Справа №22- 2190\774\ 2012р. 

Головуючий в І інстанції: Дюдюн О.В.

Категорія: 30 Доповідач: Закарян К.Г.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Закарян К.Г.

Суддів: Воронцової Л.П.

Ігнатенко П.Я.

при секретарі: Прохоровій І.С.

з участю адвоката: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2011року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя,

У вересні 2010року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя, посилаючись не те, що 29.07.2010року близько 07 години 30 хв. ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 поблизу свого будинку безпричинно причинила їй легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасну втрату працездатності. Через отримані ушкодженнями вона перебувала на стаціонарному лікуванні у звязку з чим їй завдано матеріальну шкоду в сумі 999,23 грн., а також за рекомендацією лікарів вона потребувала переведення на роботу з легкими умовами праці і за відсутності можливості роботодавця забезпечити належні умови протягом двох місяців була позбавлена можливості утримувати себе та сімю. Окрім того діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 4000грн. та повязує із моральними стражданням через фізичний біль, приниження та втрату звичного способу життя.

З огляду на викладене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 999,23 грн., моральну шкоду в сумі 4000грн. В ході судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги і просила суд також стягнути на її користь втрачений заробіток в сумі 17950грн., який вона втратила через завдані тілесні ушкодження та відсутність у роботодавця можливості надати їй роботу з легкими умовами праці.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 999,23 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 8880 грн. в рахунок відшкодування втраченого, внаслідок ушкодження здоровя заробітку; 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 11879 грн. Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 118,79 грн. та 120 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 її доводів не визнала, рішення суду просить залишити без змін, зазначаючи при цьому, що стан здоровя через неправомірні дії відповідачки у неї погіршився і до теперішнього часу не відновлений.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобовязань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті частина 1 статті 1167 ЦК України.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992року №6 (v0006700-92) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Судом установлено, що 29.07.2010 року близько 07 години 30 хв. ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 поблизу свого будинку безпричинно причинила ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасну втрату працездатності. Через отримані ушкодженнями потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні та понесла матеріальні витрати в сумі 999,23грн., повязані з необхідністю придбання медикаментів.

У звязку із погіршенням стану здоровя за рекомендацією лікарняної консультативної комісії Чаплинської районної лікарні, позивачка потребувала працевлаштування строком на два місяця без фізичних навантажень, частих нахилів, перегріву, переохолодження, виконання сільськогосподарських робіт (а.с.10).

ОСОБА_4 працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Долинське» за трудовим договором. У серпні та вересні 2010року, у звязку з неможливістю роботодавця надати їй роботу відповідно до рекомендації лікарняної консультативної комісії Чаплинської районної лікарні від 25.08.2010 року, не працювала.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку (доходу),розмір якого визначається відповідно до вимог ст.1197 ЦК України.

Враховуючи характер і суть правовідносин, що склалися між сторонами, як це вбачається із наведених вище і встановлених судом обставин, і зважаючи на те, що за обставинами справи, судом встановлений факт неправомірних дій відповідачки щодо позивачки, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій і відсутності вини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апелянта щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи, позбавленні правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Посилання апелянта на неправомірність стягнутої судом в рахунок морального відшкодування суми, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки визначаючи розмір відшкодування суд враховував, що в результаті завданих тілесних ушкоджень, позивачка зазнала моральних страждань, повязаних із фізичним болем, приниженням, та неможливістю протягом тривалого часу вести звичний спосіб життя.

Безпідставними є посилання апелянта на відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідача в частині відшкодування втраченого заробітку, у звязку із неможливістю роботодавця надати позивачці необхідну відповідно до довідки роботу, оскільки втрата заробітку сталася внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому до спірних правовідносин судом обґрунтовано застосовані положення ст.1195, 1197 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2011року залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.