Справа № 22-ц/1690/4337/2012 

Номер провадження 22-ц/1690/4337/2012 

Головуючий по 1-й інстанції: Самсонова О.А. 

Суддя-доповідач: Лобов О. А.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Петренка В.М., Акопян В.І.

при секретарі Лутицькій Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника за довіреністю ОСОБА_3, на рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом ПАТ «ПроКредитБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на заставлене майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ПроКредитБанк»про стягнення коштів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

У листопаді 2011 року ПАТ «ПроКредитБанк» звернулося до суду із вказаним позовом, просило з урахуванням змін і доповнень ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів на його користь по 29 346 грн. 25 коп. з кожного заборгованості за кредитним договором та звернути стягнення на заставлене майно. Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_7, який за станом на час смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) мав невиконані зобов?язання за кредитними договорами на загальну суму 168 889 грн. 013 коп.

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 169 625 грн. 39 коп., мотивуючи вимогу тим, що після смерті чоловіка як його спадкоємець помилково сплатила Банку вказані кошти.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 11 травня 2012 року обидва позови об'єднані в одне провадження.

рішенням Київського районного суду м.Полтави від 18 жовтня 2012 року позов ПАТ «ПроКредитБанк» задоволений частково: стягнуто з відповідачів на його користь по 1 421 грн. 67 коп. з кожного. Зустрічний позов задоволений частково: стягнуто з ПАТ «ПроКредитБанк» на користь ОСОБА_3 345 грн. безпідставно отриманих коштів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено, вирішене питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник за довіреністю ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд за відсутності належних доказів визнав доведеним, що Банк виконав вимоги ч.2 ст. 1281 ЦК України. Суд не дав належної оцінки тій обставині, що відповідачі як спадкоємці за згодою Банку реалізували успадковане майно і виручені від його продажу кошти перерахували Банку. Висновок суду про те, що ОСОБА_3 не сплачувала Банку кошти у сумі 175 235 грн. 39 коп, суперечить наявним у справі доказам.

Інші учасники розгляду справи рішення суду не оскаржили, а тому відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України справа перевіряється у межах доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_3

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті заявлених вимог у разі неправильного застосування судом норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2006 року між ПАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_7 укладено договір №2046 (рамкова угода), на підставі якої згідно договору №11.7245/2046 від 30 грудня 2006 року ОСОБА_7 наданий транш кредиту у сумі 45 000 доларів США строком на 60 місяців зі сплатою 16% річних.

09 січня 2007 року ОСОБА_7 наданий другий транш кредиту (договір №11.7332/2046) у сумі 5 000 доларів США.

У забезпечення виконання зобов?язань за кредитними договорами між Банком і ОСОБА_3 (дружиною ОСОБА_7) 30 грудня 2006 року і 09 січня 2007 року укладені договори поруки.

Окрім того, згідно договорів №2046-Д32 від 30 грудня 2006 року і №2046-Д32 від 09 січня 2007 року у заставу Банку передані транспортні засоби : автомобіль Фольксваген Гольф 4, 2003 року випуску, і автомобіль ВАЗ 21150, 2005 року випуску.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. За станом на час його смерті заборгованість за обома кредитними договорами склала 107 369 грн. 31 коп. Спадкоємцями ОСОБА_7, які прийняли спадщину у рівних частках (по ј частині) стали: ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (батько), ОСОБА_6 (мати) і ОСОБА_3 (дружина).

Згідно довідки Другої державної нотаріальної контори від 23 травня 2011 року спадщина після померлого ОСОБА_7 складається з мотоциклу Ямаха, 2006 року випуску, вартістю 5 610 грн. Інше спадкове майно відсутнє.

Згідно квитанцій у період з 04 серпня 2009 року по 28 грудня 2010 року поточний рахунок Банку від імені ОСОБА_7 був поповнений на загальну суму 175 235 грн. 39 коп.

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не доведено факт сплати нею повної суми коштів на рахунок Банку у період з 04 серпня 2009 року по 28 грудня 2010 року -лише згідно квитанції від 11 січня 2010 року платником коштів у сумі 345 грн. зазначена ОСОБА_3 (при цьому вона сплатила ці кошти як поручитель, а не спадкоємець), у інших квитанціях платником вказаний померлий ОСОБА_7

З таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_3 стверджувала, що вона особисто у період з 04 серпня 2009 року по 28 грудня 2010 року внесла на рахунок Банку грошові кошти у сумі 175 235 грн. 39 коп., у тому числі 5 610 грн. вартості спадкового майна за згодою усіх спадкоємців після померлого ОСОБА_7 На підтвердження цієї обставини вона надала суду для огляду оригінали квитанцій, які зберігаються у неї як платника коштів (а.с. 121-125). Пояснення ОСОБА_3 підтверджені показаннями свідка, допитаного у суді, узгоджуються з поясненнями інших учасників розгляду справи -відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також поясненнями представника Банку, який у своїх запереченнях на зустрічну позовну заяву (а.с.144) стверджував, що ОСОБА_3 у зазначений період добровільно сплачувала грошові кошти, проте як поручитель. Сприйняття Банком спірних платежів як виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків поручителя не має правового значення для вирішення цього спору в силу ч.3 ст. 61 ЦПК України, оскільки рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2012 року (а.с.232) ПАТ «ПроКредитБанк» відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 як поручителя заборгованості за кредитними угодами, укладеними з ОСОБА_7, з тих підстав, що текст договору поруки від 30 грудня 2006 року не містить умови про згоду поручителя відповідати за нових боржників, а тому в силу ст. 523, ч.3 ст. 559 ЦК України у ОСОБА_3 не виникло обов?язку як у поручителя сплачувати заборгованість за кредитними угодами, відповідно у Банку не виникло законного права вимагати її сплати від ОСОБА_3 Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 сплатила Банку 345 грн. на виконання своїх обов?язків поручителя суперечить встановленим фактичним обставинам.

У касаційній скарзі Банку на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 26 червня 2012 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2012 року стверджується, що після смерті ОСОБА_7 його дружина ОСОБА_3 добровільно сплачувала як поручитель заборгованість за кредитними договорами -саме цією обставиною обгрунтований позов Банку, що розглянутий іншим судом.

Зазначені докази у їх сукупності спростовують висновок суду першої інстанції та заперечення представника Банку, що спірні кошти могла сплатити інша особа, зокрема ОСОБА_10 Банк у порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.

На підставі наведено колегія суддів визнає доведеним, що ОСОБА_3 у період з 04 серпня 2009 року по 28 грудня 2010 року особисто без достатньої правової підстави сплатила Банку 169 625 грн. 39 коп., отже відповідно до ст. 1212 ЦК України ці кошти підлягають поверненню ОСОБА_3

Судом першої інстанції правомірно на підставі досліджених доказів та у відповідності до вимог ст. 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці померлого ОСОБА_7 зобов?язані задовольнити вимоги Банку у межах вартості успадкованого майна, а саме у сумі 5 610 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 04 серпня 2009 року по 28 грудня 2010 року ОСОБА_3 всього сплатила Банку грошові кошти у сумі 175 235 грн. 39 коп. (169 625 грн. 39 коп. + 5 610 грн.), тобто вимога кредитора задоволена спадкоємцями у межах вартості спадкового майна.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «ПроКредитБанк» у задоволенні позову за безпідставністю та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у сумі сплаченого нею судового збору.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника за довіреністю ОСОБА_3, задовольнити.

рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ «ПроКредитБанк» відмовити за безпідставністю. Зустрічний позов задовольнити -стягнути з ПАТ «ПроКредитБанк» на користь ОСОБА_3 169 625 грн. 39 коп. безпідставно отриманих коштів, а також 1 696 грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.