розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Бориспільського міськрайонного прокурора Київської області, відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-13», відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції на рішення Бориспільського міськрайонного суду від 05 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-13»про визнання права власності на майно та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-13»до ОСОБА_2, третя особа - відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання договорів недійсними, за позовом відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції до відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-13», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними.

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на майно, яке належало ВАТ «ПМК-13»та було їй передано керівництвом останнього в рахунок виконання зобов»язань по договорам тимчасової зворотної фінансової допомоги №03 від 14.01.2011 року та № 04 від 11.03.2-11 року.

Посилалася на те, що відповідно до умов зазначених договорів вона, в якості безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, надала ВАТ «ПМК-13»грошові кошти в сумі 28580 грн. (договір №03 від 14.01.2011 року) та 30 084,81 грн. (договір №04 від 11.03.2011 року), а позичальник зобов»ячався повернути отримані кошти у визначений строк - до 31.12.2011 року. Загальна сума позики становить 58664,81 грн.

Зазначала, що 29 березня 2011 року вона звернулася до відповідача з листом- прохання повернути їй суму боргу за договорами від 14.01.2011 року та від 11.03.2011 року, в якому наголошувала на тому, що якщо у підприємства відсутні кошти, вона просить повернути борг їй майном по його залишковій вартості.

Наказом №15 від 31.03.2011 року «Про передачу майна в рахунок заборгованості ОСОБА_2»ВАТ «ПМК-13»постановив передати в рахунок заборгованості за договорами позикодавцю наступне майно : транспортний засіб «ЗАЗ 1103072»д.н. НОМЕР_1, транспортний засіб «ГАЗ 2705», номер НОМЕР_2, транспортний засіб «Камаз 55111, номер НОМЕР_3, яке було передано по акту приймання - передачі майна. Наказом №15 передано майно на загальну суму 19971,52 грн.

Наказом №17 від 31.03.2011 року ««Про передачу майна в рахунок заборгованості ОСОБА_2» відповідач передав в рахунок погашення заборгованості наступне майно : ксерокс ANON», ПК «Будівельні технології-кошторис 2», комп'ютер «Samsung 736 МВ», комп'ютер з комплектуючими (2 шт), комп'ютер з комплектуючими Р4DС з принтером, факс. Майно передано по акту приймання - передачі майна на загальну суму 1744,16 грн.

Проте, 19.05.2011 року від відповідача, в особі нового голови правління Гаршина М.Є., вона отримана повідомлення про скасування виданих на її ім.»я довіреностей щодо розпорядження переданими їй транспортними засобами та вимогу повернути транспортні засоби, ключі від них та документи.

20 липня 2011 року вона звернулася до відповідача з вимогою передати їй в найкоротший термін майно в рахунок часткового дострокового погашення заборгованості за договорами позики, а саме транспортний засіб «Камаз 55111»номер НОМЕР_3, ксерокс ксерокс ANON», ПК «Будівельні технології-кошторис 2», комп'ютер «Samsung 736 МВ», комп'ютер з комплектуючими (2 шт), комп'ютер з комплектуючими Р4DС з принтером, факс.

Просила задовольнити її вимоги та визнати за нею право власності на майно, передане їй в порядку повернення тимчасової безвідсоткової зворотної фінансової допомоги згідно договорів 03 від 14.01.2011 року та № 04 від 11.03.2011 року, а саме на транспортний засіб «ЗАЗ 1103072»д.н. НОМЕР_1, транспортний засіб «ГАЗ 2705», номер НОМЕР_2, транспортний засіб «Камаз 55111, номер НОМЕР_3, ксерокс ANON», ПК «Будівельні технології-кошторис 2», комп'ютер «Samsung 736 МВ», комп'ютер з комплектуючими (2 шт), комп'ютер з комплектуючими Р4DС з принтером, факс, а також зобов»язати відповідача передати їй майно, яке не було передане у повному обсязі, а саме засіб «Камаз 55111»номер НОМЕР_3, ксерокс ксерокс ANON», ПК «Будівельні технології-кошторис 2», комп'ютер «Samsung 736 МВ», комп'ютер з комплектуючими (2 шт), комп'ютер з комплектуючими Р4DС з принтером, факс.

ВАТ «ПМК-13» звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив, з урахуванням уточнень, визнати недійсними договори №03 від 14.01.2011 року та 04 від 11.03.2011 року, укладені між ОСОБА_2 та ВАТ «ПМК-13», як такі, що не відповідають вимогам закону.

Зокрема, на обґрунтування позову, посилався на те, що позивачка як підставу позову, зазначала договори зворотної фінансової допомоги, в той же час вважає їх договорами позики, на підтвердження передачі грошових коштів надала копії прибуткових касових ордерів, в яких відсутні будь-які посилання на договори, крім того, умовами договорів не передбачено право позикодавця вимагати дострокове повернення грошей, а також наголошував на тому, що договори тимчасової зворотної вимоги підписані особою, як не була уповноважена на підписання зазначених договорів та на передачу майна, що належить підприємству іншій особі в рахунок будь-яких грошових зобов»язань.

Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду з позовом до ВАТ «ПМК-13»про визнання недійсним договорів, укладених між ОСОБА_2 та ВАТ «ПМК-3 посилаючись на те, що на виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження №2578404 про стягнення з ВАТ «ПМК-13» на користь УПФУ у м.Бориспіль заробітної плати на користь фізичних осіб, витрат на ІТЗ судового процесу, державного мита та судового збору на загальну суму 346 265 грн.. У ході виконавчого провадження державним виконавцем 12.03.2011 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ВАТ «ПМК-13»на праві власності та оголошено заборону на його відчуження. З довідки ВДВС Бориспільського МРУЮ ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Бориспіль та Бориспільського району встановлено, що 08.04.2011 року, після накладання арешту на майно ВАТ «ПМК-13»з обліку були зняті транспортні засоби: автомобілі марки ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, ГАЗ-1705, реєстраційний номерНОМЕР_4, що свідчить про те, що в рахунок погашення заборгованості по договорам №03 від 14.01.2011 року та №04 від 11.03.2011 року (строк дії до 31.12.2011 року), укладеним з порушенням вимог закону, ОСОБА_2 передано майно, яке перебувало під арештом, що впливає на права та обов»язки ВДВС.

Позови ОСОБА_2, зустрічний позов ВАТ «ПМК-13 та позов Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції розглянуто в одному провадженні.

рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову та позову ВДВС Бориспільського району відмовлено.

В апеляційних скаргах Бориспільського міськрайонного прокурора Київської області, відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-13», відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ставиться питання про скасування рішення суду з підстав невідповідності його вимогам матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову позивачці у задоволенні позову та задоволення позовних вимог ВАТ «ПМК-13»та ВДВС Бориспільського району.

Апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що 14.03.2011 року та 11.03.2011 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ПМК-13»було укладено договори про тимчасову безвідсоткову зворотну фінансову допомогу. Відповідно до умов зазначених договорів ОСОБА_2, в якості безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, надала ВАТ «ПМК-13»грошові кошти в сумі 28580 грн. (договір №03 від 14.01.2011 року) та 30 084,81 грн. (договір №04 від 11.03.2011 року), а позичальник зобов»язався повернути отримані кошти у визначений строк - до 31.12.2011 року. Загальна сума позики становила 58664,81 грн. Договір №03 від 11.03.2011 року про отримання фінансової допомоги від імені ВАТ підписано головою Спостережної ради товариства ОСОБА_4, договір від 11.03.2011 року від імені позичальника підписано в.о.Голови правління ВАТ «ПМК-13»ОСОБА_4.

На підтвердження отримання коштів за зазначеними договорами позивачкою надано копії прибуткових касових ордерів № 166 від 14.01.2011 року та №167 від 11.03.2011 року . Ордер №166 підписано головним бухгалтером ОСОБА_5, касиром ОСОБА_6, ордер №167 - за головного бухгалтера і за касира ОСОБА_7 В прибуткових касових ордерах відсутні посилання на договори, як підставу внесення грошових коштів.

Представники ВАТ «ПМК-13»заперечували, що в товаристві працювала бухгалтером або касиром ОСОБА_7, а також зазначали, що на час укладання договорів ОСОБА_2 фактично здійснювала господарсько-розпорядчі функції, з яких підстав передавалися кошти, для яких цілей, яким чином вони використовувалися товариством не відомо, будь-які бухгалтерські документи, крім копій прибуткових касових ордерів та копій квитанцій до них, що знаходяться в матеріалах справи та які засвідчені представником позивачки, в товаристві відсутні, факт передачі коштів саме за спірними договорами підтверджується лише показаннями свідка ОСОБА_7

З пояснень свідка ОСОБА_8 встановлено, що до 14.04.2011 року він офіційно вважався Головою правління Товариства. Проте, з жовтня 2010 року він добровільно звільнився з даної просади, оскільки не погоджувався з тим, що все керівництво, господарсько-розпорядчі функції в Товаристві здійснювала ОСОБА_2 Відповідно до Статуту товариства 14.04.2011 року було обрано нового голову правління.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він вважався лише формальним в.о. голови правління, всі функції в товаристві здійснювала ОСОБА_2 Саме вона передавала йому на підпис договори позики між нею та ВАТ «ПМК-13». Грошові кошти, які передавалися за договорами він не бачив, накази про передачу майна він підписав особисто, підставою передачі майна був лист ОСОБА_2, в наказах №15 та №17 від 31.03.2011 року зазначено про передачу майна в рахунок заборгованості по договорам №03 від 14.01.2011 року та 04 від 11.03.2011 року, на строки дії договорів уваги не звертав, чому майно передавалося по залишковій вартості він не знає.

З матеріалів справи видно, що наказом №15 від 31.03.2011 року «Про передачу майна в рахунок заборгованості ОСОБА_2»ВАТ «ПМК-13»передано в рахунок заборгованості за договорами позикодавцю наступне майно : транспортний засіб «ЗАЗ 1103072»д.н. НОМЕР_1, транспортний засіб «ГАЗ 2705», номер НОМЕР_2, транспортний засіб «Камаз 55111, номер НОМЕР_3, яке було передано по акту приймання - передачі майна. Наказом №15 передано майно на загальну суму 19971,52 грн. Згідно акту приймання передачі від 31.03.2011 року майно прийнято особисто ОСОБА_2( а.с.22-24).

Наказом №17 від 31.03.2011 року «Про передачу майна в рахунок заборгованості ОСОБА_2» відповідач передав в рахунок погашення заборгованості наступне майно : ксерокс ANON», ПК «Будівельні технології-кошторис 2», комп'ютер «Samsung 736 МВ», комп'ютер з комплектуючими (2 шт), комп'ютер з комплектуючими Р4DС з принтером, факс. Майно передано та прийнято ОСОБА_2 по акту приймання - передачі майна на загальну суму 1744,16 грн. (а.с.25-27). Майно прийнято ОСОБА_2 (а.с.22,26).

Встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №2578404 про стягнення з ВАТ «ПМК-13»на користь УПФУ у м.Бориспіль заборгованості по обов»язковим платежам та заробітної плати на користь фізичних осіб на загальну суму 482619,70 грн. У ході виконавчого провадження державним виконавцем 12.03.2011 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ВАТ «ПМК-13» на праві власності та оголошено заборону на його відчуження. (а.с.97). З довідки ВДВС Бориспільського МРУЮ ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Бориспіль та Бориспільського району встановлено, що 08.04.2011 року, після накладання арешту на майно ВАТ «ПМК-13» з обліку були зняті транспортні засоби: автомобілі марки ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, ГАЗ-1705, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.98,98 зв).

15.04.2011 року державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, суд виходив з того, що у відповідності до ст..509, 526,531, ч.1,2 ст. 1049 ЦК України остання отримала право на майно, що належало ВАТ «ПМК-13», яке їй було передано в рахунок погашення заборгованості за договорами позики, укладеними між нею та ВАТ «ПМК-13» та дійшов висновку, що оскільки її право на майно оспорюється відповідачем та ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції, за нею слід визнати право власності на спірне майно.

При цьому, суд вважав, що ВАТ «ПМК-13» слід зобов»язати передати майно, яке не було передано у повному обсязі ОСОБА_2, а саме : транспортний засіб «Камаз 55111» номер НОМЕР_3, ксерокс ANON», ПК «Будівельні технології-кошторис 2», комп'ютер «Samsung 736 МВ», комп'ютер з комплектуючими (2 шт), комп'ютер з комплектуючими Р4DС з принтером, факс.

Щодо вимог ВАТ «ПМК-13 за зустрічним позовом, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсними договорів тимчасової фінансової допомоги, укладених з ОСОБА_2 підлягають відхиленню у зв»язку з безпідставністю та недоведеністю, а вимоги ВДВС слід відхилити, оскільки права останньої даними договорами не порушено.

З даними висновками суду колегія у повній мірі погодитися не може.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Положеннями ст. 216 ЦК України (435-15) встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних прав та обов»язків для його сторін, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Як вже зазначалося, договори тимчасової безвідсоткової зворотної фінансової допомоги №03 від 14.01.2011 року укладено від імені ВАТ «ПМК -13», як позичальника, головою спостережної ради ОСОБА_4 та фізичною особою -позикодавцем ОСОБА_2, а договір № 04 від 11.03.2011 року-між в.о.голови правління ВАТ «ПМК -13» ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Умовами зазначених договорів визначено строк дії договорів- до 31.12.2011 року ( п.5). За змістом договорів у випадку порушення зобов»язань за договором, сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов»язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання.

Будь-які дані про те, що ОСОБА_4 був уповноважений ( як голова спостережної ради або в.о. голови правління) відповідно до Статуту ВАТ «ПМК-13» на підписання договорів на отримання фінансової допомоги або позики від третіх осіб матеріали справи не містять. Більш того, з пояснень ОСОБА_4 суду вбачається, що він був призначений тимчасово виконувати повноваження Голови правління до проведення Загальними зборами товариства виборів Голови правління. При цьому зазначав, що він формально числився в.о. голови правління, керування товариством фактично здійснювалося ОСОБА_2

Пунктом 8.4.Статуту товариства передбачено, що на період відсутності Голови правління його повноваження переходять до першого заступника голови правління. З пояснень представника ВАТ «ПМК-13» встановлено, що ОСОБА_4 першим заступником голови правління не обирався і на час укладання договорів з ОСОБА_2 таким не являвся, він також не був членом правління, питання щодо надання доручень від імені правління товариства на підписання останнім договорів на отримання фінансової допомоги, а також на право розпоряджатися майном товариства, в порядку встановленому Статутом не вирішувалося. Щодо повноважень голови спостережної ради товариства, то відповідно до вимог чинного законодавства він не міг бути одночасно членом виконавчого комітету товариства і відповідно до нього автоматично повноваження, які покладаються на голову правління товариства або його першого заступника не переходили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що договори №03 від 14.01.2011 року та №04 від 11.03.2011 року не відповідають вимогам закону, оскільки від імені ВАТ «ПМК-13» були укладені та підписані особою за межами її повноважень, а тому відповідно до положень ст. 203, 215 ЦК України (435-15) мають бути визнанні недійсними. Висновок суду про безпідставність та недоведеність зустрічних позовних є необґрунтованим.

В силу ст. 1049 ЦК України (435-15) , позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред»явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред»явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про правомірність передачі їй в рахунок заборгованості по договорам позики та визнання за нею прав власності на передане майно, суд залишив поза увагою ту обставину, що за умовами договорів від 14.01.2011 року та 13.03.2011 року строк повернення боргу визначений як 31.12.2011 року, докази про порушення позичальником зобов»язань позикодавець не навела, з вимогою повернення грошових коштів, а у разі їх відсутності передати їй борг майном по залишковій вартості, ОСОБА_2 звернулася до ВАТ «ПМК-13» вже 29.03.2011 року, а наказами №15 від 31.03.2011 року та №17 від 31.03.2011 року в.о.Голови правління ОСОБА_10 одноособово, в порушення вимог Статуту товариства, без рішення Загальних зборів товариства та відповідного погодження з Правлінням товариства, в рахунок заборгованості передав ОСОБА_2 по залишковій вартості майно, у тому числі транспортні засоби та оргтехніку, розрахунки щодо оцінки майна, що підлягало передачі ОСОБА_2 не проводилася.

Суд не дав також належної оцінки тій обставині, що 12.03.2011 року Постановою державного виконавця ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на все майно, що належало на праві власності ВАТ «ПМК-13» та оголошено заборону щодо його відчуження. Тим самим суд своїм рішенням визнав правомірним передачу, в рахунок заборгованості по договорам безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, майна товариства та визнав право власності за ОСОБА_2 на майно, що перебувало під арештом.

рішення суду в цій частині не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Не можна також погодитися з рішенням суду в частині зобов»язання відповідача ВАТ «ПМК-13»передати ОСОБА_2 не передане у повному обсязі майно, а саме транспортний засіб «Камаз 55111»номер НОМЕР_3, ксерокс ANON», ПК «Будівельні технології-кошторис 2», комп'ютер «Samsung 736 МВ», комп'ютер з комплектуючими (2 шт), комп'ютер з комплектуючими Р4DС з принтером, факс, оскільки в рішенні суду не зазначено, якими родовими ознаками характеризується дане майно, державний реєстраційний номер транспортного засобу, назва марки, моделі, заводський номер, рік випуску оргтехніки, перелік комплектації, вартість майна та не наведено дані щодо встановлення розміру залишкової вартості майна.

Залишено без обґрунтування судом також доводи відповідача, що відповідно до актів приймання-передачі від 31.03.2011 року майно, що є предметом позовних вимог ОСОБА_2, передано та прийнято останньою. ( а.с.22,26).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи, а рішення - ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно, з урахуванням викладеного вище, відмовити позивачці ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог про визнання прав на майно та зобов»язання передати майно, та задовольнити позовні вимоги ВАТ «ПМК-13» та ВДВС про визнання договорів недійсними.

Керуючись ст..ст. 307, 309 ЦПК України, колегія

Апеляційні скарги задовольнити.

рішення Бориспільського міськрайонного суду від 05 квітня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на майно відмовити.

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-13»та позовні вимоги відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції задовольнити.

Визнати договір тимчасової безвідсоткової зворотної допомоги між відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона-13»та ОСОБА_2 № 03 від 14 січня 2011 року та договір тимчасової безвідсоткової зворотної допомоги між відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона-13»та ОСОБА_2 № 04 від 11 березня 2011 року недійсними.