розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ЗадерейТ. В., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270160000052, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Ковчин Куликівського району Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено виконання обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій, яким ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 11 лютого 2017 року, близько 03.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, таємно проник до приміщення гаражу господарства по АДРЕСА_2, де незаконно заволодів транспортним засобом марки "ВАЗ 211400" д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 77371, 90 грн.

Крім того, ОСОБА_2, 11 лютого 2017 року, близько 03.40 год., таємно проник до приміщення гаражу господарства по АДРЕСА_3 звідки повторно, таємно викрав майно ОСОБА_4, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1221, 90 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що з огляду на всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані про особу засудженого, обставини, які пом'якшують покарання, у суду є достатньо підстав для звільнення засудженого від відбування покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги сторони захисту немає, а тому просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями50, 65 ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_2 було враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, що відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як тяжкі, дані про особу засудженого. Визнавши обставинами, які пом'якшують покарання -щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку, а також обтяжуючу обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, місцевим судом прийнято рішення про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Переглядаючи справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, та першого заступника прокурора Чернігівської області, апеляційний суд визнав, що призначаючи ОСОБА_2 покарання, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Так, апеляційним судом належним чином було враховано тяжкість вчинених ОСОБА_2 злочинів, які відносяться до тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується, займається суспільно-корисною справою, обставини, які пом'якшують покарання, а тому правильно призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 3ст. 185 ККУкраїни у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми, а також за ч. 2 ст. 289 КК України із застосування ст. 69 КК України, яке є нижчим від найнижчої межі, передбаченої санкцією зазначеної норми.

При цьому, зваживши на те, що ОСОБА_2 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив корисливі злочини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені у справі обставини хоча й пом'якшують покарання, проте істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та не можуть бути підставою для застосування положень ст. 75 КК України

Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогамст. 420 КПК України.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Задерей Т.В., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.