колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Желепи О.В.

Суддів: Іванченка М.М., Кабанченко О.А.

При секретарі: Дубик Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2011року в справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив в судовому засіданні та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14 423 грн. 35 коп. за кредитним договором № 20-5863/2-1 від 07.11.2007 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 14 423 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором та 274 грн. 80 коп. судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач, через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог банку на суму 4950 грн. 30 коп. В скарзі представник вказував на те, що в договорі не встановлено строк його дії, а тому відповідно вимога про стягнення процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне повернення коштів за період з 6 жовтня 2009 року є безпідставною. Також скарга містить доводи про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає дійсності. Так в скарзі зазначено, що відповідачка погасила суму 6 049 грн. 70 коп., а тому відповідно борг залишився - 4950 грн. 30 коп. Крім того в скарзі зазначено, що судом було безпідставно стягнуто відсотки в сумі 2114 грн. 27 коп. та 198 грн. 99 коп., так як позивач не надав розрахунок вказаних сум. Також представник відповідача посилається на те, що умовами договору вже передбачена відповідальність боржника за несвоєчасне виконання договору в розмірі подвійної облікової ставки, а тому відсутні підстави ще й для застосування ст. 625 ЦК та стягнення з відповідача 21 % за неналежне виконання грошового зобов'язання замість 3 %. Крім того в скарзі міститься прохання про застосування ст. 551 ЦК України та зменшення розміру неустойки.

В апеляційному суді відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача просив рішення районного суду залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 07.11.2007 року між «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком», правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк), та відповідачкою ОСОБА_3 (клієнт) було укладено договір про обслуговування та кредитування карткового рахунку №20-5863/2-1, яким банк надав відповідачці кредит шляхом відкриття кредитної лінії в сумі, що не повинна перевищувати 11 000 грн. Кошти за умовами договору повинні були бути повернуті до 05.10.2009 року.

Відповідно до умов договору датою видачі кредиту є день списання коштів з рахунку за дорученням клієнта понад суму залишку коштів на ньому за здійсненні нею платіжні операції та пов'язані з їх проведенням суми комісійної винагороди; кредит надається в межах ліміту кредитної лінії у сумі, що перевищує власні кошти клієнта на рахунку.

За умовами договору клієнт прийняла на себе зобов'язання дотримуватися умов договору, в тому числі порядку, який додасться до договору, щодо здійснення платіжних операцій через рахунок та користування кредитною карткою, використовуючи при цьому кредит в межах встановленого ліміту кредитної лінії; своєчасно сплачувати кредит та проценти за ним, а також інші платежі, передбачені зазначеним договором; у випадку прострочення клієнтом сплати перелічених платежів остання зобов'язана спрямовувати призначені для цього кошти на рахунки простроченої заборгованості відповідно за кредитом, процентами та неустойки. Згідно п.6.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повернення клієнтом кредиту, процентів за користування ним та повного виконання нею будь-яких інших грошових зобов'язань за цим договором.

Встановлено, що 08.07.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк), та відповідачкою ОСОБА_3 (клієнт) було укладено договір №20-1300/2-1 про внесення змін до договору №20-5863/2-1 про обслуговування та кредитування карткового рахунку, яким п.2.1 розділу 2 договору було викладено в наступній редакції: банк надав клієнту кредит шляхом відкриття кредитної лінії в сумі, що не перевищує 11000 грн.; п.3.12 договору№20-5863/2-1 стосовно комісійної винагороди за управління кредитними коштами, викладено в новій редакції.

Встановлено, що в період дії кредитного договору відповідачка не дотримувалася його умов; станом на 21.01.2011 р. ОСОБА_4 має заборгованість перед позивачем у сумі 12607,58 грн., з яких 8646,51 грн. заборгованості за кредитом, 198,99 грн. заборгованості по нарахованих процентам за кредитом, 2114,27 грн. заборгованості по нарахованих та несплачених процентах, 1434.86 гри. пені за прострочену заборгованості за кредитом. 212,95 грн. пені за прострочення сплати процентів. Крім того відповідачці ОСОБА_3 відповідно до пп."а" п.3.11 договору№20-5863/2-1 від 7.11.2007 р., ст. 625 ЦК України нараховані 1815,77 грн. процентів, а всього 14423,35 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.

Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши ОСОБА_3 кредит.

Позичальник не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом.

Оскільки, відповідач прострочив виплату кредиту, відсотків та плати за управління кредитом, тобто не дотримався умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача про стягнення визначеної позивачем заборгованості по кредитному договору.

Виходячи

Доводи апеляційної скарги відповідача, про те, що відповідач не вірно обрахував розмір заборгованості є недоведені.

Для перевірки вказаних доводів, апеляційним судом призначалась судова-бухгалтерська експертиза, проте, вона не була проведена з вини відповідача, яка не сплатила вартість експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 146 ЦПК України, уразі ухилення особи, яка бере участь у справі від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з 'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи, що без оплати проведення експертизи є неможливим, апеляційний суд, визнає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є правильним.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач проводячи свої розрахунки не врахував порядок зарахування коштів в разі прострочення виплат. Так ОСОБА_3 в апеляційному суді визнала. Що вона через тяжке матеріальне положення допустила прострочення виплат, а тому кошти, які списувались у неї з карткового рахунку, зараховувались спочатку на погашення штрафних санкцій, та відсотків, відповідно розмір коштів які зобов 'язана повернути банку ОСОБА_3, навіть з врахуванням списаних з її картки коштів, перевищує суму отриманого кредиту.

Доводи скарги з приводу зменшення пені на підставі ст. 551 ЦК України (435-15) , апеляційним судом не приймаються, тому, що відповідачка тривалий час не погашає заборгованість, яка складає не значну суму. Крім того розмір визначеної банком пені не перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Посилання апелянта на те, що банк не має права стягувати кошти за ст. 625 ЦК України (435-15) не ґрунтуються на законі, тому, що кредит відповідачем отримувався в гривнях, відповідно не залежно від стягнення пені за умовами договору, банк має право вимагати додатково індекс інфляції та 3% річних за невиконання відповідачем грошового зобов 'язання.

Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують. Правові підстави для відмови в задоволенні позову, про що просить відповідач, відсутні.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 307, 308, 313, п.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2011року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.