розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 07.12.2011р. № 1759 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Експансія»; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Експансія» на підставі наказу від 07.12.2011р. № 1759; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 28.12.2011р. № 0001892300.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2011р. позивачем отримано від податкового органу запит від 14.10.2011р. № 791/20/23-221 «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.73.3 та 73.5 ст.73 ПКУ у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій податковий орган просить надати інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських взаємовідносинах із 3-ма контрагентами, в тому числі стосовно ФОП ОСОБА_3 за серпень 2011 року.

28 жовтня 2011 року листом від 27 жовтня 2011 року № 115 ТОВ «Експансія» надало витребувані документи, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2011р. ТОВ «Експансія» отримало поштою наказ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 07.12.2011 року № 1759 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «Експансія» та повідомлення від 07.12.2011р. вих. № 266 про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно Наказу, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78, пункту 79.2 ст. 79 ПК України доручено посадовій особі ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області з 07.12.2011 року провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Експансія» з питань достовірності визначення декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ОСОБА_3 за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року тривалістю 5 робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2011р. позивач отримав Акт про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.12.2011р. № 1233/23-2/32394905, повідомлення про запрошення від 07.12.2011р. № 8912/10/23-222 для відвідування ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області 08.12.2001р. о 17.00 год. з питань підписання та отримання матеріалів перевірки, що підтверджується копією повідомлення та конверту з відміткою відділення зв'язку від 08.12.2011 року та не заперечується відповідачем.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011р. № 0001892300, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99 078,19 грн. та штрафні санкції на суму 24 769,55 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 ПКУ визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не вказав, які було виявлено факти, що свідчать про порушення саме ТОВ «Експансія» податкового, валютного та іншого законодавства, позивач надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит в межах строку, встановленого пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПКУ про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 85.2 статті 85 ПКУ передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, копія Наказу та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки було отримано ТОВ «Експансія» 9 грудня 2011 року, акт за результати перевірки складено 08.12.2011 року, що не заперечується відповідачем.

Тобто, платник податків не був повідомлений належним чином про проведення перевірки і дізнався про це після її завершення.

Відповідно до п. 81.3 ст. 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Таким чином, дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з 07 по 08 грудня 2011 року є такими, що вчинені всупереч положень ПК України (2755-17) , отже є протиправними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2010р. року між ТОВ «Експансія» та ФОП ОСОБА_3 було укладено 3 договори поставки № 864-ДВ (Рівненська філія), № 307 (Головне товариство) та № 587 (Харківська філія), що підтверджують копії договорів наявних в матеріалах справи та зазначається в Акті.

Згідно пункту 1.1 договорів ФОП ОСОБА_3 зобов'язується передати у власність ТОВ «Експансія», а ТОВ «Експансія» прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Позивач надав копії видаткових та податкових накладних на підтвердження прийняття продукції та копії платіжних доручень для підтвердження оплати за поставлений товар.

Відповідач зазначав, що до перевірки де надано доказів реального вчинення операцій з поставки товару. З огляду на відсутність доказів щодо перевезення цього товару, його зберігання, сертифікації та прийняття у підприємства відсутнє право на віднесення до податкового кредиту придбання цього товару.

Вказані доводи відповідача судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно розділу 26 «Харчова продукція та продовольча сировина»Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» від 01.02.2005р. № 28, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.2005р. за № 466/10746 (z0466-05) не зазначено, що продукція «кавуни» підлягає обов'язковій сертифікації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав відповідачу документи, які підтверджують реальність вчинення операцій з поставки товару. Зокрема, було надано копії видаткових, податкових накладних, банківських виписок, документи, що підтверджують якість товару, зокрема, протокол випробувань, проведених щодо продукції (кавуни). Із змісту протоколу випробувань вбачається, що Держспоживстандарт України через ДП «Херсонстнадартметрологія» проведено випробування на відповідність вимогам МБТ 5061-89 «Медико-біологічні вимоги і стандартні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів». Замовником та виробником продукції визначено ФОП ОСОБА_3

Позивачем у ході судового розгляду було надано копії чеків на придбання кавунів кінцевими споживачами, які наявні в матеріалах справи, що не заперечувалось відповідачем та відображено в Акті перевірки.

Відповідно до пунктів 3.2 вказаних договорів поставки сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP «Інкотермс» в редакції 2000 року.

Пункт 3.8 договору поставки визначає, що поставка товару проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної.

Враховуючи, що здійснення операцій з перевезення товарів умовами договору поставки не передбачалося, а також те, що пункт 3.8 договорів поставки визначає, що поставка товару проводиться на підставі видаткової накладної, наявність товарно-транспортних накладних для підтвердження операцій за цим договором не вимагається.

Також, як вбачається із матеріалів справи відповідач зробив висновок про порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не встановив та не довів, що договори, укладені між сторонами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В свою чергу, як вже було зазначено вище, позивач надав докази того, що операції з ФОП ОСОБА_3 мали реальний характер, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, наявні видаткові та податкові накладні, банківські виписки та документи, що підтверджують якість продукції та які не викликали зауважень у відповідача.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо незаконності наказу відповідача від 07.12.2011 року № 1759, дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і необхідності його скасування.