розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_3 і інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", терті особи: приватний нотаріус Ульяновського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_7, служба у справах дітей Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про визнання недійсним іпотечного договору, за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2011 року і

У лютому 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк"і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № МГ- 03/02/2008, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 35 000 грн. зі сплатою за користування кредитом 30 % річних з кінцевим терміном погашення 11.02.2013 року.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором,11.02.2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі надали в іпотеку будинок загальною площею 69,40 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 і належить відповідачам на підставі договору купівлі—продажу від 14 жовтня 2000 року.

ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконує, у зв’язку з чим станом на 02.10.2009 року має заборгованість в сумі 33 706,36 грн., що складається: 29 457,44 грн. –заборгованість за кредитом; 2 304,48 грн. –заборгованість по процентах; 101,27 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання, а також штраф згідно умов договору –250 грн. фіксована частина штрафу та 1 593,16 грн. –його процентна складова.

Посилаючись на зазначені обставини, ст. 526, 527, 530, ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 12, 33, 39, 40 Закону України "Про іпотеку", позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 33 706,36 грн., звернути стягнення на зазначений будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, виселити відповідачів, які зареєстровані і проживають у будинку із зняття їх з реєстраційного обліку.

Під час розгляду справи, позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - як поручителя відповідно до договору поруки від 11.02.2008 року, заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 706,36 грн. та судові витрати.

Відповідачі в інтересах неповнолітніх дітей пред’явили зустрічний позов про визнання недійсним договору іпотеки, посилаючись на те, що на час передачі в іпотеку будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 Ульяновського району Кіровоградської області, в будинку були зареєстровані і проживали їх неповнолітні діти, а тому договором іпотеки порушуються їх права.

рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2011 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк"задоволено частково. З відповідачів на користь позивача стягнуто солідарно 33 706,36 грн. заборгованості за кредитним договором, 345,56 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічного позову відповідачів про визнання недійсним іпотечного договору - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про зміну рішення суду, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті пред’явлених сторонами позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги ту обставину, що йому як поручителю не було направлено повідомлення про збільшення з 19% до 30% відсоткової ставки за користування кредитом, згоди на збільшення відсотків він не давав, оскільки це збільшує його відповідальність.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4, який підтримував доводи апеляційних скарг, заперечення на скарги представника ПАТ Б "ПриватБанк", Бистрова С.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_3 укладено кредитну угоду № МГ -03/2008, за умовами якої банк, у рамках програми мікрокредитування, при наявності вільних коштів надає позичальнику кредит окремими частинами –траншами кредиту. Сума кожної частини кредиту (траншу) оформляється окремим договором, який є невід’ємною частиною даної угоди (т.1, а.с.6-8).

11.02.2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_3 укладено договір про видачу траншу № МГ- 03/02/2008, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 35 000 грн. зі сплатою за користування кредитом 19 % річних з кінцевим терміном погашення кредиту 11.02.2013 року відповідно до додатку № 1 до договору про видачу траншу (т.1, а.с.9,10).

Згідно розрахунку заборгованості, з 01.02.2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк"збільшив відсоткову ставку за користування кредитом з 19% до 30% річних.

У встановленому законом порядку ОСОБА_3 збільшення банком процентної ставки не оспорила.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Оскільки відповідачка не виконала умов кредитного договору, суд дійшов правильного висновку про те, що вимоги банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів вважає помилковим висновок суду про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як поручителя.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_4 вказував на те, що йому не було відомо про збільшення банком з 01.02.2009 року розміру відсоткової ставки за користування кредитом з 19% до 30% річних.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки.

Встановлено, що ОСОБА_4, як поручитель, відповідно до пунктів 1,2 договору поруки від 11 лютого 2008 року, прийняв на себе відповідальність за виконання ОСОБА_3 зобов’язання за кредитним договором і сплату нею 19 % річних за користування кредитом (т.1, а. с.13).

Згідно з п. 13 договору поруки зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Дані про те, що ОСОБА_4 як поручитель повідомлявся про зміну умов договору в частині збільшення відсотків за користування кредитом, і давав на це згоду, в матеріалах справи відсутні.

Зазначене дає підстави для висновку, що з 01.02.2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" без погодження з поручителем змінив зобов’язання боржника в бік збільшення, а тому з цього часу порука ОСОБА_4 припиняється відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України .

Порука при цьому не зберігається й у тій частині зобов’язання, яке було забезпечене порукою до зміни зобов’язання.

Неправильне застосування судом норм матеріального права відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором й ухвалення в цій частині нового рішення, яким в задоволенні вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити .

Інші доводи апеляційних скарг відповідачів не ґрунтуються на законі та доказах, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

ПАТ КБ "ПриватБанк" рішення суду не оскаржив.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2011 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"заборгованість за кредитним договором № МГ - 03/02/2008 від 11.02.2008 року в розмірі 33 706 (тридцять три тисячі сімсот шість) грн. 36 коп., 337,06 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.