розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду від 28.12.2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

10 березня 2011 року ОСОБА_3 пред`явила зазначений позов. Вказала, що з 10.10.1993 року по 24.09.2010 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. У травні 1999 року відповідач за заповітом успадкував незавершений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, процент готовності якого становив 25%. Вона з відповідачем продовжували будівництво будинку. У 2001 році вони, купили нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, в приміщенні якого облаштували майстерню по ремонту автомобілів та магазин господарських товарів. Вона як бухгалтер допомагала відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність. Остання ревізія в магазині була в 2009 р. і на момент ревізії в магазині знаходилося товару на суму 192000 грн. За цим приміщенням була закріплена земельна ділянка площею 0,0688 га, яку вони 21.03.2005 року викупили.

ОСОБА_3 просила здійснити поділ вищенаведеного майна між нею і відповідачем та стягнути 96000 вартості товару, що знаходиться в магазині господарських товарів по АДРЕСА_2 .

рішенням Бучацького районного суду від 28.12.2011 р. позов задоволено частково. Проведено поділ цегляної господарської будівлі загальною площею 236,1 кв.м, - по АДРЕСА_2, згідно якого:

Виділено ОСОБА_3 гараж 1-1б площею 74.1 кв.м., приміщення 1-2 площею 22.2 кв.м. та приміщення 1-3 площею 22.2 кв.м., загальною вартістю 107011 грн., що складає 50.8% ідеальних часток.

Виділено ОСОБА_1 гараж 1-1а площею 74.1 кв.м., приміщення 2-1 площею 6.9 кв.м., приміщення 2-2 площею 7.8 кв.м. та приміщення 2-3 площею 28.8 кв.м., загальною вартістю 103740 грн., що складає 49.2 ідеальних часток.

Проведено поділ між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0.0688 га, у рівних частинах.

Проведено поділ незавершеного будівництва житлового будику загальною площею 176,85 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1, згідно якого:

Виділено ОСОБА_3 тамбур 1-1 площею 3.6 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 21.8 кв.м., коридор 1-3 площею 6.8 кв.м., кімнату прихожу 1-4 площею 14.0 кв.м., веранду 1-5 площею 11.03 кв.м., кухню-столову 1-6 площею 25.0 кв.м., туалет 1-7 площею 1.5 кв.м., ванну 1-8 площею 3.6 кв.м.та кладову 1-9 площею 1.5 кв.м., загальною вартістю 103786 грн., що складає 50, 2% ідеальних часток.

Виділено ОСОБА_1 веранду 1-10 площею 5,6 кв.м, коридор 2-1 площею 6,85 кв.м, кімнату 2-2 площею 21.8 кв.м, кімнату 2-3 площею 15.4 кв.м, коридор 2-4 площею 11.8 кв.м, кімнату 2-5 площею 9, 7 кв.м, туалет 2-6 площею 1,5 кв.м, ванну 2-7 площею 3,6 кв.м, кладову 2-8 площею 1,5 кв.м, веранду 2-9 площею 5,6 кв.м та терасу 2б площею 4,67 кв.м, загальною вартістю 102838 грн., що складає 49.8 ідеальних часток.

Проведено поділ між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельних ділянок по АДРЕСА_1, загальною площею 0,1028 га, у рівних частинах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і прийняти нове яким в позові ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не досліджено належним чином подані та здобуті в ході судового засідання докази, поверхнево та неповно з'ясовано обставини які мають значення для правильного вирішення спору.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення ОСОБА_1, представника апелянта, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_3, її представника, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково .

Задовільняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 слід визнати об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи, що відповідачем, як фізичною особою, за договором купівлі-продажу придбано нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, суд прийшов до висновку, що дане майно є об"єктом спільної сумісної власності подружжя.

Того що ОСОБА_1 придбав вказане приміщення для заняття підприємницькою діяльністю та фактично з такою метою воно і використовується, правового значення суд не надав.

Суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ між нею і відповідачем у рівних частинах цегляної господарської будівлі загальною площею 236,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2, незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 176,85 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, та земельних ділянок, призначених для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності, ведення особистого селянського господарства і обслуговування жилого будинку є обгрунтованими і підлягають до задоволення, так як згадане майно є об'єктом права спільної сумісної власності сторін і, оскільки сторони не домовилися про порядок його поділу, підлягає поділу за рішенням суду.

Суд провів поділ незавершеного будівництвом житлового будинку площею 176,85 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до варіанту №2 судової будівельно-технічної експертизи та стягнув з позивачки 19708 грн., що складає вартість незавершеного будівництвом житлового будинку на момент успадкування його відповідачем станом на 20 травня 1999 року.

Врахувавши, що з позивачкою проживають діти і розмір аліментів, які вони одержують, є меншим за прожитковий мінімум для дітей і недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, суд вирішив, що при поділі частка майна позивачки повинна бути збільшена.

Враховуючи недоведеною позивачкою обставину, що в магазині знаходиться товар на суму 192000 грн., на яку вона посилається як на підставу своєї вимоги про стягнення 96000 грн. вартості товару - в задоволенні даної вимоги судом відмовлено.

Однак погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки вони протирічать чинним нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надавши пояснення аналогічні апеляційній скарзі заперечив щодо поділу цегляної господарської будівлі що розташована по АДРЕСА_2 і вказав, що купив він вказане приміщення для здійснення підприємницької діяльності, будучи зареєстрованим як підприємець, за позичені кошти і віддавав борг не з сімейного бюджету, а з валових доходів підприємця.

Вказував, що дружина підприємцем не була, а працюючи головним бухгалтером в іншої особи підприємця лише допомогала йому здавати звіти по єдиному податку.

Надаючи пояснення щодо успадкованого ним незавершеного будівництвом житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 зазначив, що вартість будинку при спадкуванні, станом на 20.05.1999 року, коли процент готовності складав 25%, становила 19708 грн., процент його готовності на момент дослідження становить 51,8%, а вартість - 206624 грн.

Зазначив, що він його не будував, в будинку вони не проживали і в даний час в ньому ніхто не живе, а за час їх спільного проживання ним встановлено метало-пластикові вікна, тимчасові металеві двері, електропроводка і ОСОБА_3 може претендувати лише на відшкодування частки у вказаних матеріалах.

Вказав, що відшкодовуючи йому грошову суму - 19708 грн., що складає вартість не завершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 суд взяв ціни, які існували в 1999р., на час спадкування ним будинку, а не на час постановлення рішення суду, що є порушенням його прав на власність.

Стверджував, що приміщення по АДРЕСА_2 ще не введено в експлуатацію і при вказаному судом поділі вказаного приміщення ні він, ні ОСОБА_3 не зможуть ні повноцінно використовувати вказані судом частки, ні їх реалізувати, а він не зможе заробляти ні на своє проживання, ні на сплату аліментів дітям в тій сумі що платить в даний час, надавати їм матеріальну підтримку.

ОСОБА_3. надаючи пояснення сказала, що просить рішення суду залишити без змін і вона згідна з запропонованим розподілом та зазначала як те, що в господарській будівлі по АДРЕСА_2 вона планує відкрити магазин, так і те, що в неї немає коштів для проведення ремонту в житловому будиноку по АДРЕСА_1.

Заслухавши пояснення сторін колегія суду приймає твердження ОСОБА_1 щодо господарської будівлі по АДРЕСА_2 до уваги оскільки вони підтверджені іншими доказами, а саме:

- ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 01.08.97р. - (а.с.49),

– вказана будівля куплена ним 03.10.2001р. - (а.с.10),

– рішенням виконкому Бучацької міської ради від 21.02.02р. №46 підприємцю ОСОБА_1 дозволено реконструкцію викуплених приміщень по АДРЕСА_2 —(а.с.116),

– земельну ділянку по АДРЕСА_2, для ведення несільськогосподарської підприємницької діяльності ОСОБА_1, як суб"єкт підприємницької діяльності, викупив 21.03.2005р. - (а.с.13),

- ОСОБА_3 не спростовано твердження ОСОБА_1, що купив він приміщення по АДРЕСА_2, для здійснення підприємницької діяльності, будучи зареєстрованим як підприємець, за позичені кошти і віддавав борг не з сімейного бюджету, а з валових доходів підприємця.

Відповідно до ч.2 п.24

Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя " (v0011700-07) -

не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

П.29 вказано, що відповідно до положень статей 57, 61 СК , ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що будівля по АДРЕСА_2, та земельна ділянка по АДРЕСА_2, не є майном подружжя, а є майном ОСОБА_1, як суб"єкта підприємницької діяльності і в поділ майна подружжя воно не може бути включене.

Згідно ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.655 цього Кодексу, за договором купівлі-продажу власником майна стає покупець, який прийняв передане від продавця майно та сплатив за нього обумовлену договором суму.

ОСОБА_1, будучи підприємцем, за договором купівлі-продажу придбано нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, для заняття підприємницькою діяльністю та фактично з такою метою використовується - даного не спростовано і ОСОБА_3

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України - у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Враховуючи вказане колегія приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід виділити цегляну господарську будівлю загальною площею 236,1 кв.м., по АДРЕСА_2, та земельну ділянку призначену для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності - по АДРЕСА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ між нею і відповідачем у рівних частинах незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 176,85 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, та земельної ділянки, призначеної для зведення особистого селянського господарства і обслуговування жилого будинку підлягають до задоволення, так як згадане майно є об'єктом права спільної сумісної власності сторін і, оскільки сторони не домовилися про порядок його поділу, підлягає поділу за рішенням суду.

Оцінивши кожен варіант судової експертизи з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності, враховуючи думку сторін, колегія суду вважає за доцільне провести поділ незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 176,85 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до варіанту №2 судової будівельно-технічної експертизи.

Оскільки з позивачкою проживають діти і розмір аліментів, які вони одержують, є меншим за прожитковий мінімум для дітей, тобто, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, при поділі - частка майна позивачки повинна бути збільшена. Колегія вважає що з позивачки не слід стягувати і грошову суму в розмірі 19708 грн., що складає вартість незавершеного будівництвом житлового будинку на момент успадкування його відповідачем.

Судові витрати залишити в межах понесених сторонами.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

рішення Бучацького районного суду від 28.12.2011 р. скасувати частково і ухвалити нове рішення, яким -

Відмовити в поділі цегляної господарської будівлі загальною площею 236,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 Тернопільської області, та земельної ділянки площею 0,0688 га. призначеної для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності площею 0,0688 га. по АДРЕСА_2 Тернопільської області.

Провести поділ незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 176,85 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 Тернопільської області, згідно якого:

Виділити ОСОБА_3 тамбур 1-1 площею 3,6 кв.м., житлову кімнату 1-2 плошею 21,8 кв.м., коридор 1-3 площею 6,8 кв.м., кімнату-прихожу 1-4 площею 14,0 кв.м., веранду 1-5 площею 11,03 кв.м., кухню-сто-лову 1-6 площею 25,0 кв.м., туалет 1-7 площею 1,5 кв.м., ванну 1-8 площею 3,6 кв.м. та кладову 1-9 площею 1,5 кв.м., загальною вартістю 103786 грн., що складає 50,2% ідеальних часток.

Виділити ОСОБА_1 веранду 1-10 площею 5,6 кв.м., коридор 2-1 площею 6,85 кв.м., кімнату 2-2 площею 21,8 кв.м., кімнату 2-3 площею 15,4 кв.м., коридор 2-4 площею 11,8 кв.м., кімнату 2-5 площею 9,7 кв.м., туалет 2-6 площею 1,5 кв.м., ванну 2-7 площею 3,6 кв.м., кладову 2-8 площею 1,5 кв.м., веранду 2-9 площею 5,6 кв.м. та терасу 26 площею 4,67 кв.м., загальною вартістю 102838 грн., що складає 49,8 ідеальних часток.

Визнати за ОСОБА_3 право на частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 Тернопільської області, загальною площею 0,1028 га .

Судові витрати залишити в межах понесених сторонами.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.