розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» та заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 р. у справі за позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури», треті особи: ТОВ «Видавництво «Істина», ОСОБА_4 про порушення авторських прав, стягнення компенсації, відшкодування моральної шкоди,-

рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.05.2012 р. позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ТОВ «Центр учбової літератури», треті особи: ТОВ «Видавництво «Істина», ОСОБА_4 про стягнення компенсації та моральної шкоди за порушення авторських прав, задоволено частково.

Заборонено ТОВ «Центр учбової літератури» видавати «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_1, за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9(477).

Зобов'язано ТОВ «Центр учбової літератури» припинити вислання та розповсюдження «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_1 за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9(477).

Зобов'язано ТОВ «Центр учбової літератури», ОСОБА_1 протягом одного місяця з моменту вступу в законну силу рішення суду здійснити публікацію в номері газети «Закон і Бізнес» та газети «Юридична практика» повідомлення про їх неправомірне використання «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_2 ОСОБА_3.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Центр учбової літератури», ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 компенсацію за порушення авторського права в розмірі по140 000,00 грн., кожному.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 3000,00 грн., кожному.

Стягнуто з ТОВ «Центр учбової літератури» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 2000,00 грн., кожному.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Центр учбової літератури», ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 державне мито в розмірі 120,00 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Центр учбової літератури», ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 987,30 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Центр учбової літератури», ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати, понесені на правову допомогу у розмірі 4 602,09 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Центр учбової літератури» просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ТОВ «Центр учбової літератури» і ОСОБА_1 про порушення авторських прав, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивачів, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

На обгрунтування своїх доводів зазначав, що суд першої інстанції безпідставно покладався на письмовий доказ - висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, оскільки він не був предметом дослідження в судовому засіданні. При цьому суд не звернув увагу на те, що з вини позивачів не була проведена експертиза об'єкту інтелектуальної власності, призначена за клопотанням представника позивачів ухвалою суду від 01.12.2011 р. (у зв'язку з несплатою її вартості).

До апеляційної скарги представника ТОВ «Центр учбової літератури» приєднався ОСОБА_1

В судовому засіданні представники ТОВ «Центр учбової літератури» та ОСОБА_1 просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

ТОВ «Видавництво «Істина», ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2005 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Видавництво «Істина» був укладений видавничий договір, відповідно до якого ОСОБА_2 (Автор) передав Видавництву свій твір «Науково-практичного коментар Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) ».

Зазначений твір (ББК 69.7(4УКР)304я73) під авторством ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був виданий ТОВ «Видавництво «Істина» у серпні 2006 р.

11.10.2011 р. між ОСОБА_1 (Автор) та ТОВ «Центр учбової літератури» (Видавництво) був укладений авторський договір на видання та розповсюдження літературних творів, відповідно до якого автор надав видавництву виключне право на видання та розповсюдження свого рукопису «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » терміном на два роки.

У 2011 р. ТОВ «Центр учбової літератури» здійснило видання «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_1, за редакцією ОСОБА_4 ( УДК 347.9(477).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покладався на висновок №730 експертного дослідження інтелектуальної власності від 26.03.2012 р., виконаний експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, який був долучений до справи як письмовий доказ представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з якого убачається, що «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_1 є плагіатом «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Центр учбової літератури» та ОСОБА_1 щодо того, що зазначений висновок не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки суд не досліджував його в судовому засіданні, та що він не був доданий позивачами до позовної заяви, а виконаний за клопотанням їх представника на противагу висновку експертизи, яка була призначена за ухвалою суду, але не була виконана у зв'язку з не оплатою позивачами її вартості, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі і на підставі письмових доказів.

Письмовими доказами є будь-які документи, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ч.1 ст. 64 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.58 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною 2 цієї статті визначено, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи убачається, що предметом позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є порушення відповідачами їх авторських прав на твір «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) », тобто предметом доказування є неправомірне використання відповідачами твору, авторами якого є позивачі.

Ухвалою суду від 01.12.2011 р. за клопотанням представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була призначена експертиза об'єктів інтелектуальної власності, виконання якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Зазначена експертиза не була виконана у зв'язку з несплатою позивачами її вартості (46 900,00 грн.).

За змістом ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

У зв'язку з високою вартістю експертизи та неможливістю її оплати, представник позивачів звернувся до Львівського НДІ судових експертиз з заявою про проведення експертного дослідження з переліком питань, які є ідентичними, що були поставлені в ухвалі суду про призначення експертизи.

Згідно висновку експертного дослідження об'єктів інтелектуальної власності Львівського НДІ судових експертиз №730 від 26.03.2012 р. «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_1 є плагіатом «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З дослідницької частини цього висновку убачається, що без жодних змін до тексту «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_1 було використано 230 (54% від загального обсягу) статей «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_2, ОСОБА_3; змін до тексту різної міри зазнали 185 статей (46% від загального обсягу статей), а загальна частка використаного тексту становить близько 91%.

Не погоджуючись з вказаним висновком, та стверджуючи що суд першої інстанції безпідставно приєднав його до матеріалів справи, представники ТОВ «Центр учбової літератури» та ОСОБА_1 відмовились від роз'ясненого ним права заявити клопотання про призначення відповідної експертизи в суді апеляційної інстанції.

Інших доказів, чи переконливих доводів які б спростовували правильність чи повноту висновку експертного дослідження об'єктів інтелектуальної власності Львівського НДІ судових експертиз №730 від 26.03.2012 р., представники відповідачів суду як першої та апеляційної інстанції не надали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції надав правильну оцінку зазначеному висновку, як письмовому доказу, та у взаємозв'язку з іншими у справі доказами дійшов обґрунтованого висновку про порушення авторських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3, передбачених ст. 441 ЦК України та ст.ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме щодо виключного права автора на опублікування твору.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права, що дає підставу для судового захисту є, зокрема, плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Разом з тим, визнаючи винним в порушенні авторських прав ТОВ «Центр учбової літератури», суд першої інстанції не урахував, що відповідно до п.2.2 авторського договору № ТВЕ-11102010 від 11.10.2010 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр учбової літератури», відповідальність за зміст твору та юридично неправомірно передані видавництву авторські права на «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » несе виключно автор - ОСОБА_1

Тобто, зобов'язання встановлені цим договором породжують права для третіх осіб, що ґрунтується на положеннях ст. 511 ЦК України.

Зважаючи на наведене рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Центр учбової літератури» про зобов'язання протягом одного місяця з моменту вступу в законну силу рішення суду здійснити публікацію в газетах «Закон і Бізнес» та «Юридична практика» повідомлення про неправомірне використання «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_2 ОСОБА_3, стягнення компенсації за порушення авторського права, відшкодування моральної шкоди, а також судових витрат та витрат на правову допомогу підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга була подана лише ТОВ «Центр учбової літератури», повноважень на представництво діяти в інтересах ОСОБА_1 зазначена юридична особа суду не надала, а тому вона не повноважна ставити питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо ОСОБА_1

Ураховуючи наведене, та виходячи з того, що відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційна інстанція обмежена доводами апеляційної скарги, якими є недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також беручи до уваги, що під час розгляду апеляційної скарги не було встановлено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, колегія суддів вважає необхідним залишити рішення суду в цій частині без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» задовольнити частково.

рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» про зобов'язання протягом одного місяця з моменту вступу в законну силу рішення суду здійснити публікацію в газетах «Закон і Бізнес» та «Юридична практика» повідомлення про неправомірне використання «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_2 ОСОБА_3, стягнення компенсації за порушення авторського права, відшкодування моральної шкоди, а також судових витрат та витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» про зобов'язання протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили здійснити повідомлення в газетах «Закон і Бізнес» та «Юридична практика» про неправомірне використання «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) » під авторством ОСОБА_2 ОСОБА_3, стягнення компенсації за порушення авторського права, відшкодування моральної шкоди, судових витрат та витрат на правову допомогу, відмовити.

В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 р. суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.