Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., КУШТАНА Б.П.

при секретарі СВІДІ Г.С.

за участю представника позивача Дзямка Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду від 20 березня 2012 р., -

КП «Виробниче управління комунального господарства» (далі - ВУКГ) 05.12.2011 р. звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 Позивач зазначав, що відповідачка проживає за адресою АДРЕСА_1, користується послугами, але участі у витратах на утримання будинку та прибудинкової території не бере, коштів за це - не сплачує. Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст. 20 п. 3 пп. 1.5. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачка зобов'язана оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У відповідачки виникла заборгованість за період з 01.12.1997 р. по 31.10.2011 р. на загальну суму 5502,23 грн., на неодноразові попередження про сплату боргу відповідачка не реагує. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути на його користь з відповідачки 5502,23 грн. боргу та судовий збір у розмірі 188,20 грн.

рішенням Свалявського районного суду від 20.03.2012 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Виробниче управління комунального господарства» 1945,12 грн. боргу та 188,20 грн. судового збору.

Відповідачка ставить в апеляції питання про скасування рішення суду та повну відмову в позові. Зазначає, є власницею квартири, з позивачем не перебуває у договірних відносинах, а утримання будинку та прибудинкової території здійснюється силами мешканців будинку. Тому суд неправильно застосував норми матеріального права. Крім того, у 2011 р. КП «Житловик» припинило свою діяльність, а ВУКГ не уклало відповідний договір.

Позивач рішення суду не оскаржує, у письмових запереченнях на апеляцію вказує на її необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача Дзямка Ю.М., який апеляцію не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності відповідачки, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення на користь позивача з відповідачки боргу за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2008 р. по жовтень 2011 р. Однак, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власницею та мешканкою квартири АДРЕСА_1. Відповідно до рішення Свалявської міської ради від 29.03.2011 р. № 78 «Про припинення комунального підприємства «Житловик» шляхом приєднання до комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства», КП «Житловик» припинено як юридичну особу шляхом приєднання його до ВУКГ, яке визначено правонаступником усього майна, прав та обов'язків КП «Житловик». Будинок № 35 «б» по вул. Суворова в м. Сваляві перебуває на балансі ВУКГ, яке надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Ці факти стверджуються документами (а.с. 9, 12, 32-34) і визнані сторонами.

Пред'являючи позов про стягнення боргу в розмірі 5502,23 грн. за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, ВУКГ обґрунтувало свої вимоги положеннями ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст. 20 ч. 3 пп. 1-5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( Закон № 1875-IV (1875-15) ). На підтвердження вимог позивач подав довідки про розрахунки боргу (а.с. 3-6), копії претензії від 19.07.2011 р. до ОСОБА_2 про сплату боргу, листа від 10.10.2011 р. із проханням до ОСОБА_2 у десятиденний строк звернутися до підприємства для укладення договору із надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території із попередженням про звернення до суду за стягненням боргу у випадку не укладення договору та несплати боргу, а також акт від 21.01.2011 р., складений і підписаний представником ВУКГ Гершкович З.А. про те, що ОСОБА_2 відмовляється укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 7-8).

Відповідно до ст.ст. 11- 14 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, можуть виникати з договорів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує обов'язки у межах, наданих їй договором або актами законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; загальні засади цивільного законодавства закріплюють принципи свободи договору, вільного волевиявлення учасників правочину; свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору, поряд із цим, за змістом закону така свобода не є абсолютною, при укладенні договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України (435-15) та інших актів цивільного законодавства; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ст.ст. 3, 6, 203, 215, 626- 628, 630 ЦК України). Правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 208 ч. 1 п. 2, ст. 638 ч. 1 ЦК України). Закон № 1875-IV (1875-15) як нормативний акт спеціальної дії регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст.ст. 3, 4). За приписами цього Закону, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належать до комунальних послуг (ст.ст. 1, 12, 13); порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ст. 16 ч. 1); відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст. 19 ч. 1); виконавець послуг зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (ст. 21 ч. 2 п. 3), а споживач послуг зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ст. 20 ч. 3 п. 1). Форма та зміст (умови) типового договору затверджені Постановою КМ України від 20.05.2009 р. № 529 (529-2009-п) «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

За змістом вищенаведених норм у сукупності, умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам закону.

Правова позиція Верховного Суду України, за якою, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст.ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст.ст. 3 - 5 ЦПК України) суд дійшов висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, викладена у Постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 р. у справі за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2012 р. у справі за позовом ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (справа № 6-110 цс 12). В силу вимог ст. 360-7 ЦПК України, зазначена Постанова Верховного Суду України є обов'язковою для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Тексту договору (його проекту) про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, доказів виконання позивачем обов'язку з його підготування, а також доказів вручення проекту договору відповідачці, відмови останньої від отримання тексту договору, від укладення договору (ст. 57 ч. 2, ст.ст. 58, 59 ЦПК України) у справі немає. При цьому, і сам позивач вказував на обов'язок відповідачки укласти договір про надання таких послуг, а односторонній акт, складений працівником позивача про відмову відповідачки укласти договір, сам по собі не є належним, достатнім і допустимим доказом щодо такого факту.

За таких обставин, на час пред'явлення позову та вирішення справи судом не існувало правової підстави (договору про надання послуг), необхідної відповідно до закону для врегулювання спірних правовідносин та стягнення боргу як такого. Тому вимоги позивача, який на власний розсуд розпорядився своїми цивільними та процесуальними правами, про стягнення боргу за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, необґрунтовані, недоведені та передчасні, тоді як про задоволення позову суд може прийняти рішення лише за умови обґрунтованості та доведеності вимог (ст.ст. 10, 11, 57- 61, 212- 215 ЦПК України).

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду про часткове задоволення позову - скасувати, у позові відмовити по суті, оскільки за встановлених обставин питання про обґрунтованість нарахувань як таке, а також питання про строк позовної давності наразі не мають правового значення.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Свалявського районного суду від 20 березня 2012 р. - скасувати, у позові Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Стягнути з КП «Виробниче управління комунального господарства» на користь ОСОБА_2 107,30 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.