розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/16680/2012 за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Управління Пенсійного Фонду України в м. Вугледар Донецької області про скасування рішення №152 від 20.08.2012р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледар Донецької області про скасування рішення № 152 від 20.08.2012р. про застосування штрафних санкцій в сумі 2272270,36 грн та нарахування пені в сумі 163313,58 грн за несвоєчасну (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органам Пенсійного фонду за період з 20.03.2012р. по 31.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем складено одне рішення, а не декілька - після кожного звітного періоду.

Крім того, позивач сплачував поточні платежі з єдиного внеску за певний період, а відповідач неправомірно, на його думку, погашав недоїмку, штрафи та пеню, які виникли раніше.

Окрім того позивач, який є збитковим підприємством, сплачував зобов'язання з єдиного внеску за рахунок бюджетних надходжень, які надійшли як держпідтримка. Вважає безпідставним нарахування пені та штрафу на суму єдиного внеску, оскільки внесок був сплачений за рахунок дотації з коштів державного бюджету на покриття витрат, що включаються до собівартості готової продукції, спрямованих на сплату заробітної плати працівникам підприємства, а не за рахунок власних коштів підприємства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам протиправності дій відповідача в частині складення рішення про застосування штрафних санкцій та пені, яке не відповідає звітному базовому періоду. Також вказав, що єдиний внесок був сплачений позивачем за рахунок дотації з коштів державного бюджету на покриття витрат, що включаються до собівартості готової продукції, спрямованих на сплату заробітної плати працівникам підприємства, а не за рахунок власних коштів підприємства, тобто за рахунок державним коштів, які мають виключно цільове призначення.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що дає суду право розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» є юридичною особою з кодом 34032208, про що свідчить довідка АБ № 455372 органу статистики (а.с.10).

Як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Вугледар Донецької області, що не заперечується сторонами.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17) позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску в установлені Законом України № 2464-VI (2464-17) строки в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17) .

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (z0441-02) (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5 (z0209-08) ) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ (2464-17) «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Правовідносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2011 року регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17) . Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення цього внеску.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до ч.2, 7 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону є календарний місяць.

Таким чином, позивач повинен сплатити зобов'язання з єдиного внеску за лютий 2012 року до 20 березня 2012 року, за березень до 20 квітня 2012 року, за квітень 2012 року до 21 травня 2012 року, за червень 2012 року до 30 липня 2012 року, у зв'язку із продовженням базового періоду для вугледобувних підприємств з червня 2012 року до 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як доказ обґрунтованості позову позивач надав одне платіжне доручення № 318 від 11 квітня 2012 року, яким сплачено зобов'язання з єдиного внеску за березень 2012 року за ставкою 49,7% у сумі 2837913,00 грн, та яке не доводить своєчасність сплати сум єдиного внеску за періоди лютий-квітень, червень 2012 року.

Відповідно розрахунку сплати єдиного внеску за лютий 2012 року та даних картки особового рахунку позивача станом на 20 березня 2012 року позивачем було задекларовано до сплати 10 071 587,34 грн, з яких 9 058 719,31 грн за ставкою 36,6-49,7%, саме на які було застосовано суми штрафу та нараховане пеню. Недоїмка по внесках за ставкою 36,6-49,7% на вказану дату складала 7 345 632,88 грн.

Згідно розрахунку сплати єдиного внеску за березень 2012 року станом на 20 квітня 2012 року позивачем було задекларовано до сплати 10 344 672,01 грн, з яких 9 340 965,62 грн за ставкою 36,6-49,7%, саме на які було застосовано суми штрафу та нараховане пеню. Недоїмка по внесках за ставкою 36,6-49,7% на вказану дату згідно картки особового рахунку позивача складала 6 582 872,30 грн.

Згідно розрахунку сплати єдиного внеску за квітень 2012 року станом на 21 травня 2012 року позивачем було задекларовано до сплати 10 335 552,46 грн, з яких 9 289 387,87 грн за ставкою 36,6-49,7%, саме на які було застосовано суми штрафу та нараховане пеню. Недоїмка по внесках за ставкою 36,6-49,7% на вказану дату згідно картки особового рахунку позивача складала 7 313 998,22 грн.

Згідно розрахунку сплати єдиного внеску за червень 2012 року станом на 30 липня 2012 року позивачем було задекларовано до сплати 10 302 938,18 грн, з яких 9 249 710,56 грн за ставкою 36,6-49,7%, саме на які було застосовано суми штрафу та нараховане пеню. Недоїмка по внесках за ставкою 36,6-49,7% на вказану дату згідно картки особового рахунку позивача складала 6 582 872,30 грн.

Відповідно до вимог ч. 10 статті 9 Закону України № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

20 серпня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Вугледар Донецької області винесено рішення №152 відносно позивача про застосування штрафних санкцій у сумі 2272270,36 грн та нарахування пені у сумі 163313,58 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20 березня 2012 року по 31 липня 2012 року (а.с.11).

Частинами 11,12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено що, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно другого абзацу пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону України № 2464 під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) на суми якого нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення).

Пунктом 6 ч.1 ст. 13 вищевказаного Закону Пенсійному фонду та його територіальним органам надано право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно із вимогами ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (755-15) , накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

4) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом (755-15) , територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Згідно із вимогами ч.13 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до територіального органу Пенсійного фонду або позову до суду.

Підприємством самостійно нараховане зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий-квітень, червень 2012 що не заперечується сторонами та підтверджується відповідними доказами. Граничний строк сплати єдиного внеску за лютий 2012 року - 20 березня 2012 року, за березень - 20 квітня 2012 року, за квітень 2012 року - 21 травня 2012 року, за червень 2012 року - 30 липня 2012 року.

При цьому, відповідно до карток особового рахунку позивача з єдиного внеску на початок кожного періоду позивач мав заборгованість лише з єдиного соціального внеску, зокрема:

станом на 20 березня 2012 року - 7345652,88 грн;

станом на 20 квітня 2012 року - 6582872,30 грн;

станом на 21 травня 2012 року - 7313990,22 грн;

станом на 30 липня 2012 року - 1480180,26 грн;

Відповідно до вимог частини 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Тобто, погашення заборгованості відповідно календарної черговості її виникнення не залежно від того, яка саме заборгованість - недоїмка, штрафи чи пеня виникла раніше прямо встановлено Законом України № 2464 (2464-17) .

Таким чином, позивачем зобов'язання щодо сплати єдиного внеску за лютий - квітень, червень 2012 року було сплачено несвоєчасно частками за лютий 2012 року - в період з 21 березня 2012 року по 11 квітня 2012 року, за березень 2012 року - в період з 23 квітня по 04 травня 2012 року, за квітень 2012 року - в період з 25 травня 2012 року по 30 травня 2012 року, за червень 2012 року - 31 липня 2012року у зв'язку з чим відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми зобов'язань та нараховане пеню на підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При цьому підприємство мало заборгованість протягом всього періоду.

За таких підстав, позивачем не доведено своєчасності сплати зобов'язань з єдиного внеску за лютий - квітень, червень 2012 року у граничні терміни, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17) .

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно збитковості підприємства та отримання дотацій з державного бюджету, оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17) не встановлено певних пільг щодо підприємств, які не отримують прибутку з власної господарської діяльності.

Також є безпідставними доводи позивача, що відповідачем складено одне рішення замість декількох рішень за кожний звітний період, оскільки у позивача постійно існувала недоїмка, а сумами єдиного внеску, сплаченим позивачем за поточні періоди погашалася недоїмка з єдиного внеску попередніх періодів. Прийняття одного чи чотирьох рішень не змінює загальної суми застосованих фінансових санкції та пені, а отже, не порушує права позивача.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196- 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/16680/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/16680/2012 - залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.