розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 вересня 2012 року про задоволення клопотання начальника головного управління юстиції у Донецькій області про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, -

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 вересня 2012 року якою було задоволено клопотання начальника головного управління юстиції у Донецькій області про надання дозволу на примусове виконання на території України вироку районного суду в Ярославлі Республіка Польша від 6 квітня 2011 року про збільшення розміру аліментів.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і відмовити у задоволенні клопотання. На обґрунтування апеляційної скарги посилається, що розмір аліментів який визначено іноземним судом не відповідає вимогам законодавства України. Також зазначає, що до клопотання не надано відомостей про його належне повідомлення про слухання справи, де було прийнято рішення суду про збільшення розміру стягнення з нього аліментів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати та у задоволенні клопотання відмовити.

Представник головного управління юстиції у Донецькій області в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що вироком районного суду в Ярославлі Республіка Польша від 6 квітня 2011 року було збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 500 злотих починаючі з 26 березня 2010 року.

23 липня 2012 року начальник головного управління юстиції у Донецькій області звернувся до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України вказаного рішення іноземного суду.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12 вересня 2012 року вказане клопотання було задоволено: надано дозвіл на виконання на території України вироку Районного суду в Ярославлі Республіки Польша від 6 квітня 2011 року по збільшенню розміру аліментів які стягуються на користь ОСОБА_1 до 1244 грн. щомісячно, перераховувати стягнуті аліменти ОСОБА_3 на рахунок PL НОМЕР_1 3001 0043 1413 0001.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражі) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою, або за принципом взаємності.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 (v0012700-99) «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» суди повинні з'ясовувати наявність міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої надійшло клопотання. У даний час є чинним, зокрема двосторонній договір України про правову допомогу та правові відносини в цивільних і кримінальних справах з Республікою Польща (підписано 24 травня 1993 р., ратифіковано Україною 4 лютого 1994 р.). Під цивільними в цьому Договорі розуміються також сімейні і трудові справи.

Відповідно до ст. 391 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Згідно ч.1 ст. 392 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Постановляючи ухвалу про надання дозволу на примусове виконання на території України судового вироку Районного суду в Ярославлі Республіки Польша від 6 квітня 2011 року про збільшення розміру аліментів стягнутих з ОСОБА_1 суд виходив з того, що відповідно до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року умови, передбачені зазначеною Конвенцією, виконані.

Такі висновки суду відповідають нормам міжнародного та процесуального права.

Апеляційним судом не приймай маються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що визнання і виконання вищевказаного рішення іноземного суду суперечить національному законодавству України оскільки як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.12 постанови від 24 грудня 1999 року N 12 (v0012700-99) «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що він не брав участь в судовому процесі та його не було повідомлено про час та місце розгляду справи по якій постановлено рішення іноземного суду, апеляційним судом не приймаються до уваги оскільки спростовуються матеріалами справ з яких убачається, що до клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду заявником було надано документи які підтверджують факт своєчасного повідомлення апелянта про час і місце судового засідання, у тому числі в матеріалах справи наявна особиста розписка ОСОБА_1 про отримання в суді, яким виконувалося судове доручення усього пакету документів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.