колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСинельщікової О.В. Суддів Курської А.Г., Чистякової Т.І. При секретарі Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2012 року,

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволені.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 1 130 000,00 грн., три відсотки річних в сумі 166 719,60 грн., а всього 1 296 719,60 грн. (один мільйон двісті дев'яносто шість тисяч сімсот дев'ятнадцять грн. 60 коп.).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що помилковими є висновки суду про те, що він отримав від позивачки грошові кошти для придбання на її ім'я нерухомого майна та проведення його подальшої реконструкції, і незаконно зберігає їх у себе з 2006 року. Зазначає, що суд безпідставно відмовив йому у проведенні судової експертизи. Також, вважає, що позивачкою пропущений строк позовної давності, проте суд не задовольнив його заяву про відмову у позові з цих підстав. Крім того, посилається на те, що справу розглянуто неповноважним складом суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен повернути позивачці отримані в неї по розписці грошові кошти, які зберігає у себе без достатньої правової підстави, і сплатити проценти за весь час користування чужими коштами. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності позивачкою не пропущений.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції як відповідними обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти, про що 10 грудня 2006 року видав власноруч складену розписку, згідно тексту якої 630 000 грн. отримані для покупки на її ім'я будівлі контори, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, і 500 000 грн. - на реконструкцію будівлі контори в закусочну «Бістро» за зазначеною адресою з подальшим оформленням документів на приватного підприємця ОСОБА_6 (а.с.33).

При розгляді справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_6 не отримала майно, на придбання якого передала гроші відповідачу ОСОБА_7

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Зазначеною нормою передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за зазначених правових підстав відповідач ОСОБА_7 повинен повернути чужі грошові кошти 500 000 грн. і 630 000 грн., які він у себе зберігає без достатньої правової підстави, та сплатити проценти за весь час користування чужими грошами, які вірно визначені судом першої інстанції як в статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних, що становитиме з часу їх отримання суму 166 719,60 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, допущених судом першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що не ґрунтуються на законі та не підтверджуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на можливі непроцесуальні відносини представника позивачки і головуючого у справі судді нічим не підтверджені, клопотання представника відповідача вирішені в судовому засіданні з постановленням мотивованих ухвал.

Авторство розписки відповідачем визнано, а зазначення в розписці двох свідків не має значення для правильного вирішення спору, тому факт передачі грошей відповідно до закону підтверджується іншими способами доказування.

Що стосується доводів про непроведення технічної експертизи аркушу розписки, то судом встановлено, що це потребує знищення документа, який є письмовим доказом у справі, і призведе до неможливості його повторного дослідження, про що не має згоди сторони, що подала цей доказ.

Що стосується доводів апеляційної скарги про безгрошовість розписки, то колегія суддів виходить з того, що допустимих доказів неправомірності дій з боку позивачки не надано, і відсутнє рішення компетентного органу на підтвердження зазначених обставин.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачкою строку позовної давності, що також не враховано судом першої інстанції, також не заслуговують на увагу.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив початок перебігу строку позовної давності з того моменту, коли можливість передачі позивачці будівлі закусочної «Бістро» була втрачена у зв'язку зі знесенням самочинного будівництва ОСОБА_7 за рішенням суду.

Посилання відповідача, що строк позовної давності повинен розпочатися з січня 2007 року, коли сторони уклали договір оренди приміщення у спірній будівлі, не ґрунтуються на доказах, що є в матеріалах справи.

В суді апеляційної інстанції за поясненнями представників сторін встановлено, що реконструкція будівлі закінчилася у 2011 році, а виконанню всіх зобов'язань, на які отримані гроші за розпискою, перешкоджало не оформлення земельної ділянки і знесення будівлі.

Інші доводи, на які посилався представник відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції, виходять за межі апеляційної скарги і, відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного кодексу України, не можуть бути предметом апеляційного дослідження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.