Постанова
Іменем України
23 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 744/304/17
провадження № 51-1356 км 18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Бацури О. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
захисника Маляренка С. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника МаляренкаС. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270000000465, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Семенівка Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат та речових доказів.
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій, яким ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 28 листопада 2015 року, близько 05.00 год., керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки ВАЗ 21070, номерний знак НОМЕР_1, рухався по вулиці Прямій у м. Семенівка Чернігівської області, де порушив вимоги підп. "б" п. 2.3, підп. "а" п. 2.9, п. 12.3, п. 12.4 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку в смузі руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер на місці.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Маляренко С.В. просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Не погоджується з наведеними у вироку апеляційного суду обставинами, на підставі яких було прийнято рішення про необхідність збільшення розміру призначеного ОСОБА_2 покарання та вказує на безпідставність визнання зазначеним судом обставиною, яка обтяжує покарання - тяжких наслідків, завданих злочином, якими є смерть особи, так як зазначене є кваліфікуючою ознакою складу злочину, за який його засуджено. Вважає призначене ОСОБА_2 покарання занадто суворим та таким, що призначене без урахування належним чином всіх даних про його особу.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_4 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив скасувати вирок апеляційного суду і залишити в силі вирок суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_5, посилаючись на законність вироку апеляційного суду, просить його залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Під час касаційного розгляду прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважала, що її слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Частиною 2 зазначеної статті визначено вимоги до вироку суду апеляційної, відповідно до яких він повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що наведених вимог кримінального процесуального закону при ухваленні апеляційним судом свого вироку дотримано не було.
Так, як убачається з вироку суду першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий, дані про особу засудженого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, його стан здоров'я, який є задовільним, а також визнавши обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, суд прийшов до висновку про те, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах його тримання в кримінально-виконавчій установі закритого типу та ізоляції від суспільства з обов'язковим позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів і призначив покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.
Переглядаючи справу за апеляційними скаргами захисника Козлова В.В. в інтересах засудженого, потерпілих, а також прокурора, який вважав, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, апеляційний суд констатував, що при обранні останньому покарання місцевий суд не в повній мірі врахував тяжкі наслідки, завдані кримінальним правопорушенням, позицію засудженого щодо скоєного та його намагання заплутати органи досудового розслідування і суду, а також поведінку ОСОБА_2 під час самої дорожньо-транспортної пригоди та прийняв рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалення свого.
Однак, колегія суддів вважає, що приймаючи таке рішення та збільшуючи ОСОБА_2 розмір обраного судом попередньої інстанції в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України виду покарання лише на один рік, апеляційний суд не навів належних мотивів прийнятого рішення та не обґрунтував явної несправедливості призначеного ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 намагався заплутати органи досудового розслідування і суду шляхом надання неправдивих показань, а також на поведінку останнього під час самої дорожньо-транспортної пригоди, суд апеляційної інстанції не навів жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Як убачається з вироку апеляційного суду, приймаючи рішення про необхідність призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання, суд визнав обставиною, яка обтяжує покарання - наслідки, завдані кримінальним правопорушенням, які є тяжкими. Разом з тим, ці наслідки, якими в даному випадку є смерть людини, вже були враховані судом при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України та їх визнання обставиною, яка обтяжує покарання суперечить вимогам ч. 4 ст. 67 КК України.
Також, пославшись у оскаржуваному вироку на підставу скасування вироку районного суду - неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд жодним чином у мотивувальній частині прийнятого рішення наявності зазначеної підстави не обґрунтував.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду підлягає скасуванню як такий, що не відповідає вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості, а провадження - новому розгляду у вказаному суді.
При цьому, враховуючи, що вирішення питання про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, можливе лише після усунення апеляційним судом наведених у даній постанові порушень, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу захисника Маляренка С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В. І. Остапук Н.В. Білик Л. Ю. Кишакевич