Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,

суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,

при секретарі: Василевському Я.П.

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, -

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики та просили суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_8 солідарно на їх користь суму позики в розмірі 700 000 гривень, 218 575 гривень 74 копійки. в якості процентів за користування грошовими коштами в період з 02.05.2009р. по 01.03.2012р., 140 000,00 грн. в якості інфляційних за період з 02.05.2009р. по 01.03.2012р., 59 486 грн. в якості 3% річних від простроченої суми основного боргу за період з 02.05.2009р. по 01.03.2012р., З 219,00 грн. у відшкодування судового збору та витрати на правову допомогу.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 01.11.2008 року вони, діючи в якості позикодавців, уклали з відповідачами, в якості позичальників, договір позики. На виконання досягнутих домовленостей, в межах укладеного договору позики від 01.11.2008 року, позивачі передали, а відповідачі, зокрема особисто ОСОБА_3, прийняла у них грошові кошти в розмірі 700 000,00 грн. для придбання разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_8, у спільну сумісну власність автомобіля марки Мерседес - Бенц GL 450. Відповідно до умов договору дійшли згоди та домовились, що відповідачі повернуть їм отриману позику до 01.05.2009 року. На підтвердження укладення договору позики та досягнутих домовленостей, відповідач-1 в присутності та з відома (згоди) відповідача-2 надала власноручно написану розписку від 01.11.2008 року про отримання коштів. 15 листопада 2008 року відповідачі, в період шлюбу, за рахунок отриманих у них в борг коштів придбали автомобіль марки Мерседес - Бенц GL 450, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією № 5 від 15.11.2008р. та квитанцією № 28 від 12.11.2008 р. Посилаються на те, що відповідно ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зазначають, що підтвердженням того, що автомобіль марки Мерседес - Бенц GL 450, державний номерний знак НОМЕР_1, був придбаний у спільну сумісну власність подружжя є рішення Апеляційного суду м. Києва від 14.07.2010 року та що відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішення у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не дивлячись на те, що згідно умов укладеного договору позики від 01.11.2008 року строк виконання зобов'язання щодо повернення позичених коштів закінчився 01.05.2009 року, відповідачі до цього часу вказану суму грошових коштів їм не повернули. Також просять стягнути за період з 02.05.2009р. по 01.03.2012р проценти за користування грошовими коштами, інфляційні, 3% річних, судові витрати та витрати на правовому допомогу.

Відповідач подав до суду зустрічний позов та просить суд визнати договір позики, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 та ОСОБА_3 від 01.11.2008 року недійсним; в задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов обґрунтовує тим, що 04 червня 1999 року між ним і ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.11.2009 року між ними було розірвано. 15 листопада 2008 року в період шлюбу ними був придбаний автомобіль марки Мерседес - Бенц GL 450, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується Довідкою - рахунком серії ДДР № 640176, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 Зазначений автомобіль був придбаний ними як подружжям за спільні кошти, які на протязі певного часу відкладались на потреби сім'ї. Про наявність договору позики, укладеного між його колишньою дружиною та ОСОБА_1 і ОСОБА_7 він взагалі нічого не знав, і тим паче не був присутній при написанні ОСОБА_3 відповідної розписки. До того ж звертає увагу суду на той факт, що він ніколи не був знайомий і жодного разу не бачив а ні ОСОБА_1, а ні ОСОБА_7 Зазначає, що не мав наміру купувати автомобіль в борг, і навіть якби у них виникла потреба у запозиченні коштів, він міг би взяти кредит в банку на вигідних умовах, так як на момент купівлі автомобіля працював в КБ "Приватбанк" на посаді заступника керівника бізнесу Кредитні картки. Навіть якщо ОСОБА_3 і запозичувались кошти у ОСОБА_1 і ОСОБА_7 у розмірі 700 000 гривень, то використовувались вони не на потреби сім'ї і не на купівлю автомобіля. Також зазначає, що взагалі виникають сумніви сам факт отримання коштів та дата складання відповідної розписки, оскільки в жовтні 2009 року він звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом, в якому після уточнень, просив стягнути з ОСОБА_3 компенсацію вартості реалізованого нею ОСОБА_7 за 10 гривень автомобіля марки Мерседес - Бенц GL 450 державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску у розмірі 324 258 гривень. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2010 року його позов був задоволений і стягнуто с ОСОБА_3 на його користь половину вартості автомобіля марки Мерседес - Бенц GL 450 у розмірі 341 225 гривень та судові витрати. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2010 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2010 року було змінене, зменшений розмір стягнутої з ОСОБА_3 компенсації до 324 258 гривень. В решті рішення залишено без змін.

Звертає увагу суду на той факт, що а ні під час слухання справи в першій інстанції, а ні під час апеляційного оскарження, згадування ОСОБА_3 про те, що автомобіль був придбаний за запозичені кошти не було. До того ж відповідачем ОСОБА_3 був поданий зустрічний позов, в якому вона просила визнати спірний автомобіль особистою приватною власністю, оскільки він був придбаний під час окремого проживання з ним. Цей позов ухвалою суду від 26.05.2010 року залишений без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України. Зазначена ухвала оскаржена не була, і тільки в касаційній скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2010 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 14.07.2010 року ОСОБА_3 зробила посилання на те, що кошти на придбання автомобіля марки Мерседес - Бенц GL 450, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску у розмірі 700 000 гривень вона взяла в борг у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і додала до касаційної скарги розписку, що по формі та змісту відрізняється від тієї розписки, на яку ОСОБА_1 та ОСОБА_7 посилається в своєму позові про стягнення боргу за договором позики.

Посилаючись на ст. 65 Сімейного кодексу України, зазначає, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового та просить суд зазначений вище договір позики від 01.11.2008 року визнати недійсним.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_7 суму позики в розмірі 700 000 (сімсот тисяч),00 грн., 218 575 (двісті вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 74 коп. в якості процентів за користування грошовими коштами в період з 02.05.2009р. по 01.03.2012 р., 140 000 (сто сорок тисяч),00 грн. в якості інфляційних за період з 02.05.2009 р. по 01.03.2012р., 59 486 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. в якості 3% річних від простроченої суми основного боргу за період з 02.05.2009р. по 01.03.2012 р. та 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять),00 грн. у відшкодування судового збору.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 - відмовити.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить змінити рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року та стягнутим з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 солідарно в рівних частинах на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_7 суму отриманої позики в розмірі 700000 гривень, 218575 гривень 74 копійки в якості процентів за користування грошовими коштами в період з 02 травня 2009 року по 01 березня 2012 року, 140000 гривень в якості інфляційних за період з 02 травня 2009 року по 01 березня 2012 року, 59486 гривень в якості 3% річних від простроченої суми основного боргу за період з 02 травня 2009 року по 01 березня 2012 року та 3219 гривень у відшкодування судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема посилається на те, що рішенням суду грубо порушено норми процесуального та матеріального (сімейного) права, неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_7 та представник відповідача ОСОБА_5, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_8, проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 листопада 2008 року між позивачами та ОСОБА_3 було укладено договір позики терміном до 01 травня 2009 року (а.с.8) на суму 700 000 гривень, яку особисто отримала ОСОБА_3, що нею в судовому засіданні не заперечувалось. Зазначені кошти на час розгляду справи ОСОБА_3 не повернуті.

В цей період ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_8 (а.с.12,30).

Згідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року шлюб між ними розірвано (а.с.77).

Як установлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2010 року, яким задоволено позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості подружнього майна, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12 листопада 2008 року, ОСОБА_3 під час перебування в зареєстрованому шлюбі придбано автомобіль Мерседес - Бенц GL 450, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску; в органах ДАІ вказаний автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_3 та 03 вересня 2009 року, без згоди ОСОБА_8, діючи через довірену особу ОСОБА_1, за біржовою угодою продано за 10 гривень ОСОБА_7 Зазначене рішення змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2010 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 компенсації проданого автомобіля до 324 258 гривень. Ухвалою Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 жовтня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Як убачається зі змісту рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2010 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2010 року (а.с.64-67), відповідач ОСОБА_3 стверджувала, що спірне майно, а саме автомобіль Мерседес - Бенц GL 450 було придбано за її особисті кошти.

В той же час, при розгляді даної справи, відповідач ОСОБА_3 як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді стверджувала, що автомобіль придбано за спільні кошти з ОСОБА_8

Колегія суддів вважає такі твердження ОСОБА_3 штучним створенням доказів в залежності від обставин, що будуть вигідні для неї, з метою ухвалення рішення на її користь.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до довідки-рахунку серії ДДР №640176 від 15 листопада 2008 року, виданої на ім'я ОСОБА_3 (а.с.63), автомобіль Мерседес - Бенц GL 450 було придбано за 499020 гривень, в т.ч. ПДВ 83186, 67 гривень, в той час як відповідно до розписки від 01 листопада 2008 року, ОСОБА_3 отримала в борг 700000 гривень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 58, ч.2 ст. 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь яких письмових доказів, які б свідчили що отримані ОСОБА_3 в борг 700000 гривень були витрачені на придбання автомобіля Мерседес - Бенц GL 450, відповідачем суду не надано.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення суми боргу за договором позики саме з ОСОБА_3, оскільки надані письмові докази логічно узгоджуються між собою.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення договору позики в інтересах сім'ї.

Колегія суддів вважає такий висновок суду вірним, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_8 належних доказів на підтвердження вчинення договору позики в інтересах сім'ї суду не надав.

Ст. 65 СК України передбачає подання письмової згоди другого із подружжя в разі укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і /або/ державної реєстрації.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Як вбачається з наведеного, нотаріальне посвідчення для зазначеного договору не є обов'язковим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313- 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.