колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Кізюн О.Ю.,

Переверзєвої Н.І.

при секретарі: Косташ К.В.

з участю: апелянта та представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц/2290/2357/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Відкритого акціонерного товариства «НАСК Оранта»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, завданої джерелом підвищеної небезпеки, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія,

в лютому 2012 року до суду із зазначеним позовом звернулася ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3, посилаючись на те, що 30 червня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія та власника автомобіля ВАЗ -21011 -ОСОБА_4, який керуючи даним автомобілем здійснив наїзд на її сина - малолітнього ОСОБА_3, який їхав велосипедом «Україна».

В результаті ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я, у зв'язку з чим протягом тривалого часу лікувався, що потягло досить значні грошові витрати.

Тому, позивач, просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 21 919 грн.46 коп. відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. у відшкодування доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров'я, 10000 грн. моральної шкоди та 4000 грн. витрат на правову допомогу.

Головуюча в першій інстанції -Курнос С.О. Справа № 22ц/2290/2357/12

Доповідач -Харчук В.М. Категорія № 30,32

В подальшому позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги, просила залучити до участі в справі ВАТ НАСК «Оранта»як співвідповідача та стягнути зі страхової компанії 21 919 грн. 46 коп. відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. у відшкодування доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров'я, 10000 грн. моральної шкоди. Оскільки ОСОБА_4 має поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6721500 з 23 жовтня 2010 року строком на один рік, виданий Летичівським РВ Хмельницької обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта», то вважає, що виплати повинна проводити страхова компанія.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2012 року залучено до участі в справі на стороні співвідповідача відкрите акціонерне товариство національна страхова компанія «Оранта».

В ході розгляду справи позивач заявлені вимоги підтримувала, відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ВАТ НАСК «Оранта»позову не визнавали.

рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2012 року позов ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 залишено без задоволення через недоведеність позовних вимог.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення суду від 19 вересня 2012 року, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції перевірявся лише факт повідомлення чи не повідомлення страхової компанії ВАТ НАСК «Оранта»і судом було встановлено, що ОСОБА_4 без поважних причин не повідомляв страхову компанію про настання страхового випадку. Отже вини потерпілої сторони у не повідомленні ВАТ НАСК «Оранта»не має.

Вказує, що свої уточненні вимоги вона сформулювала з огляду на положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) , але в рішенні суд взагалі на норми даного закону не посилався, зокрема проігнорував положення ст. 6 зазначеного закону.

Посилається, що їй взагалі не було відомо про укладений договір страхування між ОСОБА_4 та ВАТ НАСК «Оранта», цю інформацію вона змогла отримати лише на запит її адвоката 08 травня 2012 року. Тому, одразу звернулася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, але отримала неправомірну відмову з посиланням на ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», хоча вони звернулися не як страхувальники, а як потерпілі в ДТП.

Тому апелянт просить скасувати рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити уточнені позовні вимоги повністю.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає частковому задоволенню, а рішення Летичівського районного суду від 19 вересня 2012 року скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з мотивів часткової невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права - ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1193, 1194, 1198, 1199, ч. 1 ЦК України (435-15) , ст.ст. 979, 985, 990, 999 Закону України "Про страхування", ст.ст. 5, 7, 8, 15, 24, 45 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 33, 60, 213, 214, 309 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення судового рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або у позові відмовити.

Суд апеляційної інстанції задовольняє повністю чи частково апеляційну скаргу апелянта, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив або неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 8, 1166, ч.ч. 1 та 2; ст.1167, ч.ч. 1 та 2; ст.1187, ч.ч. 1, 2 та 5; ст. 1193, ч.ч. 1 та 2; ст.ст.1194, 1198, ч.ч. 1, 2 та 3; ст. 1199, ч. 1 ЦК України (435-15) майнова та моральна шкода, заподіяна неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується в повному обсязі її власником або особою, яка на відповідній правовій підставі цим джерелом володіла, незалежно від її вини.

При цьому встановленню підлягає факт заподіяння шкоди (час, місце, обставини її заподіяння), розмір такої шкоди; вина особи, яка заподіяла шкоду чи її відсутність; причинний зв'язок між неправомірними діями особи та шкідливими наслідками, що наступили.

Особа, яка завдала шкоду внаслідок використання джерела підвищеної небезпеки, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, розмір відшкодування може бути зменшений, якщо інше не встановлено законом.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування, тощо.

Якщо внаслідок заподіяної шкоди фізична особа-підприємець втратила дохід, то розмір її доходу визначається з її річного доходу, отриманого в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ж ця особа отримувала дохід менше, ніж дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Цей розмір доходу встановлюється на підставі даних державної податкової служби у сумах, нарахованих до вирахування податків.

Якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК України (435-15) , іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦК України (435-15) , що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ст. ст. 979, 980, ч. 1, п. 3); ст. 988, ч. 1, п. 3); ст. 989, ч. 1, п. 5; ст. 991, ч. 1, п. 5) ЦК України (435-15) ; ст.ст.4, 5, ч. 3; ст. 7, ч. 1, п.9; ст.ст. 8, 16, 20; ст. 21, ч. 1 п. 5) Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) № 85\96-ВР від 07.03.1996 року; ст.ст. 3, 6, 9, 22, 23, 24, 33, 34, 36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою належного і своєчасного забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної, в тому числі, здоров'ю і майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку) та захисту майнових інтересів страхувальників, майнова та моральна шкода потерпілому відшкодовується в межах ліміту відповідальності страховою компанією, в якій така відповідальність застрахована.

Предметом страхування є відшкодування шкоди, завданої страхувальником.

За договором страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку повідомити страховика в триденний строк з дня вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик у свою чергу зобов'язаний у разі настання страхового випадку протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхувальникові, а протягом десяти днів з тієї ж дати направити свого представника за місцем дорожньо-транспортної пригоди для визначення причин та обставин страхового випадку.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування страхувальнику, якщо останній несвоєчасно повідомив без поважних на те причин про настання страхового випадку або створює страховикові перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування третім особам, які потерпіли під час ДТП, у випадку неповідомлення потерпілим або іншою особою про настання страхового випадку, якщо це призвело до неможливості страховиком встановити факти дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, або розмір шкоди.

У цьому випадку відповідальність перед третіми особами за заподіяну майнову та моральну шкоду несе власник джерела підвищеної небезпеки чи його законний володілець.

рішення страховика може бути оскаржене особою, що має право на відшкодування, чи страхувальником у судовому порядку.

Судом встановлено, що 30 червня 2011 року в смт. Летичеві на вулиці Леніна, рухаючись зі сторони вулиці П.Лумумби в напрямі вулиці Панасюка власним легковим автомобілем ВАЗ-21011, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 здійснив наїзд на малолітнього велосипедиста ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з вулиці Лікарська виїхав на вулицю Леніна.

Внаслідок наїзду малолітньому ОСОБА_3 причинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, і малолітній тривалий час лікувався в травматологічному відділенні Хмельницької міської дитячої лікарні із 30 червня по 19 серпня 2011 року та із 03 по 26 жовтня 2011 року.

При цьому малолітньому ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду на суму 1000 гривень, так як ОСОБА_3 тривалий час був прикутий до лікарняного ліжка, переносив тривалий фізичний біль та страждання, втратив звичний спосіб життя, що потребувало додаткових зусиль від нього та його матері ОСОБА_2 на відновлення попереднього способу життя. Самій ОСОБА_2 також заподіяно моральну шкоду на суму 1 000 гривень, так як вона також хвилювалась, переживала за здоров'я сина, змушена була перебувати в лікарні в період лікування сина, що змінило її звичний життєвий уклад і потребувало додаткових зусиль для його відновлення.

Крім того, законному представнику малолітньої особи ОСОБА_2 заподіяно майнову шкоду в сумі 14 726 гривень 52 копійки, яка складається з її витрат на поїздки з місця постійного проживання міста Вознесенська Миколаївської області в Хмельницьку міську дитячу лікарню та витрат на придбання ліків, продуктів харчування та інше в загальній сумі 4 726,52 гривень відповідно до представлених письмових доказів (чеків), втрати заробітку в сумі 10 000 гривень на період догляду за малолітнім сином.

Позивачем ОСОБА_2 також понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 4 000 гривень, з яких пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню 1560 гривень (39%) від суми заявлених позовних вимог.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: належно засвідченими копіями постанов слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВСУ в Хмельницькій області від 16 лютого 2012 року та прокурора Летичівського району від 20 березня 2012 року, відповідно до яких проводиться розслідування кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди за ч. 1 ст. 286 КК України; копією висновку авто-технічної експертизи від 13 грудня 2011 року, яким не виключається, в тому числі, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину; копією висновку судово-медичної експертизи, якою підтверджується факт заподіяння малолітньому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень внаслідок ДТП; листом Летичівського районного відділення Хмельницької обласної дирекції НАСК "Оранта" про наявність між страховою компанією та власником автомобіля ОСОБА_4 договору страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу; довідкою про доходи матері потерпілого -приватного підприємця ОСОБА_2, випискою з медичної карти стаціонарного хворого Хмельницької дитячої лікарні (а.с.156) та виписним епікризом, з яких вбачається перебування малолітнього ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні від наслідків ДТП; дослідженими оригіналами квитанцій про понесені законним представником малолітньої особи ОСОБА_2 витрати на лікування сина, поїздки її з постійного місця проживання у лікарню; договорами про надання правової допомоги та квитанцією про сплату понесених витрат в цій частині (а.с.36, 121), довідками податкової інспекції про доходи ОСОБА_2 та втрату цих доходів в період лікування сина, іншими доказами.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що майнова та моральна шкода позивачу та її малолітньому синові ОСОБА_4 внаслідок ДТП заподіяні, однак при цьому не врахував, що позивачем ОСОБА_2 подані квитанції про понесені нею витрати на лікування сина, пов'язані із її поїздками до лікарні та придбанням ліків поза межами строків лікування сина у Хмельницькій міській лікарні, в тому числі після 19 серпня, за вересень, до 02 та після 26 жовтня та за листопад 2011 року. В суді апеляційної інстанції позивач пояснила, що ці квитанції нею помилково додані до позовної заяви та матеріалів цивільної справи. Тому такі висновки суду першої інстанції в цій частині суперечать встановленим обставинам справи і ці витрати не перебувають у причинному зв'язку з наслідками ДТП.

Крім того, судом першої інстанції взяті до уваги довідки Хмельницької міської дитячої лікарні про понесені лікарнею витрати на лікування малолітнього ОСОБА_3 у вигляді вартості ліжко-дня, та витрачених лікарнею ліків (а.с. 100). Однак, ці витрати можуть бути враховані судом при вирішенні кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину для відшкодування заподіяної лікувальному закладу майнової шкоди, а не ОСОБА_2

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що жодних коштів на рахунок Хмельницької міської лікарні для компенсації вартості лікування сина цією лікарнею вона не вносила і будь-яких доказів щодо цього вона не має.

Тому апеляційний суд при визначенні розміру заподіяної шкоди бере до уваги лише ті оригінали платіжних документів про понесені ОСОБА_2 витрати, які датовані часом перебування її сина в лікарні із 30 червня по 19 серпня 2011 року та із 03 по 26 жовтня 2011 року та довідки податкової інспекції про її доходи та втрачені доходи за 2011 рік.

Відмовляючи позивачу ОСОБА_2 у задоволенні позову до ВАТ страхової компанії НАСК "Оранта", суд першої інстанції також обґрунтовано виходив з того, що відповідачем ОСОБА_4 у визначені Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу строки страхову компанію про настання страхового випадку не повідомив, що перешкодило страховій компанії провести своєчасно страхове розслідування і об'єктивно встановити факт настання страхового випадку, його обставини, вину кожного з учасників ДТП, розмір заподіяної шкоди. Ця обставина виключає відповідальність страхової компанії за укладеним договором страхування.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову і до відповідача ОСОБА_4, судом першої інстанції не враховано, що у випадку порушення страхувальником своїх зобов'язань за договором страхування, саме страхувальник повинен нести всю відповідальність перед потерпілими за заподіяну шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 позовні вимоги заявлялись саме до ОСОБА_4 і незалежно від того, що ОСОБА_2 у послідуючому змінювала свої позовні вимоги і просила стягнути відшкодування із страхової компанії, суд першої інстанції зобов'язаний був вирішити і первинні, заявлені до ОСОБА_4 позовні вимоги. В процесі розгляду справи суд процесуально не здійснював заміни відповідача ОСОБА_4 на іншого відповідача -ВАТ страхову компанію НАСК "Оранта", а залучив ВАТ СК НАСК "Оранта" співвідповідачем до участі у справі. Тому суд зобов'язаний вирішити цивільний спір і щодо ОСОБА_4

ОСОБА_4, як власник джерела підвищеної небезпеки, несе цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду і за відсутності вини у її заподіянні.

Обставинами, що виключають цю відповідальність, є лише умисел потерпілої особи та непереборна сила.

Відповідач зобов'язаний надати суду докази на підтвердження цих обставин, однак, ні ОСОБА_4, ні його представником таких доказів суду не надано.

Потерпілий ОСОБА_3 рухався по дорозі на велосипеді, який не є джерелом підвищеної небезпеки. Не надано відповідачем суду доказів що вчинення ДТП внаслідок грубої необережності та вини потерпілого ОСОБА_3, що могло бути підставою для зменшення розміру відшкодування відповідно до вимог Закону.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відшкодування заподіяної шкоди із власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_4, з якого підлягають стягненню і судові витрати.

При цьому з урахуванням малолітнього віку потерпілого ОСОБА_3 майнова та моральна шкода підлягає стягненню на користь його законного представника матері ОСОБА_2

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314- 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заподіяну майнову та моральну шкоду в сумі 16 726,52 гривень, з яких 2 000 гривень моральної шкоди, та 1560 гривень понесених нею витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог до ОСОБА_4 та у позові до ВАТ НАСК "Оранта" відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави в сумі 214 гривень 60 копійок.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Копія відповідає оригіналу:

суддя апеляційного суду В.М. Харчук