розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.07.2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, -

В лютому 2009 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом, вказуючи, що 10.09.2006 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем і від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак спільне життя не склалось і вони разом не проживають, а донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні, при цьому вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, однак відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини та її як дружини, не надає, а тому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь, на утримання доньки ОСОБА_4, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною трирічного віку, крім того, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.07.2012 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн., щомісячно, починаючи з 24.02.2009 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі по 400 грн., щомісячно, починаючи з 24.02.2009 року по 04.08.2010 року включно.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на викладені в ній обставини.

Представник ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а також, право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатний, потребує матеріальної допомоги і що в даному випадку стягнення з відповідача аліментів в розмірі 600 грн. на утримання дитини та 400 грн. на утримання матері, буде відповідати інтересам неповнолітньої дитини та не буде порушувати інтересів сторін.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 10.09.2006 року між сторонами зареєстровано шлюб, від якого у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи видно, що сторони тривалий час шлюбні стосунки не підтримують і разом не проживають, а донька проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні і відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини, не надає, при цьому позивач, на час подачі позову, знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і отримувала допомогу в розмірі 130 грн. щомісячно та інших доходів не отримувала, що свідчить про її недостатню матеріальну забезпеченість.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.2 ст. 84 Сімейного Кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

При визначенні розміру аліментів, судом першої інстанції було враховано обставини, передбачені ст. 182 Сімейного Кодексу України і розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, відповідно до вимог ст. 184 Сімейного Кодексу України.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 600 грн., щомісячно, до досягнення нею повноліття та стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 400 грн., щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.

Викладені в апеляційній скарзі твердження щодо не отримання відповідачем доходів із-за здійснення догляду за батьком, який є інвалідом та потребує стороннього догляду, є безпідставними, оскільки дана обставина врахована при ухваленні рішення і їй надано відповідну правову оцінку.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що аліменти на утримання дружини стягнуто лише за період з 24.02.2009 року по 04.08.2010 року і подальше стягнення даних аліментів не проводиться.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.07.2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.