Відповідно до ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право,на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Якщо померлий був лише уповноваженим власником, а інші члени його сім'ї також були вказані у свідоцтві про право власності, то вони є співвласниками в рівних долях разом з померлим і його спадкоємці можуть успадкувати після його смерті тільки його частку.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Право власності на приватизоване житло виникає з моменту відповідного оформлення приватизації. Судячи з викладених у запитанні обставин, рішення про приватизацію було прийнято і у свідоцтві на підставі рішення був вказаний померлий. Вносити зміни до свідоцтва можна лише в тому випадку, якщо були внесеш відповідні зміни до рішення про приватизацію, за умови, якщо уповноважений власник помер до прийняття відповідного рішення, а прийняття цього рішення не було прострочено органом приватизації (закон встановлює, що рішення про приватизацію приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина). Якщо цих умов не було дотримано, то працівники органу приватизації не мали права вносити відповідні зміни. Тому в цьому випадку зацікавлена особа має оскаржити ці зміни, зокрема звернутися до суду про визнання їх недійсними, а дії працівників органу приватизації неправомірними. Це питання врегульоване Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Порядок оскарження неправомірних дій та зміст скарги визначається нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Учасник має право вимагати виділення в натурі належної йому частки з спільної власності за наявності такої можливості. Однак не завжди є технічна можливість провести виділення або частка у майні є занадто малою. У разі неможливості виділення учаснику спільної власності на квартиру за наявності згоди учасника спільної власності, частка якого виділяється, йому може бути сплачено компенсацію в розмірі дійсної вартості цієї частки. У судовому порядку з урахуванням обставин справи учаснику спільної власності, що виділяється, за відсутності його згоди, може бути присуджено грошову компенсацію за його частку в цій власності.
Уповноважений власник не має права розпоряджатися всією квартирою, якщо у свідоцтві на власність були вказані інші особи—члени його сім'ї. Він (уповноважений власник) може розпоряджатися тільки своєю часткою, а відповідно заповіт може стосуватись тільки його частки.
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 48-49 (440-441) від 6 листопада - 12 грудня 2003 року;