розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє окремих вимог на предмет спору - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом вселення в жилий будинок, -

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на дане рішення суду, яким первісний позов ОСОБА_3 задоволено і проведено розподіл спільного майна, виділивши їй у власність житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, а йому виплату грошової компенсації за належну частку в будинку у розмірі 85 903,38 грн., а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вважає, що рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підстави для задоволення первісних позовних вимог і відмови у зустрічних позовних вимогах передбачені чинним законодавством відсутні.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4, яка просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.04.2005 року і від даного шлюбу народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням суду від 31.05.2011 року шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування у шлюбі подружжям придбано житловий будинок АДРЕСА_1.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 26.11.2011 року ринкова вартість даного будинку становить 951 623,40 грн. та виявлено, що в будинку проводились роботи по реконструкції без погодження та затвердження проектної документації і орієнтована вартість будівельних робіт виконаних по надбудові мансардного поверху становить -505 104,60 грн. Ринкова вартість 1/3 частки будинку становить 317 207,80 грн., а ринкова вартість 2/3 часток -634 415,60 грн., а ? частки -475 811,70 грн..

Відповідно до даного висновку експерта реальний розподіл будинку провести не можливо, оскільки відповідно до вимоги ДБН за сторонами справи не визнано право власності на самочинно збудоване майно.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього і оскільки право власності на самочинно збудоване майно -надбудову мансардного поверху за особами не визнано, а тому суд не вправі проводити розподіл самочинного будівництва.

За таких обставин, фактично спільною сумісною власністю подружжя є житловий будинок загальною площею 74,9 кв.м. зазначений у договорі купівлі-продажу від 02.06.2005 року.

На придбання даного будинку сторони отримали кредит в ЗАТ «Промінвестбанк» в розмірі 35 600 доларів США і заборгованість по кредиту становить 23 280,97 доларів США.

У відповідності до ч.4 ст.65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

В результаті придбання будинку в кредит боргові зобов'язання перед банком-кредитором несуть чоловік і дружина, а не тільки той із подружжя, що підписав кредитний договір і залишок заборгованості по кредиту впливає на спосіб поділу спільного майна подружжя.

Експертна вартість будинку без врахування самочинно проведених будівельних робіт становить 446 518,80 грн., а заборгованість по кредиту складає в сумі 188 808,70 грн. (23 280,97 доларів США) і кошти в сумі 257 710,14 грн. є спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором і відповідно до ч.ч.2, 3 цієї статті при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, не бере участі у її вихованні та самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, в рахунок погашення власного боргу передає у власність стягувачу ОСОБА_6 власне майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 порушуючи права ОСОБА_3 в їх сукупності суд першої інстанції обґрунтовано відступив від засади рівності часток і з урахуванням вимог ч.3 ст.70 СК України встановив, що частка позивача по первісному позову становить 2/3, а частка відповідача -1/3.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що кошти в сумі 257 710,14 грн. є спільною сумісною власністю подружжя, що підлягають розподілу і частка відповідача по первісному позову становить 1/3 та розмір грошової компенсації, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 складає 85 903,38 грн. і задовольнив первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.