 ЦК України не встановлено такого способу захисту цивільних прав як визнання зобов'язань такими, що припинились, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено один із способів захисту цивільних прав та інтересів як припинення правовідношення.

Твердження апелянта про те, що суду першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про припинення договору застави не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки ОСОБА_3 виплачено відповідачу повну вартість придбаного автомобіля - 56155 грн. 68 коп., тому відповідно до положень ст. 593 ЦК України зобов'язання між позивачкою та ПАТ «АІСЕ Україна» припинились, що в свою чергу тягне за собою припинення договору застави.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення спору, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права як споживача ОСОБА_3 дізналась лише з листа ПАТ «Запорізький автомобілебудівельний завод» від 21.12.2011 року, тому строк позовної давності повинен обчислюватись саме з цієї дати.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на вирішення спору по суті і не є підставою для скасування законного і правильного по суті судового рішення.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.