розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Гребінківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київської області Васильківського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування, -

У травні 2010 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строки позовної давності для звернення до суду із позовною заявою та визнати недійсним договір дарування, відповідно до якого він 23.08.2006 р. подарував ОСОБА_2 житловий будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що під час укладення цього договору він не усвідомлював значення своїх дій у зв"язку з перенесеним інсультом.

В подальшому доповнив свій позов вимогою визнати недійсним договір купівлі-продажу цього ж будинку, оскільки виникнення відповідного спору, ОСОБА_8 продала спірний будинок ОСОБА_4

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2011 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3 строки позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Визнано договір дарування ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 від 23.08.2006 року ОСОБА_2, посвідченим державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрованого № 2-279/11 року -недійсним.

Визнано договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 з одного боку продавець ОСОБА_2, покупець з іншого боку ОСОБА_4 - недійсним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на порушення судом норм процесуального права при його ухваленні та прийнятті позовної заяви до розгляду судом, ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що станом на день подачі позову ОСОБА_3 не усвідомлював у повній мірі значення своїх дій та не міг керувати ними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що на час підписання договору дарування 23.08.2006 року ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Згідно з вимогами вимог ч.1,3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторні або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Судом першої інстанції встановлено, відповідно до договору дарування від 23.08.2006 року позивач подарував свій будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с.5).

23.04.2010 року ОСОБА_2 згідно договору - купівлі продала будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (а.с. 22-24).

Відповідно до висновку судово - медичної психіатричної експертизи від 20.10.2010 р., на час підписання договору дарування 23.08.2006 року ОСОБА_3 страждав на психічне захворювання - органічне ураження головного мозку у вигляді судинної деменції (слабоумства), внаслідок перенесеного 05.02.2006 року гострого порушення кровообігу, на фоні церебросклерозу та гіпертонічної хвороби. Ступінь виразності психічних розладів у ОСОБА_3 на час підписання договору дарування 23 серпня 2006 року був такий, що він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ( а.с.64-66).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір дарування слід визнати недійсним у зв"язку з тим, що на час його підписання 23.08.2006 року ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак було відсутнє його вільне волевиявлення на укладення цього правочину, ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Визнання договору дарування житлового будинку недійсним тягне за собою визнання недійсним договору купівлі - продажу даного житлового будинку.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, про те, що на день подання позовної заяви ОСОБА_3 не усвідомлював в повній мірі значення своїх дій та не міг керувати ними, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.08.2011 року, яка набрало законної сили 30.08.2011 року, ОСОБА_3 визнано недієздатним.

Отже, на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано доказів про те, що на момент подання позовної заяви, тобто 19.05.2010 р. ( а.с.3,4) позивач повній мірі значення своїх дій та не міг керувати ними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.