Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ЯковлєваС.В., розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

встановила:

За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2016 року засуджено: ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке її власністю; ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке її власністю

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 липня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено.

Постановлено стягнути на користь держави витрати на проведення експертиз в кримінальній справі з ОСОБА_2 - в розмірі 31 808, 16 грн., та з ОСОБА_3 - користь в розмірі 12 784, 84 грн.

В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в скарзі повинна містити доводи про те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на обґрунтування цього, з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу.

Посилаючись у касаційній скарзі на необхідність перевірки судових рішень, особа, яка подає скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на її думку, допущені судами при постановленні цих рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Однак прокурор, порушуючи питання про скасування ухвали апеляційного суду, не наводить доводів на обґрунтування незаконності цього судового рішення щодо засудженої ОСОБА_2 Зокрема прокурор не конкретизував, яких порушень допустився апеляційний суд в результаті перегляду кримінальної справи за його апеляційною скаргою, в чому саме ці порушення полягали та як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленої апеляційним судом ухвали щодо ОСОБА_2 Крім того прокурор не обґрунтував чому ці порушення слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом ухвали суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року.

Згідно зі ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статей 350, 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги - за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійде протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.

Прокурор має підтвердити, що він не пропустив цей місячний термін при повторному зверненні до суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 (4651-17) року, Суддя

постановила:

Відмовити у витребуванні кримінальної справи за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3