розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниця на рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 17 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниця про стягнення компенсації за порушення строків страхових виплат

У вересні 2011 року позивачі звернулися у Замостянський районний суд м. Вінниця з даним позовом. Позовні вимоги мотивували тим, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниця від 3.03.2010 року задоволено їх позов про збільшення розміру втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, інших страхових виплат та їх перерахунок. Вказане рішення залишене без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2.06.2010 року.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниця від 17.02.2011 року роз`яснено перший абзац резолютивної частини рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 3.03.2010 року та вказано період перерахунку і виплати необхідних сум з 01.05.1992 року по 03.03.2010 року. Дана ухвала залишена без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 7.04. 2011 року.

Своєю відповіддю за №474-06-25-01 від 5.09.2011 року відповідач відмовив позивачам у добровільній виплаті компенсації за порушення строків страхових виплат, тому вони звернулися з зазначеним позовом у суд і просили, змінивши свої позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2І компенсацію у розмірі 81814,67 грн., а на користь ОСОБА_3 - у розмірі 82685,73 грн., з оплатою кожному по 3553,20 грн. експертних послуг.

Замостянський районний суд м. Вінниця своїм рішенням від 17 липня 2012 року заявлений позов задовольнив у повному обсязі.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниця з зазначеним рішенням суду не погодилося, оскаржило його в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області, просить скасувати, як ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову частково, а саме : стягнути з відповідача за несвоєчасне відшкодування втраченого заробітку у зв`язку з профзахворюванням за період з 1.01.1997 року по 1.04.2001 року на користь ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 23409,81 грн., а на користь ОСОБА_2 - у розмірі 19943,17 грн.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційну скаргу задовольнити частково у зв`яку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив зі слідуючого:

1)рішенням Замостянського районного суду м. Вінниця від 3.03.2010 року було задоволено позов ОСОБА_2І та ОСОБА_3 про збільшення розміру втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, інших страхових виплат та їх перерахунок; вказане рішення залишене без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2.06.2010 року.

2)ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниця від 17.02.2011 року роз`яснено перший абзац резолютивної частини рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 3.03.2010 року та вказано період перерахунку і виплати необхідних сум з 01.05.1992 року по 03.03.2010 року. Дана ухвала залишена без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 7.04. 2011 року.

3) відповіддю за №474-06-25-01 від 5.09.2011 року відповідач відмовив позивачам у добровільній виплаті компенсації за порушення строків страхових виплат.

Враховуючи зазначені обставини, суд прийшов до висновку про неправомірність такої відмови і, виходячи з положень ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та п. 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону; ст.34 ЗУ «Про оплату праці»; висновку №2865,397 судово-економічної експертизи від 24.05.2012 року задовольнив позовні вимоги повністю.

Проте, колегія суддів з даним висновком суду не погоджується.

П.3 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) говорить про те, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом, підриємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, виплачується цими підприємствами, установами та організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Те, що підприємство, на виробництві якого позивачі отримали профзахворювання, а саме - ДП ВО «Хімпром» було ліквідоване без правонаступника, встановлено рішенням Замостянського районного суду м. Вінниця від 3.03.2010 року і сторонами не спростовується.

В ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вказано, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає корегуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці».

Стаття ж 34 ЗУ «Про працю» говорить про те, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, у порядку встановленому чинним законодавством.

Відповідач, на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 3.03.2010 року, яке набрало законної сили з постановленням ухвали апеляційного суду Вінницької області від 2.06.2010 року, у червні місяці 2010 року провів перерахунок розміру щомісячних страхових виплат та розміру індексації за період 2001-2010 років і виплатив ОСОБА_3 49980,57 грн., а ОСОБА_2 - 31771,04 грн. Зазначені обставини визнають сторони та підтверджуються довідками про термін виплат щомісячного відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_3 та ОСОБА_2, постановами про призначення доплат, які містяться на а/с 86-92 т.1.

Цими ж доказами підтверджується факт перерахунку та виплати позивачам доплати страхових виплат за період з 01.05.1992 року по 2001 рік у червні 2011 року ОСОБА_3 у розмірі 9348,61 грн., а ОСОБА_2І у розмірі 8872,81 грн. на виконання ухвали Замостянського районного суду м. Вінниця від 17.02.2011 року про роз`яснення рішення, яка була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 7.04.2011 року.

Отже, перерахунки та доплата коштів проведені своєчасно - по набранню законної сили рішеннями суду та відповідно до вимог ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ст.34 ЗУ «Про працю».

Статтею 40 ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачена саме виплата без обмежень протягом будь-якого строку невиплачена сума страхової виплати, а не компенсація втрати частини доходів, як це передбачено ЗУ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (2050-14) .

Але, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі просив суд ухвалити нове рішення, яким задовольнити позивачам виплату компенсації на несвоєчасно недоплачене відшкодування втраченого заробітку у зв`язку з профзахворюванням за період з 1.01.1997 року по 1.04.2001 року ОСОБА_3 у розмірі 23409,81 грн., а ОСОБА_2 у розмірі 19943,17 грн., то в цій частині позов слід задовольнити.

Виходячи з того, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, його слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову : на користь ОСОБА_3 у розмірі 23409,81 грн., а на користь ОСОБА_2 у розмірі 19943,17 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниця задовольнити частково.

рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 17 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниця на користь ОСОБА_2 компенсацію за своєчасно недоплачене відшкодування втраченого заробітку у зв`язку з профзахворюванням у розмірі -----32930,49 грн. за період з 1 травня 1992 року по травень 2010 року включно ( потрібно 73574,34- 40643,85= 32930,49 ).

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниця на користь ОСОБА_3 компенсацію за своєчасно недоплачене відшкодування втраченого заробітку у зв`язку з профзахворюванням у розмірі 15028,49 грн. за період з 1 травня 1992 року по травень 2010 року включно ( потрібно 74357,67-59329,18 =15028,49 ).

рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту може бути оскаржене у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.