розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона та безпека плюс»на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона та безпека плюс»про відшкодування матеріальної та моральної ( немайнової ) шкоди,-

В квітні 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнив в січні 2012 року і просив стягнути на відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_5 -30000 грн., з ТОВ «Охорона та безпека плюс»4788 грн. на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 30000 грн. з ТОВ «Охорона та безпека плюс»20 000 грн. і судові витрати.

В обґрунтування позову посилався на те, що протиправними діями відповідачів йому заподіяно майнову і моральну шкоду внаслідок порушення його права на проживання в квартирі АДРЕСА_2

Заочним рішенням Орджонікідзевського райсуду м.Харкова від 28 лютого 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто на відшкодування моральної шкоди по 20 000 грн. з кожного відповідача і судові витрати в дольовому порядку в розмірі 848 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_4 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині відмови стягнення на відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_5 - 30 000 грн. і з ТОВ «Охорона та безпека плюс» - 4788 грн. та ухвалити нове рішення про стягнення вказаних сум і судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що, відмовивши йому у стягненні з відповідачів спричиненої матеріальної шкоди, суд порушив вимоги матеріального та процесуального законодавства. Судом не враховані прямі докази, які повністю, об'єктивно документально, зокрема пояснення свідків, підтверджують факт спричинення йому відповідачами матеріальної шкоди у розмірі 34788 грн.

У період з 2008 року по березень 2011 рік матеріальна шкода спричинена внаслідок застосування до нього грубої фізичної сили, спричиняючи тілесні ушкодження, фізичну біль та душевні страждання, погрожуючи вбити, якщо він піди до своєї квартири та буде мешкати у ній, при цьому неодноразово замінювали вхідні двері та замки. В результаті таких дій відповідачів у нього загострилася гіпертонія, стенокардія, а також загострились інші тяжкі хвороби, по суті він став інвалідом та затратив на лікування тисячі гривень.

У зв'язку з неправомірним позовом ОСОБА_5 до нього, він не мав де жити у місті Харкові та змушений був виїздити у місто Краснодон Луганської області, не маючи умов для нормального життя.

ТОВ «Охорона та безпека плюс» також подана апеляційна скарга, в якій воно просить рішення змінити, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з них моральної шкоди.

Вважає рішення необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, зазначає, що про те, що рішення від 28 лютого 2012 року є заочним зрозуміло лише з описової його частини, оскільки в назві не вказано, що воно заочне.

Ухвалюючи рішення, судом не були взяті до уваги заперечення проти позову представника ТОВ від 14 грудня 2011 року, а також лист товариства від 06 вересня 2011 року, адресований ОСОБА_5 про розірвання договору № ДГ 9167/1 від 01 грудня 2010 року.

Вказує, що позивачем не було надано доказів того, що товариству було відомо про наявність його права на проживання у спірній квартирі в період з 01 грудня 2010 року.

Крім того, позивач у позовній заяві та в судових засіданнях зазначав, що 29 грудня 2007 року між АТ «Охорона та безпека»та ОСОБА_5 укладено договір № ДГ - 9167/1, а у подальшому 01 грудня 2010 року з ОСОБА_5 та ТОВ «Охорона та безпека плюс»( правонаступником АТ «Охорона та безпека») між тим АТ «Охорона та безпека»до участі у справі не залучалося, позовних вимог не пред'являлося. Позивачем не надано доказів того, що ТОВ «Охорона та безпека плюс»є правонаступником АТ «Охорона та безпека», проте цей факт заперечує і статут товариства.

Необґрунтованим є стягнення з товариства моральної шкоди у розмірі 20000 грн. на користь позивача, оскільки доказів завдання таких страждань саме працівниками товариства позивачем не надано. Так договір на охорону квартири укладено 01 грудня 2010 року, а розірвано 06 вересня 2011 року, відразу як стало відомо про права позивача.

Судом також не визначений період, за який стягнуто моральну шкоду.

Задовольняючи позов частково та вирішуючи питання про стягнення судових витрат на користь позивача, судом не враховано вимоги ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Судом не було проведено розрахунок відсотку задоволених позовних вимог та, у якому розмірі при цих обставинах, підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що рішення оскаржується в частині відмови в задоволенні позову про стягнення майнової шкоди і в частині задоволення позову про стягнення з ТОВ «Охорона та безпека плюс»моральної шкоди.

В частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. з ОСОБА_5 рішення суду сторонами не оскаржене і в апеляційному порядку не переглядається.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає що скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а скарга ТОВ «Охорона та безпека плюс»підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази відносно ОСОБА_5 не є доказами заподіяння майнової шкоди, а є документально підтверджені понесені ним витрати під час розгляду даної справи в суді, а відносно ТОВ «Охорона та безпека плюс»позивач доказів взагалі не надав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Охорона та безпека плюс»моральної шкоди в сумі 20000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що з 1 грудня 2010 року з вини відповідача, який повинен був діяти у спосіб та порядок встановлений чинним законодавством та нормативними актами України було спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданням позивача через неправомірні дії відповідача внаслідок перешкоджання позивачеві у здійсненні права користування АДРЕСА_1.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується частково з наступних підстав.

Згідно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 лютого 2008 року і від 12 березня 2008 року ОСОБА_4 звертався до правоохоронних органів із заявою відносно ОСОБА_5 і зазначав, що вона замінила двері в вищезазначеній квартирі (а.с.59 том 1, а.с.4 том 2).

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.04.2008 року ОСОБА_4 звертався до правоохоронних органів із заявою відносно ОСОБА_5 і АТ «Охорона та безпека»щодо розкрадання його особистих речей, але в ході перевірки факти не знайшли свого підтвердження (а.с.2-3 том 2).

1 грудня 2010 року ОСОБА_5 і ТОВ «Охорона та безпека плюс» уклали договір на охорону спірної квартири (а.с.24-27 том 3).

рішенням Орджонікідзевського райсуду м.Харкова від 25 лютого 2010 року було поновлено право користування ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1 і вселено його в цю квартиру. ОСОБА_5 було зобов'язано надати йому ключі від вхідних дверей цієї квартири (а.с.32-37, том.1).

6 вересня 2011 року ТОВ «Охорона та безпека плюс»направила ОСОБА_5 листа про розірвання договору на охорону у зв'язку з порушенням нею умов договору і не повідомленням про право на користування житлом позивача ОСОБА_4 (а.с.30 том 3).

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст. 60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Перший том справи складається з розрахунків витрат, копій судових повісток і квитків на проїзд.

Лист від 19.10.2009 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки стосується події за 2009 рік, тобто до укладення договору 1.12.2010 року з ТОВ «Охорона та безпека плюс»(а.с.60 том 1)

З акту судово-медичного дослідження від 28.08.2009 року вбачається, що він стосується події, що відбулась 26 серпня 2009 рік, тобто також до укладення договору з відповідачем ТОВ «Охорона та безпека плюс»(а.с.7 том 2)

Як сам ОСОБА_4 зазначав в зверненнях до правоохоронних органів нанесли йому тілесні ушкодження працівники АТ «Охорона та безпека»26.08.2009 року . ТОВ «Охорона та безпека плюс»не є правонаступником АТ «Охорона та безпека».

Довідки про стан здоров'я і чеки про вартість ліків що містяться в другому томі не є достатніми доказами заподіяння шкоди здоров'ю позивача відповідачами.

Суд першої інстанції відмовляючи у відшкодуванні майнової шкоди, правильно дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду -позивач суду не надав.

Що стосується доводів апеляційної скарги ТОВ «Охорона та безпека плюс», то вони є обґрунтованими.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (v0004700-95) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Матеріали справи не містять доказів, що в результаті протиправних дій відповідача ТОВ «Охорона та безпека плюс» цивільні права позивача зазнали зменшення або ліквідації і це позбавило його можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково і внаслідок чого йому заподіяно моральну шкоду.

рішення суду не виконувалось згідно актів державної виконавчої служби через те, що двері квартири були зачинені і в них не зазначено, що саме ТОВ «Охорона та безпека плюс»перешкоджало вселенню позивача. Обов'язок надати ключі від квартири рішенням суду було покладено на відповідача ОСОБА_5 і попередження про виконання рішення суду направлялись також виключно ОСОБА_5 (а.с.336-340 том 2 ).

Даних про те, що позивач або органи виконавчої служби звертались до відповідача ТОВ «Охорона та безпека плюс» з питання неможливості виконання рішення суду про вселення позивача у зв'язку з находженням квартири під охороною, матеріали справи також не містять.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що через неправомірні дії відповідача внаслідок перешкоджання позивачеві у здійсненні права користування АДРЕСА_1 позивачеві заподіяно моральну шкоду.

Відповідно до п.2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК підставами для зміни рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди і судових витрат з ТОВ «Охорона та безпека плюс»підлягає зміні з відмовою в задоволенні позовних вимог і скасуванням стягнення судових витрат.

Керуючись ст. 10, 11, 15, 57, 213, 214, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -відхилити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона та безпека плюс»- задовольнити.

рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2012 року від 28 лютого 2012 року - змінити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона та безпека плюс»про відшкодування моральної шкоди -відмовити.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона та безпека плюс»судового збору 848, 0 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. -рішення скасувати.

В частині стягнення з ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось.

рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.