розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит ''Кобрись О.М.

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 30 серпня 2012 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства ( ПАТ ) '' Банк

''Фінанси та Кредит ''до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, процентів, пені.

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит '' про визнання договору поруки недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-

25 червня 2010 року ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит '' звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом на загальну суму 174 429 грн. В обґрунтування вимог позивач вказав, що 27 листопада 2006 року між відповідачем ОСОБА_4 та Банком укладено кредитний договір №114-б, згідно якого Банк надав ОСОБА_4 кредитні ресурси в сумі 33 360 грн. з оплатою за процентною ставкою 15% річних та 66 грн. 72 коп. щомісячної комісійної винагороди за умовами п.4.7.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №114-Б від 27.11 2006 року у відповідності до якого поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники. Оскільки боржник ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконує, станом на 18 червня 2010 року має заборгованість перед банком, що складається із: заборгованості за простроченим кредитом в сумі 20 016 грн., за простроченими процентами в сумі 3759 грн. 38 коп., за простроченою комісійною винагородою в сумі 934 грн. 08 коп., пені в сумі 149 051 грн.88 коп., а всього на загальну суму 174 429 грн.. Прохає ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку вищевказану суму.

01.03.2011 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит''про визнання договору поруки недійсним. Свої вимоги обгрутовує тим, що вона не укладала договору поруки, не підписувала його .

27 листопада 2006 року вона дійсно підписувала згоду у нотаріуса на придбання автомобіля марки М1 ВАЗ 210930-20 ''2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та давала згоду на одержання кредиту і передачу легкового автомобіля відповідачу.

Прохала визнати недійсним договір поруки № 114-б від 27.11.2006 р., укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_4, ОСОБА_3 та стягнути судові витрати.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 30 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит'' задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит ''заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість за простроченим кредитом 20 016 грн., за простроченими процентами 3 750 грн. 38 коп., заборгованість за простроченою комісійною винагородою 934 грн.08 коп., заборгованість за пеню в сумі 149 051 грн. 88 коп., а всього 174 429 грн. 16 коп..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит '' судові витрати в сумі 1620 грн.

В задоволенні позовних вимог ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит '' до ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит '' про визнання договору поруки недійсним задоволено повністю.

Визнано недійсним договір поруки №114-Б від 27 листопада 2006 року, укладений між ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит '' та ОСОБА_3.

З таким рішенням не погодився представник ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит '' Кобрись О.М. В апеляційній скарзі прохає скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит ''про визнання договору поруки №114-Б від 27 листопада 2006 року недійсним і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами в справі виникли та існують правовідносини щодо виконання цивільно-правових угод, а саме кредитного договору.

27.11.2006 р. між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 був наданий кредит в сумі 33 360 грн., з оплатою за процентною ставкою 15,5 % річних та 66,72 грн. щомісячної комісійної винагороди, строком повернення 26.11.2011 р.

Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконує, а тому станом на 18.06.2010 р. року має заборгованість в сумі 149 051,88 грн.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 546 ч. 1, 549 ч. 1, 3 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до вимог ст. 611 ч. 1 п. 1, 3 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 114-Б між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 114-Б від 27.11.2006 р. у відповідності з яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають перед Банком як солідарні боржники.

ОСОБА_3 заперечує укладення даного договору поруки та підпис на договорі поруки.

Провести судову почеркознавчу експертизу по справі не представилось можливим через втрату оригіналу договору поруки.

Однак, на недійсність даного договору вказують такі факти. В наданій суду копії договору поруки зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, але за даною адресою він ніколи не був зареєстрований, що підтверджується довідкою виданою товариством власників квартир ''Струмок ''. Паспорт ОСОБА_3 на дату підписання договору поруки, відповідно до вимог чинного законодавства, був недійсним, оскільки у ньому не була вклеєна фотокартка по досягненні ОСОБА_3 25-ти років.

Як пояснила суду відповідач ОСОБА_3, вона лише надавала згоду на придбання спірного автомобіля та отримання кредиту чоловіком у нотаріуса до якого заходила на декілька хвилин. В цей день у них хворіла дитина та вона займалася її лікуванням, відвідувала лікарів, що підтверджується медичними документами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ч.1,2, 3 ст 203 ЦК України (435-15) передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства . Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Аналізуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладення договору поруки не відповідало волевиявленню ОСОБА_3 та ухвалив рішення, яким задовольнив її вимоги.

Враховуючи обсяг наданих позивачем доказів та характер спірних правовідносин, суд першої інстанції обґрунтовано застосувавши норми цивільного законодавства, прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову ПАТ ''Банк ''Фінанси та Кредит '', стягнувши суму заборгованості з позичальника ОСОБА_4 та відмовив в задоволення позовних вимог до ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги не містять відповідних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія судів приходить до висновку про те, що рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим не вбачається підстав для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ''Банк ''Фінаси та Кредит ''-відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 30 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.